30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 160/11457/20
адміністративне провадження № К/9901/9246/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 160/11457/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 у відповідності до вимог статтей 43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника-50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та множенням даного показника на відповідні тарифні коефіцієнти, та розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, за відповідною або аналогічною посадою, яку позивач займав на дату звільнення із служби, для проведення з 01.02.2020 перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, визначити, оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, у відповідності до вимог статтей 43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», розпорядження міністра оборони №248/291 від 14.01.2020, із обов'язковим зазначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з показника - 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 а множенням даного показника на відповідні тарифні коефіцієнти, та розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, за відповідною або аналогічною посадою, яку позивач займав на дату звільнення зі служби, для проведення з 01.02.2020 перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії виходячи з основного розміру 73 % суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 29.01.2020 та здійснити виплату донарахованої суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01.02.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.
16.03.2021 позивачем через систему "Електронний Суд" направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункти "а" та "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 160/11457/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді: О.П. Стародуб
В.М. Шарапа