29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 160/182/19
адміністративне провадження № К/9901/8072/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №160/182/19 за позовом керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "СВІТЕКС" про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,
09 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №160/182/19.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою позивачем касаційною скаргою, Суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Верховного суду від 24 лютого 2021 року (К/9901/5633/21) відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 160/182/19 відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Зазначена вимога процесуального закону є імперативною, винятків з неї КАС України не передбачає.
Відповідно до статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однією з основоположних аспектів та складовою частиною верховенства права є правова визначеність, яка передбачає дотримання принципу res judicata (вирішена справа), тобто остаточності судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у пункті 1 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права Європейський суд з прав людини розглядав неодноразово. Так, у справі «Христов проти України» Суд констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Це означає, що суд та інші органи державної влади після ухвалення остаточного судового рішення не мають права на звернення щодо перегляду такого рішення, оскільки це буде порушенням принципу правової визначеності.
Отже, наявність судового рішення суду касаційної інстанції, яким відмовлено у відкритті касаційного провадження за попередньо поданою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області скаргою на те ж саме судове рішення у цій справі, унеможливлює відкриття касаційного провадження у цій справі.
Враховуючи вимоги, передбачені пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції зобов'язаний застосувати такий процесуальний наслідок як відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача.
Керуючись пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №160/182/19.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко