29 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1360/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя Мальована Л.Я.)
від 23.09.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Руденко М.А., судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
від 02.02.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення 1 891 401,74 грн,
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1360/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 347 203,66 грн інфляційних втрат, 289 734,48 грн 3% річних, 630 189,18 грн пені, 28 459,75 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 630 189,18 грн пені відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50%.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суди брали до уваги таке:
- фінансовий стан відповідача, ступінь виконання зобов'язання, а саме повне погашення суми основного боргу та добросовісність поведінки відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язань по сплаті заборгованості;
- відсутність збитків у позивача внаслідок порушення зобов'язання відповідачем, а також надмірний розмір заявленої до стягнення пені;
- заборгованість, що є предметом позову, виникла внаслідок прострочення грошового зобов'язання кінцевими споживачами теплової енергії, що свідчить про відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних), зокрема, дебіторська заборгованість споживачів послуг з постачання теплової енергії категорії "населення" перед підприємством становить 39 361 665,91 грн;
02.03.2021 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 911/1360/20, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у стягненні 630 189,18 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" визначає підставою касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування судами норм матеріального права: статей 224, 226, 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19, від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. Водночас, відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вирішення цих питань не є компетенції суду касаційної інстанції.
При цьому, існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
Касаційний господарський суд не погоджується з твердженнями скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилався позивач у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, з огляду на наступне.
У постанові від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у зменшенні розміру пені, з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які могли бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені. При цьому, суд зазначив, що зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, а також обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, суд касаційної інстанції, пославшись на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, також дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % за прострочення оплати за договором постачання природного газу. При цьому, суд врахував те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.
Таким чином, встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справах № 904/6250/19, № 908/1453/14 та № 918/116/19 відрізняються від справи, яка переглядається, у зв'язку з чим у суду першої та апеляційної інстанцій були відсутні підстави для застосування цих висновків Верховного Суду.
Верховний Суд бере до уваги те, що у постанові від 02.02.2021, що оскаржується, суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку судове рішення, керувався висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.
Також, Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 911/1360/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, як і від висновків, що сформульовані у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на які посилається скаржник, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1360/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 911/1360/20 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко