про відмову у відкритті касаційного провадження
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1486/20
адміністративне провадження № К/9901/5095/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року (суддя Кисильова О.Й.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (колегія у складі суддів Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.)
у справі № 540/1486/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на підставі ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити та виплачувати основну пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію згідно зі ст. 50 Закону № 796-XII, з урахуванням 75 % мінімальної пенсії за віком, з 01.06.2017 та довічно.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.
11.02.2021 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що 16.02.2021 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що має право на призначення основної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону № 796-XII, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, з урахуванням 75 % мінімальної пенсії за віком. Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому ст. 16 Конституції України. В 2011 році Комсомольський районний суд м. Херсона зобов'язав Управління Пенсійного фонду в м. Херсоні здійснити нарахування та виплату пенсію згідно зі ст. 50, 54 Закону № 796-XII з урахуванням 75 % мінімальної пенсії за віком, проте судове рішення було скасовано судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 касаційну скаргу залишено без руху для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Копію зазначеної ухвали ОСОБА_1 отримала 27.02.2021.
09.03.2021 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить поновити строк на касаційне оскарження, обґрунтовуючи це тим, що після 10.12.2020 у неї відбулося загострення хвороб, пов'язаних з роботою в Чорнобильській зоні; вона хворіла в домашніх умовах на COVID-19; лікувалася на стаціонарі в Національному науковому центрів радіаційної медицини Національної академії медичних наук, на підтвердження чого надала виписку із медичної № 717 про перебування на лікуванні з 10.02.2021 до 26.02.2021.
Вирішуючи зазначене клопотання Суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З огляду на п. 1, 2, 3 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Передбачений ст. 329 КАС України строк касаційного оскарження пропущено, оскільки постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду ухвалена 17.11.2020, з касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до Суду лише 11.02.2021.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Крім того, суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Натомість, наведені скаржником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Суд ухвалою від 19.02.2021 залишив касаційну скаргу без руху; зокрема, роз'яснив ОСОБА_1 необхідність підтвердити дату отримання судового рішення апеляційної інстанції та надання доказів поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження на більше ніж 45 календарних днів.
Разом з тим, скаржник у поданій заяві від 09.03.2021 не вказала дату отримання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 та документально не підтвердила перебіг у неї захворювання, що унеможливлювало подання касаційної скарги до 11.02.2021. Обставини, на які ОСОБА_1 покликається, стосувалися її перебування на стаціонарному лікуванні в Національному науковому центрів радіаційної медицини Національної академії медичних наук з 10.02.2021 до 26.02.2021, тобто, фактично у період вже після подання касаційної скарги.
Будь-яких інших доказів, з яких достовірно вбачалося б існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку, ОСОБА_1 до Суду не надала.
Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Крім того, щодо доводів касаційної скарги, слід зазначити, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 629/4075/16, від 05.12.2019 у справі № 127/6105/16-а сформульовано висновок щодо питання нарахування та виплати особі основної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про таке:
«<…> Конституційний Суд України <у Рішеннях від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 25.01.2012 № 3-рп/2012> визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
<…> в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.
<…> Безпідставними є посилання позивача у касаційній скарзі на те, що внесені зміни до Закону № 796-ХІІ, які набули чинності з 01 січня 2015 року, звужують права громадян та суперечать Конституції України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому згідно ч. 2 ст. 19 Конституції Україні підлягають застосуванню Лозівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області.».
У цій справі Суд не вбачає підстав для відступлення від вказаного висновку щодо питання застосування ст. 50, 54 Закону № 796-XII.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За викладених обставин, Суд визнає неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, а відтак, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 540/1486/20.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб