29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 120/2846/20-а
адміністративне провадження № К/9901/8168/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №120/2846/20-а за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни, у якому просила:
- визнати протиправними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни при відкритті виконавчого провадження №62279718 на підставі виконавчого напису №1266 виданого 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивачки на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 13132, 08 грн;
- скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62279718 на підставі виконавчого напису №1266 виданого 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивачки на користь Акціонерного товаl8;иства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 13132, 08 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
За такого правового врегулювання оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У касаційній скарзі заявник послалася на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, і справа має для приватного виконавця виняткове значення, оскільки містить правову проблему, яку можливо вирішити шляхом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Разом з тим, крім загального посилання на винятковість справи, приватний виконавець не навела вмотивованих підстав щодо застосування судами норм права у спірних правовідносинах, правильність застосування яких матиме фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо особа яка подає касаційну скаргу, обґрунтовано довела, що саме цей випадок стосується його безпосередньо, порушує його права, свободи та інтереси.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень та встановлених обставин справи і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на вказане, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №120/2846/20-а за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк