про відмову у відкритті касаційного провадження
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 560/4674/20
адміністративне провадження № К/9901/5375/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (суддя Матущак В.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (колегія у складі суддів Шидловського В.Б., Боровицького О.А., Матохнюка Д.Б.)
у справі № 560/4674/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації по втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2014 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 24.05.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати», яка була нарахована та виплачена на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду від 08.05.2014 у справі № 686/7421/14-а за період з 01.01.2014 до 24.05.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021, позов задоволено.
17.02.2021 відповідач подав касаційну скаргу, що 19.02.2021 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами попередній інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. На виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.05.2014 у справі № 686/7421/14-а за позовом ОСОБА_1 . ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувало, проте не виплатило пенсію через відсутність фінансування. Суди першої та апеляційної інстанцій проігноровано положення ст. 6 Закону № 2050-ІІІ щодо проведення виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, спрямованих з бюджету.
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 касаційну скаргу було залишено без руху для надання до суду документу на підтвердження сплати судового збору.
ГУ ПФУ Хмельницької області 01.03.2021 отримало копію зазначеної ухвали суду, а 09.03.2021 до Верховного Суду надійшло платіжне доручення від 05.03.2021 № 699 про сплату судового збору у розмірі 1 681,60 грн, усунувши недолік, з якого касаційну скаргу було залишено без руху.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом спору у даній справі є оскарження дій Пенсійного фонду щодо ненарахування та невиплати компенсації по втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії.
За предметом позову ця справа належить до категорії справ незначної складності, тому суд першої інстанції обґрунтовано її розглянув відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справа у подібних правовідносинах норм матеріального та процесуального права, не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів подібних правовідносин.
Суд також не встановив випадків, зазначених у п. 2 ч 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Крім того, щодо посилань скаржника на відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Суд зазначає, що такий висновок щодо вирішення питання, пов'язаного зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків виплати доходів, сформульований Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, підтриманий Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, та зводиться до того, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зважаючи на те, що доводи касаційної скарги не містять обставин, передбачених у ч. 5 ст. 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності, Суд вважає, що касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі № 560/4674/20.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб