29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" березня 2021 р. Справа № 924/1239/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника керівника Кам'янець - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради , органу, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Кам'янець-Подільська міська рада, м. Кам'янець-Подільський. Хмельницька обл.
до Приватного малого підприємства “Мєдтехніка” Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби,
про 1. визнання недійсним п. 3.1. договору №61 від 01.04.2020. в частині врахування до загальної суми договору 9708.41 гривень
2. стягнення з Приватного малого підприємства “Медтехніка” на користь Комунального некомерційного підприємства “Кам'янець-Подільська міська лікарня” 9708.41 гривень сплачених за договором №61 від 01.04.2020, як безпідставно збережені
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від прокуратури: В.І. Приступа, посвідчення №059786 від 08.02.2021 р.
від третьої особи: М.П. Нестерук, довіреність № 131313-18/127-2021 від 06.01.21
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ВСТАНОВИВ: До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Кам'янець - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради, органу, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Кам'янець-Подільська міська рада, м. Кам'янець-Подільський. Хмельницька обл. до Приватного малого підприємства “Мєдтехніка” Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський про 1. визнання недійсним договору №61 від 01.04.2020. в частині врахування до загальної суми договору 9708.41 гривень 2. стягнення з Приватного малого підприємства “Медтехніка” на користь Комунального некомерційного підприємства “Кам'янець-Подільська міська лікарня” 9708.41 гривень сплачених за договором №61 від 01.04.2020. як безпідставно збережені.
В обґрунтування позову заступник керівника Кам'янець - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави у позові та відповіді на відзив зазначає, що з метою забезпечення захисту інтересів держави у бюджетній сфері при використанні бюджетних коштів під час здійснення закупівель, товарів; робіт чи послуг, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), Кам'янець-Подільською місцевою прокуратурою проведено вивчення інформації, висвітленої у електронній системі публічних закупівель «Прозорро» (https://prozorro.gov.ua). Встановлено, що комунальним некомерційним підприємством «Кам'янець- Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення закупівлі за №UA-2020-04-01-003 511-b та відомості про укладення із Приватним малим підприємством «Медтехніка» договору №61 (далі Договір) про закупівлю товарів за кодом ДК 021:2015: 33170000-2 - обладнання для анестезії та реанімації (класифікатор НК 024:2019: 12873 - стаціонарний концентратор кисню). Відповідно до п 1.1. Договору (Предмет договору) Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві в передбачений даним Договором строк обладнання - код ДК 02,1:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 33170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (Класифікатор НК 024:2019 - 12873 Стаціонарний концентратор кисню (Концентратори кисневі) згідно Специфікації №1 (Додаток №1 до даного Договору), а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця Обладнання у власність та оплатити його ціну на умовах даного Договору. Загальна ціна даного. Договору складає 148 399,93 грн., у т.ч. 9708,41 грн. податку на додану вартість (відповідно до п 3.1. Договору та Специфікації №1 до Договору). Даний Договір укладено у відповідності до п. 2-1 Розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922- VIII зі змінами, внесеними згідно Закону України від 17.03.2020 №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» - п. 1.2 Договору. На виконання умов договору, Покупцем 06.04.2020 на рахунок Продавця перераховано 148399,93 грн. - транзакція №166922781 (вказане підтверджується інформацією, отриманою з загально доступного джерела - даних сайту spending.gov.ua). Однак, за результатами вивчення спірного договору місцевою прокуратурою встановлено, що даний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України. Закупівля вказаного товару, включеного до переліку товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, з врахуванням сум цього податку (п 3.1. та Специфікація до Договору), зумовлює безпідставне завищення ціни, що в свою чергу призводить до зайвих витрат замовників та необґрунтованих прибутків постачальників. Враховуючи викладене, договір №61 від 01.04.2020 в частині врахування до загальної суми договору 9708,41 гривень підлягає визнанню недійсним, а вказана сума підлягає поверненню Покупцеві виходячи із наступного.
Стверджує, що на момент укладення договору №61 від 01.04.2020 закупівля кисневих концентраторів за договором не підлягала оподаткуванню в силу положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положеним» Податкового кодексу України. Водночас, у п. 3.1. договору при визначенні ціни договору всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в який внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від і 7.03.2020 року (в редакції, чинній на час укладення договору), включено розмір ПДВ в сумі 9708,4 і грн. в ціну договору, що також відображено у додатку №1 до договору.
Позивач 1 (комунальне некомерційне підприємство “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради) не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, письмової позиції щодо позову не подав; причин не вказав; повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується судовими повістками від 11.01.2021р., 22.01.2021р., 05.03.2021р.
Позивач 2 ( Кам'янець-Подільська міська рада) не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, письмової позиції щодо позову не подав; причин не вказав; повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується судовими повістками від 23.11.2020, 12.01.2021р., 25.01.2021, 24.02.2021р.
У відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що законодавство, яке б надавало пільгу щодо операцій з постачання на митній території України кисневих концентраторів, які звільняються від оподаткування на додану вартість, станом на 01 квітня 2020 року було відсутнє. 30 березня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон N 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (надалі - Закон № 540), який набрав чинності 02.01.2020 року, шляхом офіційного опублікування в газеті «Голос України», 2020, 04, 02.04.2020 № 62. Даним Законом п.71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України було викладено в наступній редакції: « 71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій корона вірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року. Спірний договір було укладено між відповідачем та КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» 01 квітня 2020 року, тобто до набуття чинності Закону № 540.
Стверджує, що пунктом 3 Приміток до Постанови № 224 передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів,необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 p. N 753 (Офіційний вісник України, 2013 p., N 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2жовтня 2013 p. N 754 (Офіційний вісник України, 2013 p., N 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 p. N 755 (Офіційний вісник України, 2013 p., N 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 p. N 761 (Офіційний вісник України, 2008 p., N 66, ст. 2216); або подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Відповідач наголошує на тому, що саме наявність у відповідача повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію таких медичних виробів давала йому право застосовувати пільгу щодо операції з постачання кисневих концентраторів на митній території України. При цьому, дане повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію таких медичних виробів ТОВ «БІОМЕД ЛТД» не було надано відповідачу у зв'язку із неможливістю його отримати. Кисневі концентратори «БІОМЕД», які були предметом постачання відповідно до умов спірного договору, були отримані відповідачем від ТОВ «БІОМЕД ЛТД» 24 березня 2020 року згідно видаткової накладної №1939, тобто до набуття чинності Закону № 540 без застосування пільги щодо нарахування та сплати ПДВ. Звертає увагу суду на те, що спірний договір був укладений та виконаний за відсутності законодавства, яке б звільняло від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України кисневих концентраторів станом на 01 квітня 2020 року, а відсутність у відповідача повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію таких кисневих концентраторів позбавляла його права на застосування такої пільги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Заярнюк І.В.
23.11.2020р. судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №924/1239/20 та призначення підготовчого засідання на "10" грудня 2020р.
Згідно довідки від 10.12.2020р. судове засідання по справі №924/1239/20 призначене на 10.12.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 07.12.2020р. по 23.12.2020р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою суду від 28.12.2020р. підготовче засідання призначено на 10 :00 год. 20.01.2021 р.
Ухвалою суду від 20.01.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання у справі відкладено на 15 лютого 2021 р.
У засіданні 15.02.2021р. постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №924/1239/20 та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2021р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Представник прокуратури наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд визнати недійсним п. 3.1. договору №61 від 01.04.2020. в частині врахування до загальної суми договору 9708.41 гривень.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.04.2020р. ПМП «МЕДТЕХНІКА» з однієї сторони („Продавець”), та КНП «КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ» («Покупець») уклали Договір про закупівлю товарів, п. 1.1. якого унормовано, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві в передбачені даним Договором строки обладнання - код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 33.170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (Класифікатор НК 24:2019 - 12873 - Стаціонарний концентратор кисню (Концентратори кисневі) (надалі іменується «Обладнання») згідно Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору), а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця Обладнання у власність та оплатити його ціну на умовах даного Договору. Договір укладається у відповідності до пункту 2 Розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VII1 зі змінами, внесеними згідно Закону України від 17.03.2020 року N° 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19)».
Істотними умовами даного Договору є кількість, асортимент, ціна, строк та умови поставки Обладнання. Кількість; асортимент та ціна Обладнання узгоджуються Сторонами в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору). Додатки до даного Договору, становлять його невід'ємну частину з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін. Строк-поставки Обладнання - не пізніше-5-ти робочих днів з дати отримання Продавцем платежу від Покупця згідно п. 4.1 даного Договору". Умови поставки Обладнання - DDP, місце поставки. Обладнання: вул. Пушкінська, 31, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, 32300. За узгодженням із Покупцем, Продавець має право достроково поставити Обладнання (розділ 2 договору).
Загальна ціна даного Договору становить 148399,93 гри. (сто сорок вісім тисяч триста
дев'яносто дев'ять гривень 93 копійки) з ПДВ. Ціна на Обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до умов даного Договору, встановлюється в національній валюті України - гривні й визначається в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного Договору). Ціна Обладнання та загальна ціна даного Договору включають в себе вартість Обладнання, його упаковки і маркування, вартість перевезення, а також усі витрати, понесені Продавцем при митному оформленні Обладнання (згідно діючого законодавства України станом на дату підписання даного Договору) (розділ 3 договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п.10.1). Покупцем 06.04.2020 на рахунок Продавця перераховано 148399,93 грн. - транзакція №166922781 (вказане підтверджується інформацією сайту spending.gov.ua).
Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся до позивачів з листом від 09.11.2020р. та зазначив, що з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прошу в строк до 11.11.2020 надати до місцевої прокуратури інформацію щодо вжиття Кам'янець-Подільською міською радою та (або) КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради заходів в судовому порядку з метою стягнення з постачальника надмірно сплачених коштів згідно договору про постачання товару №61 від укладеного між КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради та ПМП «Медтехніка» на суму 9 708,41 грн.
Листом від 05.08.2020р. прокурор звернувся до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області з проханням інформувати місцеву прокуратуру про вжиті заходи з долученням відповідних підтверджуючих документів від 02.06.2020 згідно якого вимагав повернути сплачену суму ПДВ.
Прокурор звернувся до Кам'янець-Подільської міської ради з листом від 05.08.2020р. з проханням в строк до 11.08.2020 надати до місцевої прокуратури обґрунтування включення суми ПДВ до ціни вищевказаного договору.
Листом від 14.08.2020р. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області повідомило Керівника Кам 'янець-Подільської місцевої прокуратури про те, що виконання договорів, укладених комунальним підприємством «Кам'янець-Подільська міська лікарня м.Кам'янець-Подільської міської ради в межах компетенції, буде розглянуто в ході проведення заходу державного фінансового контролю та про результати такого заходу буде поінформовано додатково.
Листом від 12.08.2020р. Кам'янець-Подільська міська рада повідомила Керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури про те, що з метою здійснення заходів із запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, в комунального некомерційного підприємства «Кам'янець - Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради виникла необхідність придбання стаціонарних концентраторів кисню (кисневі концентратори). Кисневі концентратори дозволяють подавати кисень у тих випадках, коли немає відповідних балонів або спеціальної центральної подачі. Обладнання призначене для лікування хвороб дихальної системи. Закупівлю здійснили уклавши договір з Приватним малим підприємством «Медтехніка» на загальну суму 148 399,93 грн, помилково вказавши суму ПДВ - 9 708,41 грн. (договір № 61 ). Про те, згідно вимог постанови КМУ від 20.03.2020 №224 кисневі концентратори входять до переліку медичного обладнання, яке звільняється оподаткування податком на додану вартість. З метою дотримання законодавства на адресу Приватного малого підприємства «Медтехніка» було надіслано лист з проханням коригування видаткових накладних та відшкодуванням суми ПДВ на рахунок комунального некомерційного підприємства «Кам'янець - Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради. В свою чергу, приватне мале підприємство «Медтехніка» листом від 11.08.2020р. відмовило у відшкодуванні коштів (на лист позивача від 10.08.2020р.). Відповідач при цьому, повідомив, що для віднесення медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів до товарів, необхідних, для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVI D-19 та які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення/постачання яких звільняються від обкладення ПДВ, має бути подано: декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними в технічних регламентах щодо медичних виробів, у tomv числі медичних виробів для діагностики in vitro та активних медичних виробів, які імплантують, затверджених постановами К.МУ від 02.10.2013 р. № 753, 754, 755. а також технічному регламенті щодо засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою КМУ від 27.08.2008 р. , повідомлення МОЗ України про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення. Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Листом від 10.11.2020 Заступнику керівника Кам'янець- Подільської місцевої прокуратури Хмельницької області КНП “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради повідомила, що з метою дотримання законодавства на адресу ПМП «Медтехніка» було написано лист з проханням коригування видаткових накладних та відшкодуванням суми ПДВ на рахунок КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» КП МР. Проте у відповідь отримали лист з відмовою. Оскільки в КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» КП МР відсутній юрист, заходи щодо стягнення з постачальника коштів в судовому порядку згідно договору про постачання товару №61 від 01.04.2020 року, укладеного з ПМП «Медтехніка» в сумі ПДВ 9 708,41 грн. не здійснювались і здійснюватись не будуть.
Листом від 11.11.2020 Заступнику керівника Кам'янець- Подільської місцевої прокуратури Хмельницької області Кам'янець-Подільська міська рада повідомила, що з метою дотримання законодавства на адресу Приватного малого підприємства «Медтехніка» було надіслано лист з проханням коригування видаткових накладних та відшкодуванням суми ПДВ на рахунок комунального некомерційного підприємства «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради. У відповідь отримали лист з відмовою. Проте, у зв'язку з дефіцитом коштів місцевого бюджету, який виник внаслідок того, що всі вільні кошти спрямовуються на боротьбу з коронавірусною хворобою COVID-19, у Кам'янець-Подільської міської ради відсутня можливість для вжиття заходів у судовому порядку з метою стягнення з постачальника надмірно сплачених коштів згідно договору про постачання товару № 61 від 01.04.2020.
Листом від 12.11.2020р. заступник керівника місцевої прокуратури направив КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді за спірним договором.
Також у матеріали справи відповідачем надано видаткові накладні №1939 від 24.03.2020р. про постачання ПМП «МЕДТЕХНІКА» товариством „Діомед ЛТД” концентраторів кисневих на суму 103 904,00 грн. та №РН-0000222 від 01.04.2020р. про постачання ПМП «МЕДТЕХНІКА» Комунальному некомерційному підприємству “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради концентраторів кисневих на суму 148 399,93 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Ч.ч. 1, 3 ст.4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
В контексті зазначеного судом враховано, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття „інтереси держави”, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3,4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Судом враховано, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
При цьому, судом також враховано, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
Порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що укладення договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель. Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та раціонального використання бюджетних коштів, в умовах пандемії COVID-19. Здійснення необґрунтованих витрат бюджетних коштів та необґрунтоване отримання надмірного прибутку не узгоджується і з інтересами, держави. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
У даній справі заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради, органу, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Кам'янець-Подільська міська рада із вимогами до Приватного малого підприємства “Мєдтехніка” про визнання недійсним договору №61 від 01.04.2020. в частині та стягнення 9708.41 гривень сплачених за договором №61 від 01.04.2020, як безпідставно збережені, оскільки Комунальне некомерційне підприємство «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради та орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах Кам'янець-Подільська міська рада не вживали заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.
Листами від 05.08.2020 №33-7937 вих-20, від 09.11.2020 №33-10599 вих-20 Покупця - Комунальне некомерційне підприємство «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради та орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах Кам'янець-Подільську міську раду повідомлено про вказане порушення із зазначенням правових підстав щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень.
Оскільки КНП “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради, органу, Кам'янець-Подільська міська рада протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то заступник керівника місцевої прокуратури на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивачів листом від 12.11.2020р. про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі КНП “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільської міської ради з позовною заявою з метою визнання недійсним договору №61 від 01.04.2020. в частині врахування до загальної суми договору 9708.41 гривень та стягнення 9708.41 гривень сплачених за договором №61 від 01.04.2020, як безпідставно збережені.
З огляду на зазначене, зважаючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі КНП “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради, Кам'янець-Подільської міської ради.
Суд також враховує, що позовна заява підписана заступником керівника місцевої прокуратури . Питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України “Про прокуратуру”, наказом Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень”.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 6 статті 23 зазначеного Закону визначені форми представництва, зокрема, звернення до суду з позовом. Положення аналогічного змісту міститься в статті 58 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень” (який відповідно до ч.4 ст.17 Закону України “Про прокуратуру” є обов'язковим до виконання всіма прокурорами) позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про прокуратуру” керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури ( ч.4 ст. 13 Закону України “Про прокуратуру”.
За статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №819/198/17. Враховуючи викладене . позов підписано заступником керівника місцевої прокуратури в межах наданої чинним законодавством компетенції.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє - правочин, повинна мати, необхідний обсяг, цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його, внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ст. 179, 180 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями."
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За. змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи викладене, сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд, водночас в окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.
Частиною 2 статті 2 Закону «Про публічні закупівлі» (чинного на момент укладення договору) визначено, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг можуть установлюватися або змінюватися виключно цим Законом та/або Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», крім випадків, передбачених цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом, внесення змін до цього Закону та/або до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
У відповідності до ст. З Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель: недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; відповідно до статті 186 ПК України.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п 71. підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів,
медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 530), впроваджено швидке проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних, протидії поширенню інфекції.
З метою зниження ціни, на необхідні товари лікарського призначення та регламентації порядку та способу проведення закупівель бюджетними установами товарів, робіт і послуг, необхідних для запобігання виникненню пандемії (CОVІD-19), постановою КМУ, від 20.03.2020 №224 затверджено вичерпний перелік товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від сплати мита та від оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування, або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано нормами Податкового кодексу України, постанови КМУ від 20.03.2020 № 224 та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Відповідно до зазначеної вище Постанови №224, концентратори кисневі, що є предметом закупівлі, входить до перелік товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від сплати мита та від опддаткування податком на додану вартість.
Таким чином, спірний пункт 3.1. договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України та є недійсним, тому що суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Зазначеним спростовуються твердження відповідача про те, що законодавство, яке б надавало пільгу щодо операцій з постачання на митній території України кисневих концентраторів, які звільняються від оподаткування на додану вартість, станом на 01 квітня 2020 року було відсутнє.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ,які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності, правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.
Крім того правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його-недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений без включення до нього недійсної частини.
Згідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності, зобов'язання не передбачені законом.
Враховуючи викладене, п 3 .1. Договору № 61 від 01.04.2020 в частині врахування до загальної суми договору 9708,41 гривень підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Окрім того, згідно з приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що, пов'язані з його недійсністю.
Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійснйм зобов'язання з інших підстав кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість, грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання, не передбачені законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Так, стороною договору є комунальне некомерційне підприємство «Кам'янець- Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради, яке створене на базі майна територіальної громади міста Кам'янця-Подільського. Згідно статуту підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державному казначействі України, печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами. Підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах. Окрім того, відповідно до статуту, джерелами формування майна та коштів підприємства, серед іншого, є: комунальне майно; передане підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти); власні надходження підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди засновника) майна; закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); цільові кошти, інше.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору №61 від 01.04.2020 Покупцем на рахунок Продавця перераховано 148399,93 грн., у т.ч. 9708,41 гривень податку на додану вартість (транзакція №166922781 з даних сайту spending.gov.ua).
Згідно п.п. 9, 18 ч.1 ст. 1 Закону замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального, страхування, створені, відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична-особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів. Отже, на підставі умов договору №61 від 01.04.2020, надміру безпідставно сплачено 9708,41 грн. Вказана сума підлягає поверненню Покупцю.
У п. 1 Листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 N Н-35267-18 "Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами" з приводу того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України було повідомлено, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Норми Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу чим думки, які викладені в індивідуальних податкових консультаціях Державної податкової служби України.
За таких обставин суд вважає, що податок на додану вартість за договором є безпідставно нарахованим та отриманим відповідачем, у зв'язку з чим він підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити .
Визнати недійсним пункт 3.1. договору № 61 від 01.04.2020 про закупівлю товарів, укладений між комунальним некомерційним підприємством “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець - Подільської міської ради та приватним малим підприємством “Медтехніка” в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 9708,41 грн.
Стягнути з Приватного малого підприємства “Медтехніка” (Хмельницька обл., м. Кам'янець - Подільський пр. Грушевського 32, код 23831270 ) на користь комунального некомерційного підприємства “Кам'янець-Подільська міська лікарня” Кам'янець-Подільської міської ради (вул. Пушкінська, 31. м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., код 02004806) безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором № 61 від 01.04.2020 про закупівлю товарів у розмірі 9708,41 гривень (дев'ять тисяч сімсот вісім гривень 41 коп.) сплачених за договором .
Стягнути з приватного малого підприємства “Медтехніка” (Хмельницька обл., м. Кам'янець - Подільський пр. Грушевського 32, код 23831270 ) на користь прокуратури Хмельницької області (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 25.03.2021р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддруков. 6 прим. 1 - до справи;
2 - Заступнику керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури (32300. Хмельницька обл.. м. Кам'янець-Подільський. вул. Драгоманова. 11, електронна адреса: kampod_mprokykhmel.gp.gov.uа) простим листом
3 - Комунальне некомерційне підприємство «Кам'янець-Подільська міська лікарня»
Кам'янець-Подільської міської ради (вул. Пушкінська, 31. м. Кам'янець-Подільський.
Хмельницька обл.. 32300) реком. з повід.
4- Кам'янець-Подільська міська рада (майдан Відродження. 1. м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., 32300) - рек. з повід.
5- Приватне мале підприємство «Медтехніка» (32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський. пр. Грушевського. 32.) - рек. з повід.
6 - Західний офіс Держаудитслужби, 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 8 - рек. з повід