Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 759/4679/13
провадження № 61-727св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, що подала апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в складі колегії суддів Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на нежилу будівлю «Н», загальною площею 200 м2, що розташована по АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на вказану нежилу будівлю; визнати за нею право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) - перукарня загальною площею 43,2 м2, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; припинити право власності відповідача на вказані нежилі приміщення.
В обґрунтування позовних вимог указувала, що 03 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 взяв у неї в борг 200 000 дол США зі строком повернення не пізніше 01 липня 2012 року. Для забезпечення виконання зобов'язання і на випадок не повернення боргу до визначеної дати відповідач зобов'язався передати ОСОБА_1 вищезазначені нежитлові будівлі.
Оскільки у строк до 01 липня 2012 року відповідач борг не повернув, від спілкування з позивачем ухиляється і не бажає передати їй у власність об'єкти забезпечення, позивач просила суд задовольнити її позов.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: припинено право власності ОСОБА_2 на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень №1) по АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на вказані нежилі приміщення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення позики не виконав та кошти позивачу не повернув. Оскільки позика забезпечена нерухомим майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) перукарні, загальною площею 43,20 м2 по АДРЕСА_2 , що належали відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, та відповідно припинити право власності ОСОБА_2 на них.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання на ОСОБА_1 права власності на нежилу будівлю літера «Н», загальною площею 200 м2, що розташована по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази, що вказане майно перебуває у власності ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали від 10 грудня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в справі ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови договору відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд виходив із того, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2013 року вирішено питання про права та інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», оскільки нерухоме майно, на яке судом визнано право власності за ОСОБА_1 , перебувало в іпотеці Банку, правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
04 червня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Форум», назву якого було змінено на ПАТ «Форум Банк», було укладено кредитний договір № 244/08/01-Nv, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 145 000 дол США на придбання квартири АДРЕСА_2 . Вказаний кредитний договір був забезпечений іпотечним договором від 04 червня 2008 року, відповідно до умов якого предметом іпотеки була вказана квартира.
ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» придбало право вимоги за вказаним іпотечним договором у ПАТ «Банк Форум» та звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за собою, а потім відчужило спірне нерухоме майно ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2013 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно переглянув рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», оскільки відсутні підстави вважати, що цим рішенням вирішено питання про права та інтереси фінансової компанії.
Вказує, що право вимоги за іпотечним договором від 04 червня 2008 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» отримала 10 жовтня 2017 року та в подальшому реалізувала іпотечне майно ОСОБА_3 .
З апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулася до апеляційного суду 23 серпня 2018 року, тобто через рік після отримання права вимоги.
Станом на 23 серпня 2018 року спірне нерухоме майно належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року, а тому висновок апеляційного суду про вирішення судом першої інстанції прав ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не ґрунтується на обставинах справи.
28 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому фінансова компанія просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін.
Аналіз мотивів відзиву зводиться до того, що апеляційний суд правомірно скасував незаконне рішення суду першої інстанції на підставі апеляційної скарги фінансової компанії та дійшов обґрунтованого висновку про те, що цим судовим рішенням вирішено питання про її права та обов'язки. Апеляційний суд законно та обґрунтовано поновив ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» строк на подачу апеляційної скарги, адже витяг з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна фінансова компанія отримала 02 серпня 2018 року та у встановлений законом десятиденний строк подала апеляційну скаргу 23 серпня 2018 року.
Зазначення обставин та обґрунтувань на підтвердження факту порушення прав та обов'язків ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відзив не містить.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 червня 2008 року між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0244/08/01-Nv, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 145 000 доларів США на придбання двокімнатної квартири загальною площею 44,60 м2, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Того ж дня між сторонами було укладено іпотечний договір, предметом якого є вказана квартира.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради № 312 від 09 березня 2011 року переведено, як виняток, житлові приміщення квартири АДРЕСА_2 в нежилі.
03 березня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 200 000 дол США зі строком повернення боргу не пізніше 01 липня 2012 року, в забезпечення зобов'язання ОСОБА_2 і на випадок не повернення боргу до визначеної дати він зобов'язався передати позивачу у власність нежилу будівлю Літ. «Н» загальною площею 200 м2 по АДРЕСА_1 і нежилі приміщення з № 1 по № 6 - перукарня, загальною площею 43,20 м2 по АДРЕСА_2 . Вказаний правочин був оформлений в простій письмовій формі згідно розписки. Договори застави або іпотеки між сторонами не укладалися.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2013 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) по АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за розпискою від 03 березня 2012 року.
10 жовтня 2017 року між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № 0244/08/01-Nv від 04 червня 2008 року, додатковим договором та угодою до нього, боржником за яким виступає ОСОБА_2 , а загальний розмір заборгованості становить 160 470,89 дол США.
10 жовтня 2017 року між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № 0244/08/01-Nv та іпотечним договором від 04 червня 2008 року, додатковим договором та угодою, боржником за яким виступає ОСОБА_2 , а загальний розмір заборгованості становить 160 470,89 дол США.
Після придбання права вимоги за вказаним іпотечним договором у ПАТ «Банк Форум» ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернуло стягнення на предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на нього, а потім ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відчужило вищезазначені нежилі приміщення ОСОБА_3 .
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02 серпня 2018 року № 133013131 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дізналося, що право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 ) зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду від 05 квітня 2013 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», яка не брала участі у справі, апеляційний суд зробив висновок, що оскарженим рішенням вирішено питання про права та інтереси фінансової компанії, яка придбала право вимоги за іпотечним договором від 04 червня 2008 року в АКБ «Форум», предметом якого є спірне нерухоме майно, та звернула стягнення на нього, зареєструвавши за собою право власності на це майно, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 04 червня 2008 року, а потім відчужила його ОСОБА_3 .
Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду з таких підстав.
ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішив суд.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після його провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відкривши апеляційне провадження і призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції забезпечив право заявника на перевірку його аргументів про те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» викупило право вимоги за іпотечним кредитом 10 жовтня 2017 року - після ухвалення рішення суду першої інстанції 05 квітня 2013 року, придбане право реалізувало, звернувши стягнення на іпотечне майно шляхом визнання за собою права власності на нього, розпорядилось спірним майном, відчуживши його. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником спірного майна з 04 грудня 2017 року є ОСОБА_3
ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.
Апеляційний суд не звернув увагу та не надав відповідну оцінку зазначеним обставинам, дійшов передчасного висновку про наявність підстав уважати, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» має право на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
Є. В. Краснощоков