30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4693/20
адміністративне провадження № К/9901/8703/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №280/4693/20 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просив:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петренко Олесі Сергіївни у відкритті та безспірному списанню коштів виконавчого провадження за №60048835 від 13.09.2019;
- скасувати, визнати нечинними та визнати такими, які не підлягають виконанню постанову старшого державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петренко Олесі Сергіївни від 13.09.2019 з примусового виконання постанови УПП в Запорізькій області від 13.04.2018 серії ЕАА №359486 та постанову від 27.04.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернення стягнення на пенсійні виплати позивача;
- зобов'язати звернути поворот виконання Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на необґрунтовано списані кошти з пенсійного рахунку позивача у розмірі 454 грн. на пенсійний рахунок позивача;
- компенсувати моральну шкоду Вознесенівським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у розмірі 8000,00 грн.
06 серпня 2020 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 березня 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду даної справи є скасування постанови державного виконавця при здійсненні примусового виконання судового рішення.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови державного виконавця, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Таким чином, відсутні підстави, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №280/4693/20 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.В. Кашпур