18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 березня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1372/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 9/1
до приватного акціонерного товариства "Уманьгаз", м. Умань, вул. Дерев'янка, 19
про стягнення 66749139,35 грн заборгованості та санкцій,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Пахомова О.А. - адвокат - за довіреністю;
від відповідача: участі не брав.
АТ "Укртрансгаз" звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" про стягнення заборгованості за послуги місячного балансування газової мережі та санкцій згідно договору від 17.12.2015 №1512000743 постачання газу - в розмірі 66 749 139,35 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.01.2020, том 1 а.с. 212-213) за період липня 2018 - лютого 2019, в тому числі:
53 667 196,23 грн. основного боргу,
9 225 836,40 грн. пені,
2 218 372,59 грн. інфляційних втрат,
1 637 734,12 грн. - 3% річних,
та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Провадження у справі відкрито 26.11.2019, підготовче засідання призначено на 19.12.2019.
Проведення підготовчого засідання з 19.12.2019 відкладено на 13.01.2020.
Проведення підготовчого засідання з 13.01.2020 відкладено на 13.02.2020.
В розгляді справи оголошувалась перерва:
з 03 лютого до 14:30 год. 25 лютого 2020 року,
з 25 лютого до 14:30 год. 05 березня 2020 року,
з 05 березня 2020 року до 21 квітня 2020 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 квітня 2020 року судове засідання відкладено до закінчення карантину.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року судове засідання призначено на 17 грудня 2020 року.
Позивач подав до суду заяву від 17.12.2020 про відвід головуючого судді Г.М.Скиби з мотивів упередженості та необ'єктивності у розгляді справи (заява за підписом представника А.М.Писаренка).
Суддя С.С.Боровик ухвалою від 21.12.2020 відмовив заявнику в задоволенні заяви про відвід судді Г.М.Скиби та повернув справу для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 грудня 2020 року суд призначив справу до розгляду в судове засідання на 12:00 год. 27 січня 2021 року.
26.01.2021 представник відповідача ПрАТ "Уманьгаз" подав до суду заяву від 21.01.2021 про відвід судді Г.М.Скиби.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.01.2021 суд відхилив заяву представника відповідача - адвоката А.М.Писаренка про відвід судді Г.М.Скиби. Заяву про відвід судді передано в установленому порядку для вирішення заяви по суті.
Суддя Ю.А.Хабазня ухвалою від 28.01.2021 відмовив заявнику в задоволенні заяви про відвід судді Г.М.Скиби та повернув справу для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 03.02.2021 призначено судове засідання на 24.02.2021 для розгляду справи по суті. Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору.
Проведення судового засідання 24.02.2021 відкладено на 16.03.2021.
У судовому засіданні 16.03.2021:
представник позивача позовні вимоги підтримала та просить задовольнити в повному обсязі з мотивів ухилення відповідача від щомісячного балансування газу в мережі на умовах спірного договору та виставлених актів позивачем.
Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив. Подав клопотання про зупинення провадження у справі з мотивів перегляду Обєднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3987/19, висновки в якій на думку заявника матимуть значення для вирішення даного спору та для єдності судової практики.
Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив та вказав, що перегляд справи №922/3987/19 не є підставою для зупинення провадження у даній справі та не впливає на спірні відносини у даній справі. Вважає, що в такий спосіб відповідач намагається затягнути хід судового процесу та прийняття судового рішення.
Суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження як надумане та безпідставне.
За результатами судового розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
АТ «Укртрансгаз» (як Позивач та Постачальник, надавач послуги) та ПрАТ «Уманьгаз» (як Відповідач, Замовник та Споживач послуги) уклали договір транспортування природного газу №1512000743 від 17.12.2015 (том 1 а.с. 9-28 - з додатковими угодами) (наявний змішаний договір транспортування енергоносіїв приєднаними мережами та надання і споживання супутніх послуг).
П. 2.1. спірного Договору передбачено, що Позивач надає Відповідачеві послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Відповідач сплачує Позивачу встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).
Одним із видів послуг, які можуть бути надані Відповідачу за цим Договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (п. 2.3 Договору).
Відповідач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі (п. 2.6 Договору).
Позивач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 Договору).
Відповідач зобов'язаний вчасно врегульовувати небаланси, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг (п. 4.1 Договору).
Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XІV Кодексу ГТС передбачено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Аналогічне положення передбачено в п. 9.1 Договору, згідно з яким встановлено, що у разі виникнення у Відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу за послуги балансування.
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт Позивача про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу (п.3 глави 4 Розділу XІV Кодексу ГТС).
Згідно з п. 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX цього Договору.
Позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4 Договору).
Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3 - 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п. 4 глави 4 Розділу XІV Кодексу ГТС).
Передумовою надання послуг балансування є наявність у Відповідача негативного місячного небалансу, що не був врегульований ним у строк до 12-го числа наступного місяця.
Визначення та тлумачення застосованих понять:
Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).
Алокація ? віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).
На підставі такого визначення Позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у Відповідача негативних місячних небалансів природного газу - у 2018 році:
- в липні в обсязі 71,677 тис. м3,
- в серпні в обсязі 69,075 тис. м3,
- в вересні в обсязі 534,461 тис. м3,
- в жовтні в обсязі 485,269 тис. м3,
- в листопаді в обсязі 650,438 тис. м3,
- в грудні в обсязі 771,989 тис. м3;
у 2019 році:
- в січні в обсязі 804,488 тис. м3,
- в лютому в обсязі 608,188 тис. м3.
Такі об'єми (обсяги) негативних небалансів природного газу виниклу у Відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання (компенсації) таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Зазначені об'єми (обсяги) небалансів підтверджуються Алокаціями (звітами) ПрАТ «Уманьгаз» про поділ фактичного обсягу природного газу та Звітами по точках входу/виходу за липень-грудень 2018 року та за січень-лютий 2019 року, які подані ним самостійно.
У зв'язку із невчиненням Відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів в строк до 12-го числа наступного місяця в порядку, встановленому Кодексом ГТС, Позивач такий небаланс Відповідача врегулював за рахунок надання йому природного газу в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованих обсягів природного газу, загальна вартість яких за вказані періоди складає 53 667 196,23 грн, про що Позивачем в порядку п. 11.4 Договору та згідно з пунктом 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС було оформлено односторонні акти про надання таких послуг:
№07-18-1512000743-БАЛАНС від 31.07.2018,
№08-18-1512000743-БАЛАНС від 31.08.2018,
№09-18-1512000743-БАЛАНС від 30.09.2018,
№10-18-1512000743-БАЛАНС від 31.10.2018,
№11-18-1512000743-БАЛАНС від 30.11.2018,
№12-18-1512000743-БАЛАНС від 31.12.2018,
№01-19-1512000743-БАЛАНС від 31.01.2019,
№02-19-1512000743-БАЛАНС від 28.02.2019, та надіслані Відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами Позивача:
№TSOВИХ-18-2079 від 14.08.2018,
№TSOВИХ-18-2371 від 13.09.2018,
№TSOВИХ-18-2648 від 13.10.2018,
№TSOВИХ-18-2895 від 14.11.2018,
№TSOВИХ-18-3207 від 14.12.2018,
№2101ВИХ-19-79 від 14.01.2019,
№2101ВИХ-19-582 від 14.02.2019,
№2101ВИХ-19-939 від 14.03.2019 (отримання таких документів Відповідачем підтверджується доказами їх надсилання та вручення).
З моменту отримання Відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу Відповідача відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов'язання здійснити оплату послуг балансування у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.
Відповідач порушив встановлені Договором строки платежу, здійснив лише часткову оплату наданих послуг та зобов'язаний сплатити Позивачу заборгованість за балансування газової мережі в розмірі 53 667 196,23 грн. Ухилення відповідача від виконання зобов'язання порушує права та інтереси Позивача на своєчасний та повний розрахунок за відібраний в односторонньому порядку газ та відновлення балансу газової системи в розумний термін.
Відповідно до п. 13.1 Договору невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором є підставою покладення відповідальності на Сторони, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
Згідно із п. 13.5 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі зазначених умов Договору Позивач нарахував Відповідачу пеню за прострочення грошових зобов'язань у розмірі 9 225 836,40 грн з урахуванням заяви про збільшення повних вимог від 23.01.2020 (розрахунок міститься в матеріалах справи, том 1, а.с. 216).
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч. 2 ст. 625 цього Кодексу ГТС боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч. 3 ст. 198 ГК України.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 637 734,12 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 218 372,59 грн - з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (розрахунок том 1, а.с. 217).
Ухилення відповідача від проведення розрахунків стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права на отримання справедливої оплати та примусового стягнення боргу за умовами договору.
Відповідач вимоги заперечує та вказує, що позивачем порушено порядок та строки документального оформлення наданих послуг, на що звернуто увагу і Регулятором послуг - НКРЕКП у листах від 26.06.2017 та від 04.08.2017. Відповідач вказує, що порушено і терміни проведення балансування, в розріз вимог Кодексу ГТС. Звертає увагу суду на порушення позивачем застосування коефіцієнту «1,2» до спірних відносин балансування мережі, що призвело до необґрунтованого збільшення позивачем нарахувань за газ. При нарахуванні санкцій позивачем не враховано порядок фінансування місцевих бюджетів та виконання програм соціального захисту населення, оскільки бюджет проводить розрахунки по пільгах та субсидіях значно пізніше від дати господарської операції по відбору чи балансуванню газу. Позивач і не враховує значно занижений тариф, що доведений відповідачеві на послуги, що не є економічно обґрунтованим та рентабельним і не дозволяє отримувати стабільні платежі (доходи) за газ від населення та ін. споживачів послуги, та призводить до виникнення поточної заборгованості, адже Відповідач є збитковим підприємством (відзив, том 1 а.с. 121-160). Заперечено правильність нарахування санкцій. Просить застосувати скорочений строк позовної давності на нараховані санкції. Просить в позові відмовити повністю. Свого контррозрахунку вимог не наведено.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом представлений договір №1512000743 від 17.12.2015 є змішаним договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами (як різновид купівлі-продажу) з елементами надання та споживання послуг і відповідає вимогам ст.ст. 655, 714 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, - є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір транспортування природного газу №1512000743 від 17.12.2015 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
Як встановлено судом, Позивач з липня 2018 по лютий 2019 здійснив транспортування природного газу приєднаними мережами трубопроводів та надав послуги балансування газу в мережі внаслідок несанкціонованого відбору газу відповідачем для своїх потреб, а Відповідач прийняв газ та не провів повну та своєчасну оплату за нього.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд не враховує заперечення відповідача у відзиві (том 1, а.с. 121-160), оскільки відповідач не спростував доводів позивача у належний спосіб.
Стосовно юридичного статусу сторін:
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Місце здійснення господарської діяльності позивача і відповідача відповідає реєстраційним записам в ЄДР - приписи ст. 93 ЦК України.
Нормативне врегулювання господарської діяльності сторін за договором:
Цивільний та Господарський кодекси України;
ЗУ «Про ринок газу»;
Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493;
Кодекс Газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494;
Правила газопостачання, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.
Документальне обґрунтування вимог позивачем:
Письмовий оплатний двосторонній строковий консенсуальний договір
транспортування природного газу №1512000743 від 17.12.2015;
Листування з відповідачем:
вих. №TSOВИХ-18-2079 від 14.08.2018,
вих. №TSOВИХ-18-2371 від 13.09.2018,
вих. №TSOВИХ-18-2648 від 13.10.2018,
вих. №TSOВИХ-18-2895 від 14.11.2018,
вих. №TSOВИХ-18-3207 від 14.12.2018,
вих. №2101ВИХ-19-79 від 14.01.2019,
вих. №2101ВИХ-19-582 від 14.02.2019,
вих. №2101ВИХ-19-939 від 14.03.2019 - з доказами їх поштового направлення Відповідачу;
Односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу із розрахунками їх вартості та рахунки на оплату:
№07-18-1512000743-БАЛАНС від 31.07.2018,
№08-18-1512000743-БАЛАНС від 31.08.2018,
№09-18-1512000743-БАЛАНС від 30.09.2018,
№10-18-1512000743-БАЛАНС від 31.10.2018,
№11-18-1512000743-БАЛАНС від 30.11.2018,
№12-18-1512000743-БАЛАНС від 31.12.2018,
№01-19-1512000743-БАЛАНС від 31.01.2019,
№02-19-1512000743-БАЛАНС від 28.02.2019;
Копії звітів по точкам входу/виходу за липень-грудень 2018 та січень-лютий 2019 року;
Копії Алокацій (звітів) ПрАТ «Уманьгаз» про поділ фактичного обсягу природного газу за липень-грудень 2018 та січень-лютий 2019 року;
Копії повідомлень про обсяги транспортування ПАТ «Уманьгаз» за липень-грудень 2018 та січень-лютий 2019 року;
Заперечення відповідача:
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивачем не були дотримані порядок і строки оформлення наданих послуг балансування. Відповідач вважає, що звіти про надані послуги та рахунки на оплату надсилались позивачем засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення, а не на електронну адресу, з порушенням встановленого п. 9.4 Договору строку.
Відповідач вважає, що позивачем не було дотримано порядку і строків надіслання відповідачу розрахунків вартості послуг балансування та рахунків-фактур у спірному періоді, стверджуючи про наявність у відповідача негативного місячного небалансу за спірний період, позивач позбавив відповідача можливості самостійно врегулювати небаланс у встановлені законодавством строки.
Окрім того, відповідач вважає, що позивачем безпідставно проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу у період липень, серпень, листопад, грудень 2018 року, січень, лютий 2018 року з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг та покладання на ПАТ «Уманьгаз» додаткових витрат за послуги балансування газу. У зв'язку з цим, відповідач також вважає, що позивачем неправильно здійснено і розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки такий розрахунок здійснювався, виходячи із суми заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, розрахованої із застосуванням коефіцієнта 1.2.
Відповідач також просив залучити до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133).
Спростування заперечень позивачем:
І. 1. Стосовно безпідставних тверджень Відповідача про те, що Позивачем не було дотримано умов надіслання розрахунків
У відзиві ПрАТ «Уманьгаз» стверджує, що відповідні документи надсилалися позивачем засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення, а не на електронну адресу, та з порушенням встановленого в п. 9.4 Договору строку.
Позивач вказує на їх безпідставність.
Відповідно до пункту 9.4 Договору №1512000743 від 17.12.2015, в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2017, передбачено, що Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок фактуру.
Разом з цим, розділ ХІХ Договору передбачає, що Сторони обмінюються інформацією, що стосується надання Послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом (п. 19.1);
Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі Сторони або у погоджених Сторонами випадках направлено електронною поштою (п. 19.2.).
Повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання (п. 19.3).
Сторони зобов'язані письмово інформувати одна одну про будь-які зміни в інформації протягом п'яти робочих днів. У випадку неповідомлення про зміни інформації вся інформація, вимоги, рахунки та інша інформація, що надаються відповідно до цього Договору, вважаються наданими, якщо повідомляються з використанням останньої відомої Стороні контактної інформації (п. 19.6).
Отже, направлення Позивачем Актів наданих послуг балансування обсягів природного газу, рахунків фактури та розрахунків вартості послуг балансування за спірний період поштовим відправленням, відповідає умовам Договору № 1512000743 від 17.12.2015.
Разом з цим, відповідно до п.19.4 Договору, вказана для обміну інформацією електронна пошта Відповідача tmk.76@mail.ru , на яку Позивачем було направлено всі документи, про що Відповідач достеменно обізнаний (скріншоти електронного відправлення додані в справу).
Тобто, Акти за послуги балансування були вчасно складені та направлені Позивачем Відповідачу на адресу його електронної пошти, що зазначена в Договорі:
- за липень 2018 - 14.08.2018;
- за серпень 2018 - 13.09.2018;
- за вересень 2018 - 13.10.2018;
- за жовтень 2018 - 14.11.2018;
- за листопад 2018 - 14.12.2018;
- за грудень 2018 - 15.01.2019;
- за січень 2019 - 15.02.2019;
- за лютий 2019 - 14.03.2019.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Доводи Відповідача щодо способу направлення розрахунків та рахунків-фактур за спірний період не відповідають умовам укладеного Договору та спростовуються матеріалами справи.
2. У відзиві ПрАТ «Уманьгаз» вказує, що Акти надання послуг балансування обсягів природного газу складено позивачем після спливу встановленого законодавством та умовами Договору строку для самостійного врегулювання відповідачем небалансу.
Зазначені доводи Відповідача є суперечливими та спростовуються таким:
У відзиві Відповідач вибірково наводить положення п.7 глави 3 та п.1-4 глави 4 розділу ХІV Кодексу ГТС, проте витлумачує їх зміст без врахування зазначених умов.
Так, відповідно до глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць (пункт 1).
Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи (пункт 2).
У разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця:
- здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування;
- здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування після проведення заходів, передбачених пунктами 3 - 5 цієї глави, для врегулювання місячного небалансу оформлюють, підписують та скріплюють печатками додаткові акти приймання-передачі і коригуючі реєстри та надсилають оператору газотранспортної системи в строк до 12-го числа наступного місяця.
Умови пункту 7 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС встановлюють, що місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів:
1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання;
2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Тому відповідно до пункту 9.1. Договору, у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.
Саме через невиконання Відповідачем обов'язку з врегулювання місячного небалансу до 12 числа кожного наступного місяця у спірних періодах, Позивачем в порядку, визначеному кодексом ГТС та Договору надано природний газ Відповідачу в рамках послуги балансуваннядля покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Отже, наведені у відзиві доводи Відповідача, щодо позбавлення його можливостей самостійного врегулювання небалансу не відповідають положенням Кодексу ГТС та Договору та спростовуються матеріалами справи.
ІІ. Щодо безпідставності тверджень Відповідача про неправильне застосування Позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації « 1,2».
Відповідач стверджує, що Позивачем безпідставно проведено розрахунок послуг балансування обсягів природного газу у період липень, серпень, листопад, грудень 2018, січень, лютий 2019 року з урахуванням коефіцієнту « 1,2», що призвело до збільшення вартості таких послуг та покладання на ПАТ «Уманьгаз» додаткових витрат за послуги балансування газу. Нарахування зі сторони АТ «Укртрансгаз» збільшено на 6319546,25 грн.».
Відповідач стверджує, що при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих Відповідачу послуг балансування обсягів природного газу, Позивач безпідставно застосував коефіцієнт « 1,2».
Позивач при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих Відповідачу послуг балансування обсягів природного газу для врегулювання негативних небалансів Відповідача виходив з умов п. 9.2 Договору, згідно з яким передбачено, що при розміру небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1, а в інших випадках встановлено використання коефіцієнту « 1,2» (п. 9.2 Договору).
Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) (Пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).
Як зазначено в позовній заяві, між позивачем та Відповідачем було укладено Договір транспортування природного газу №1512000743 від 17.12.2015.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг.
Натомість Відповідач (як Замовник послуг транспортування) у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування.
Тобто обсяг природного газу, відібраного Відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розмірі його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт « 1,2».
Натомість у відзиві Відповідач при визначенні для нього розміру коефіцієнту для послуг балансування помилково пропонує враховувати не лише обсяги природного газу, що відбираються ним, як Замовником послуги з газотранспортної системи, а й обсяги природного газу, що відбираються з газотранспортної системи іншими замовниками послуг транспортування, із якими у Позивача укладені інші договори, стороною яких Відповідач не виступає.
Відповідач помилково приймає обсяги природного газу, що були фізично прийняті до газорозподільної системи з газотранспортної системи по відповідних актах приймання-передачі природного газу через газорозподільні станцій як обсяги природного газу, що були прийняті для власного споживання Відповідача по Договору, що не відповідає дійсності.
Оформлення актів приймання-передачі природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором суміжної системи здійснюється відповідно до вимог глави 7 «Документальне оформлення приймання-передачі природного газу» розділу III Кодексу ГТС та свідчить лише про фізичне приймання-передачу обсягів природного газу в точках входу та точках виходу між суміжними системами, в таких актах приймання-передачі природного газу не відображено обсягів природного газу, відібраних з газотранспортної системи конкретними замовниками послуг транспортування.
При цьому, сам обсяг природного газу, відібраний з газотранспортної системи конкретними замовниками послуг транспортування, визначається за процедурою алокації, чим згідно з п. 5 розділу I Кодексу ГТС є віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Порядок здійснення алокації визначений розділом XII Кодексу ГТС, згідно з п. 1-2 якого передбачено, що алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи при визначенні алокації по точці входу або точці виходу ґрунтується на:
? даних номінацій/місячних номінацій/реномінацій, поданих замовником послуг по точці входу та по точці виходу;
? даних торгових операцій між оптовими продавцями та оптовими покупцями (постачальниками) у віртуальних торгових точках входу/виходу, які адмініструє оператор газотранспортної системи;
? даних суміжних операторів, суміжних газовидобувних підприємств, газовидобувних підприємств, прямого споживача;
? даних комерційних вузлів обліку, встановлених у фізичних точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, та комерційних вузлів обліку, встановлених на об'єктах замовників послуг транспортування чи їх контрагентів (споживачів), з урахуванням вимог та особливостей, передбачених цим розділом.
Виходячи з такого, Позивач на підставі даних номінацій/місячних номінацій/реномінацій, поданих Відповідачем по точках входу та по точках виходу, а також на підставі даних суміжних операторів встановив конкретний обсяг природного газу, що був відібраний Відповідачем з газотранспортної системи у спірних газових місяцях, який потім і був використаний у розрахунках вартості відповідних послуг балансування.
Водночас поняття «отримання природного газу» не вживаються ні у Кодексі ГТС, ні у Договорі, де йдеться про «відбір природного газу».
У даному випадку Відповідач ймовірно умисно не враховує, що Відповідач є оператором газорозподільної системи та надає послуги з розподілу природного газу замовникам таких послуг, які, в свою чергу, фактично і здійснюють відбір природного газу з газотранспортної системи як замовники послуг транспортування для його подальшого розподілу, як оператором газорозподільної системи.
Такі обсяги дійсно фізично отримує Відповідач як оператор газорозподільної системи для їх наступного розподілу споживачам природного газу, але такі дії при цьому не є відбором природного газу Відповідачем, що може здійснюватися виключно замовниками послуг транспортування стосовно обсягів, які замовлені ними до транспортування.
Так, Відповідач у спірних правовідносинах є замовником послуг транспортування виключно стосовно обсягів природного газу, які він відбирає для власних потреб, наприклад для виробничо-технічних витрат чи нормативних витрат тощо, у зв'язку з чим Відповідач і здійснює відбір саме таких обсягів природного газу з газотранспортної системи (саме відбір, а не отримання, як це помилково вказано у листі голови НКРЕКП), та жодним чином не здійснює відбір природного газу інших замовників послуг транспортування, розподілу природного газу, адже, у протилежному випадку, такі дії порушували би права інших суб'єктів ринку природного газу.
Саме тому в п. 9.1 Договору застосовано термін «відбір природного газу», а не «отримання природного газу».
Тому Позивачем для визначення коефіцієнту компенсації при розрахунку вартості послуг балансування було правильно визначено обсяги природного газу, відібрані Відповідачем у спірні газові місяці з фізичних точок виходу з газотранспортної системи у розмірах небалансів Відповідача за вказані періоди.
Згідно з інформацією самого Відповідача, відображеною в алокаціях про фактичні обсяги (об'єми) природного газу, відібраного з точки виходу Відповідача, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за спірні газові місяці, вказано, що Відповідач у вказаних періодах не здійснив подачі природного газу через точки входу до газотранспортної системи, однак при цьому ним було здійснено відбір природного газу, що і склав обсяги його негативних небалансів за такі місяці.
У вказаних алокаціях Відповідача також зазначено, що інші обсяги природного газу, відображені в такій інформації, були відібрані не Відповідачем, а іншими споживачами природного газу, зокрема підприємствами промисловості, теплогенеруючими підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, населенням, релігійними, бюджетними організаціями.
Таким чином, взагалі не зрозуміло, як обсяги природного газу інших замовників послуг транспортування природного газу могли би бути віднесені на Відповідача, який такі обсяги не відбирав та не придбав тощо, а лише здійснював його розподіл на договірних умовах для споживачів - замовників таких послуг з розподілу.
Відповідно до п. 9.2 Договору для визначення коефіцієнту компенсації при розрахунку вартості послуг балансування Позивач застосовує коефіцієнт компенсації, що дорівнює « 1», виключно при розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.
З врахуванням викладеного, Позивач вірно встановив, що розмірі небалансу Відповідача у спірних правовідносинах складає більше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.
Так, при визначенні вартості наданих послуг Позивач керувався наступними положеннями Договору та законодавства:
- Розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу (п. 1 глави 4 Розділу XІV Кодексу газотранспортної системи);
- Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті (п. 1 глави 4 Розділу XІV Кодексу);
- Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою:
В балансування = БЦГ х К х QБГ,
де
БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює « 1,2».
При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює « 1» (п. 9.2 Договору).
На підставі викладеного Позивач здійснив розрахунок вартості послуг:
Позивач при визначенні коефіцієнту компенсації, що повинен застосовуватись при розрахунку вартості послуг, виходив з того, що обсяг природного газу, який був поданий Відповідачем у спірні газові місяці до газотранспортної системи в усіх випадках склав 0 тис. м. куб., внаслідок чого обсяг відібраного Відповідачем природного газу у такі періоди завжди буде становити 100% відбору (Обсяг негативного небалансу х 100% /обсяг відібраного газу = 100 %).
Як вбачається з викладеного, оскільки в усіх випадках обсяг відбору склав 100%, що є більше ніж 5% від відібраного Відповідачем обсягу природного газу, то за таких умов згідно з п. 9.2 Договору для визначення вартості послуг повинен застосовуватись коефіцієнт компенсації «1,2», який правильно і було застосовано Позивачем, що спростовує повністю доводи Відповідача в цій частині.
Викладена позиція щодо правильності застосування коефіцієнту компенсації « 1,2» при визначенні вартості послуг балансування обсягів природного газу підтверджується також актуальною судовою практикою.
Викладене підтверджує правомірність та обґрунтованість застосування Позивачем при визначенні вартості послуг балансування обсягів природного газу коефіцієнту компенсації « 1,2».
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем до відзиву не надано жодного документального підтвердження, що він є замовником «загального обсягу газу» природного газу, який він необґрунтовано та безпідставно за рахунок інших замовників послуг транспортування рахує на власну користь.
Викладене вище обґрунтування повністю спростовує твердження Відповідача про неправильне застосування Позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації « 1,2» та вказує на обґрунтованість та підставність позовних вимог.
ІІІ. Щодо наведених у відзиві Відповідачем розрахунків в сумі 7327048,90 грн.
У відзиві на Відповідачем зазначено про здійснення ним розрахунків на загальну суму7327048,90 грн, які на його думку не враховано Позивачем.
Проте, здійснені Відповідачем оплати згідно вказаних ним платіжних доручень зараховано Позивачем в рахунок погашення послуг балансування попередніх періодів, що не є предметом спору у справі №925/1372/19, тому не включені до розрахунків спірного періоду.
Відповідно до умов абзацу 7 пункту 8.3 Договору, у платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номера Договору, дати його підписання, звітного періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла у попередніх періодах.
Надані до відзиву Відповідачем платіжні доручення не містять у собі призначення платежу із зазначенням звітного періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата.
За наявністю заборгованості Відповідача за попередній період, Позивач правомірно зарахував кошти, що надійшли від Відповідача, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла у попередніх періодах (акт звірки (розгорнутий) за період з 01.07.2018 по 30.11.2019, із зазначенням сальдо на 01.07.2018 (том 1, а.с. 186-189).
ІV. Щодо клопотання Відповідача про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідач в обґрунтування вказаного клопотання вказує на те, що вартість газу на ВТВ, закладеній в тарифі на розподіл для ПрАТ «Уманьгаз», не відповідала фактичній ціні його придбання в 2018 році, структуру тарифу на розподіл, в якій обсяги ВТВ на рік.
Позивач повністю заперечує проти клопотання Відповідача, враховуючи те, що до предмету позову у справі № 925/1372/19 тарифи з розподілу не мають жодного відношення.
Позивач не несе відповідальності за зобов'язаннями Відповідача, які він виконує на умовах власної ліцензійної діяльності з розподілу природного газу.
Відповідно до п. 39 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Пунктом 7 вказаної статті зазначено, що оператор газорозподільної системи (яким є ПрАТ «Уманьгаз») - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Положеннями ст. 20 ЗУ «Про ринок природного газу» Позивач, як оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
Положеннями ст. 37 вказаного закону, Відповідач, як оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Порядок взаємовідносин оператора газорозподільної системи з оператором газотранспортної системи, у тому числі пов'язаних з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема щодо якості та обліку природного газу (у тому числі приладового), а також з обміном даних щодо прогнозів відборів/споживання природного газу по споживачах та фактичних обсягів споживання ними природного газу, регулює Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2493, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 № 1378/27823, договір транспортування природного газу, що укладені між сторонами.
Умови Кодексу ГТС та укладеного Договору не передбачають умов, які б ставили обсяги негативного небалансу Відповідача та обов'язку його здійснити розрахунки за послуги балансування у залежність від тарифів з розподілу природного газу встановлених Регулятором для Відповідача.
Відповідно до ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Враховуючи зазначене, рішення у справі №925/1372/19 жодним чином не вплине на права або обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо однієї із сторін.
Таким чином клопотання Відповідача є необґрунтованим та відсутні правові підстави для його задоволення.
V. Щодо витрат АТ «Укртрансгаз» на закупівлю природного газу та визначення базової ціни газу.
Відповідно до положень Пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, базова ціна газу (далі - БЦГ) - ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу.
Пункт 1 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС обумовлює, що розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу.
Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи та яка складається з ціни закупівлі природного газу і витрат на транспортування і зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. При цьому БЦГ повинна бути визначена у гривнях за тисячу метрів кубічних та у гривнях за кВт·год (інформаційно).
При розрахунку вартості послуг балансування використовується БЦГ, виражена у гривнях за тисячу метрів кубічних. (Пункт 2 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу (пункт 3 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункт 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Базова ціна газу за спірний період, що застосована під час складення акту про надання послуг балансування на обсяги природного газу та рахунку на оплату оприлюднена Позивачем на веб-сайті за посиланням http://utg.ua/utg/business-info/price-tariffs.html.
Під час виникнення правовідносин, та до моменту звернення Позивача до суду із позовом до ПрАТ «Уманьгаз», Відповідач не звертався із питаннями чи запереченнями щодо розміру БЦГ.
VІ. Щодо відсутності (не надання Відповідачем) належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог.
Крім того Позивач вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Стаття 76 ГПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 78 ГПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 79 ГПК України встановлює, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2, 3 ст.80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Позивач стверджує, що Відповідачем не надано суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, аргументи (міркування, припущення) Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовуються законність та обґрунтованість позовних вимоги АТ «Укртрансгаз».
Стосовно обраного Позивачем способу захисту своїх порушених прав.
Позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідно п.п. 3, 4 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В силу приписів ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом:
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідач не спростував доводи та докази позивача. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" («Chapman vs. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
За таких умов судові витрати в розмірі судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» (20300, м. Умань, Черкаська область, вул. Дерев'янка, 19, код ЄДРПОУ 03361419, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 9/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019801, номер рахунку в банку невідомий
53 667 196,23 грн. основного боргу,
9 225 836,40 грн. пені,
2 218 372,59 грн. інфляційних втрат,
1 637 734,12 грн. - 3% річних,
672350,00 грн судових витрат.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення чи через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 25.03.2021.
Суддя Г.М. Скиба