29 березня 2021 року
Київ
справа №500/1432/19
адміністративне провадження №К/9901/8675/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Східний масив», про зобов'язання вчинити дії,
Касаційна скарга, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, надійшла 12 березня 2021 року до Верховного Суду.
Згідно з відміткою на поштовому конверті касаційна скарга направлена до суду 09 березня 2021 року.
У клопотанні про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 вказує на відсутність коштів.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення застосовується, визначені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга цієї статті).
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов'язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Вивчивши клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для звільнення від сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2 270,00 грн.
Отже, скаржнику на усунення недоліку касаційної скарги необхідно надати суду докази сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У відповідності до частини четвертої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Згідно з частиною п'ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення є: повідомлення отримане судом про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, якщо таке рішення направлялось електронною поштою або поштове повідомлення із відміткою про його отримання, відмову в отриманні копії судового рішення або відсутність особи за адресою місцезнаходження, якщо судове рішення направлялось скаржнику поштою.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду винесена 13 січня 2021 року.
До Верховного Суду з касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 09 березня 2021 року, тобто із пропуском 30-денного строку.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Проте касаційна скарга взагалі не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Таким чином, скаржнику на усунення недоліків касаційної скарги слід подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та докази, які підтверджують дату отримання судового рішення у відповідності до вимог частини п'ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Положеннями статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1 - 6 частини першої цієї статті.
Таким чином, касаційна скарга має містити вимоги за результатами розгляду яких, Верховний Суд має прийняти одне із рішень, передбачених статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на те, що вимоги касаційної скарги не відповідають положенням статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України в частині повноважень Верховного Суду, які мають бути вчинені після касаційного перегляду оскаржуваної ухвали, скаржнику слід уточнити вимоги касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору, подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на їх підтвердження, подання уточнень вимог касаційної скарги, разом із примірниками для учасників справи.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Східний масив», про зобов'язання вчинити дії.
3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний