30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 461/7422/19
адміністративне провадження № К/9901/10201/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року
у справі №461/7422/19
за позовом ОСОБА_1
до Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2
про визнання наказу і вимог законними, зобов'язання до вчинення дій, визнання нечинним і скасування наказу, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень,
У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської обласної державної адміністрації, в якому просив: 1) визнати наказ Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації №57 від 27 червня 2017 року «Щодо пільгового перевезення пасажирів» таким, що відповідає положенням пунктів 2 та 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; 2) визнати вимоги до відповідача, викладені в скарзі позивача від 31 липня 2019 року законними та обґрунтованими та зобов'язати відповідача виконати їх негайно.
Ухвалою судді Галицького районного суду м.Львова від 03 жовтня 2019 року справу за вказаним позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у справі №461/7422/19 за цим позовом ОСОБА_1 і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольними ухвалами судового засідання Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року прийнято до провадження заяви позивача про збільшення позовних вимог та про доповнення позовної заяви новими підставами, а також залучено до справи співвідповідачем Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації, та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 .
У заяві про збільшення позовних вимог від 12 лютого 2020 року позивач сформував таку позовну вимогу: «Визнати з підстав, зазначених в позовній заяві нечинним наказ Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації №57 від 27 червня 2017 року та скасувати його повністю».
Протокольною ухвалою судового засідання Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року прийнято до провадження заяву позивача від 01 червня 2020 року про збільшення позовних вимог.
У заяві про збільшення позовних вимог від 01 червня 2020 року позивач сформував таку позовну вимогу: «На підставі пункту 5 частини 1 статті 5 КАС України встановити наявність чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації щодо прийняття наказу №57 від 27 червня 2017 року, з урахуванням того, що згідно статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» такими повноваженнями наділена саме Львівська обласна державна адміністрація, а не Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №461/7422/19 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання наказу і вимог законними, зобов'язання до вчинення дій, визнання нечинним і скасування наказу, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова