30 березня 2021 року
Київ
справа №826/7778/17
адміністративне провадження №К/9901/29011/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Желєзного І. В., Шарапи В. М., Коваленко Н. В. від їх участі у справі № 826/7778/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " КБ "Хрещатик" щодо невключення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №153D-644571 від 09 грудня 2015 року у сумі 200 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.
03 лютого 2020 року позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 109 200,00 грн.
Додатковим Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правову допомогу відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 119 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
02 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/7778/17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Шарапи В.М., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/7778/17.
29 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Желєзного І. В., Шарапи В. М., Коваленко Н. В. на підставі пунктів 2, 4 статті 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заява обґрунтована тим, що справа №826/7778/17 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, у зв'язку з цим касаційне провадження могло бути відкрито лише у виняткових випадках передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Натомість з мотивувальної частини ухвали Верховного Суду про відкриття касаційної провадження вбачається, що касаційне провадження відкрито згідно пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, тобто з прямими порушенням приписів пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. На думку заявника, це свідчить про брак поваги до вказаних норм процесуального права та особисту зацікавленість суддів у вирішенні касаційної скарги на користь скаржника, що є підставою для відводу колегії суддів: Желєзного І. В., Шарапи В. М., Коваленко Н. В. відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 1 статті 36 КАС України.
Обговоривши доводи заявленого відводу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів твердження щодо можливої зацікавленості суддів у вирішенні касаційної скарги на користь скаржника, на переконання колегії суддів, є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
Враховуючи доводи заяви про відвід, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не наведено обставин, які б свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результатах розгляду цієї справи, а також викликали сумніви у неупередженості чи об'єктивності суддів.
Частиною 4 статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та, у зв'язку з цим, наявність підстав для зупинення провадження у справі та передачу заяви позивача для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 248 КАС України, Верховний Суд,
Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Желєзного І. В., Шарапи В. М., Коваленко Н. В. від їх участі у справі № 826/7778/17 необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Желєзного І. В., Шарапи В. М., Коваленко Н. В. від їх участі у справі № 826/7778/17 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді В. М. Шарапа
Н. В. Коваленко