29 березня 2021 року
Київ
справа №640/13476/20
адміністративне провадження №К/9901/8549/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,
перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Касаційна скарга разом, з клопотанням про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, надійшла 11 березня 2021 року до Верховного Суду.
Згідно з відміткою на поштовому конверті касаційна скарга направлена до суду 09 березня 2021 року.
У клопотанні про відстрочення або звільнення від сплати судового збору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що Фонд здійснює виплати коштів вкладникам більше ніж шістдесяти неплатоспроможних банків у зв'язку із чим наявні підстави для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити/звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, визначені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення/звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов'язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення/звільнення від сплати судового збору.
Вивчивши клопотання про відстрочення/звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення необхідних дій, передбачених п.п. 4, 5, 10 Положення та ч. 3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» за договором банківського рахунку № 6845/П-1-1980 від 09 липня 2015 року; зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити усі необхідні дії, передбачені Положенням та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для відшкодування суми коштів ОСОБА_1 , розміщених як вклад у ПАТ «Радикал Банк», у розмірі 180 000,00 грн. за договором банківського рахунку №6845/П-1-1980 від 09 липня 2015 року, згідно поданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» переліку рахунків за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема: внесення інформації про ОСОБА_1 до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 Положення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; передання інформації про ОСОБА_1 до банку-агента для отримання ОСОБА_1 нарахованого відшкодування за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» за договором банківського рахунку № 6845/П-1-1980 від 09 липня 2015 року; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів ОСОБА_1 за вкладом, згідно реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 8 Положення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» за договором банківського рахунку № 6845/П-1-1980 від 09 липня 2015 року.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів ОСОБА_1 за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» згідно договору банківського рахунку № 6845/П-1-1980 від 09 липня 2015 року.
В решті позову відмовлено.
Зважаючи на те, що скаржником фактично оскаржується одна позовна вимога немайнового характеру, відповідно ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 1 681,60 грн (200% від 840,80 грн).
Отже, касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
2. Залишити без руху касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
3. Надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
4. Надіслати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний