61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.03.2021р. Справа №905/2227/20
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)
до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208)
про стягнення 137375 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар про стягнення штрафу в розмірі 137375 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагонах №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657, визначена Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у накладній №50954783, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Пологи Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 137375 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2227/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві №143 від 25.01.2021р. проти позовних вимог заперечив з посиланням на наступне:
- відомості, які відображені у комерційному акті №463003/83/290 від 30.09.2020р. та акті загальної форми №1350/1П від 30.09.2020р. щодо маси навантаження вагонів №60507001, №64274129 (наявності надлишку вантажу) не є тотожною, зокрема, у комерційному акті зазначено про навантаження у вагоні №60507001 більше ваги, зазначеної в документі, на 5180 кг, у вагоні №64274129 - на 2880 кг, тоді як, у акті загальної форми розмір такого надлишку визначено на рівні 5750 грн (вагон №60507001) та 2400 кг (вагон №64274129);
- до позову не додано паспорту ваг, на яких проводилось зважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці;
- у протоколі зважування зазначено ваги за №17, у комерційному акті вказано, що зважування проводилась на вагонних вагах за №89;
- з протоколу зважування вагонів від 30.09.2020р. слідує, що відповідні дані до нього вносились шляхом вписування вручну номерів вагонів та маси вантажу (протокол містить виправлення, які не засвідчені уповноваженою на таке особою), що не відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України;
- замість акту зважування на станції прибуття до позову додано виписку з книги обліку контрольного зважування, в якій фіксуються лише номери вагонів, а не факт зважування;
- переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку.
Крім того, у відзиві викладено вимогу про зменшення заявленого до стягнення штрафу до однієї провізної плати, оскільки станом на теперішній час відповідач перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі.
У відповіді №13-04/34 від 11.02.2021р. на відзив відповідача, позивач заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, та зазначив, що в цьому випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу (ст.118 вказаного підзаконного нормативно-правового акту України).
Крім того, твердження відповідача про те, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення, на думку позивача, не заслуговують на увагу, оскільки способи визначення маси вантажу, застосовані перевізником та вантажовідправником, не є відмінними (на вагонних вагах).
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Відповідь №13-04/34 від 11.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на відзив надійшла до суду з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 04.01.2021р.
Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке обґрунтовано встановленням чотирьохденного робочого тижня на підприємстві та наявністю карантинних обмежень у країні.
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, застосовуючи принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує наведену заяву по суті спору позивача при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 04.01.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Приймаючи до уваги вищенаведене, розгляд справи здійснюється судом у строк, який перевищує встановлений ст.248 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідає критеріям розумності строку розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 29.09.2020р. Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Новогродівка Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №50954783, зокрема, у вагонах №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 вантаж - вугілля кам'яне (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська»).
Крім того, накладна №50954783 від 29.09.2020р. містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №60507001 - 57100 кг, у вагоні №64274129 - 62100 кг, у вагоні №58330861 - 62300 кг, у вагоні №60291580 - 63200 кг, у вагоні №60290657 - 64800 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (200 т) заводський №0049 (п.26);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №50954783 від 29.09.2020р. Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №60507001 становила 57100 кг, у вагоні №64274129 - 62100 кг, у вагоні №58330861 - 62300 кг, у вагоні №60291580 - 63200 кг, у вагоні №60290657 - 64800 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №50954783 від 29.09.2020р. маса вантажу у вагонах №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як встановлено судом, під час прибуття вагонів №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 на попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №50954783, внаслідок чого, 30.09.2020р. здійснено переважування вантажу, який слідував, що відображено в комерційному акті №463003/83/290 від 30.09.2020р.
Згідно із цим комерційним актом контрольне переважування вагонів №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 здійснювалось на справних 150 т електронних вагах №89 станції Пологи Придніпровської залізниці (повірка 03.09.2020р.); за результатами переважування виявилось наступне:
- вагон №60507001: брутто - 85280 кг, тара - 23000 кг, нетто - 62280 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 5180 кг;
- вагон №64274129: брутто - 87180 кг, тара - 22200 кг, нетто - 64980 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2880 кг;
- вагон №58330861: брутто - 87900 кг, тара - 22700 кг, нетто - 65200 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2900 кг;
- вагон №60291580: брутто - 90760 кг, тара - 24900 кг, нетто - 65860 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2660 кг;
- вагон №60290657: брутто - 91060 кг, тара - 23800 кг, нетто - 67260 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2460 кг.
Одночасно, за змістом вказаного комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, навантаження згідно документа п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС; маркування подовжньою смугою жовтого кольору, по усій довжині вагона не порушено; виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм; перекоса кузова немає.
Наразі, відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №89 станції Пологи Придніпровської залізниці (копію якого представлено залізницею до матеріалів позову), остання державна повірка вказаних ваг здійснювалась 03.09.2020р., ваги були визнані придатними для застосування.
Одночасно, відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційні акти повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційних актів й інших працівників залізниці.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Комерційний акт підписаний наступними особами: начальником станції Чистовим В.Є., начальником вантажного району Прокопенко Л.О. та приймальником поїздів Овчаренко Л.О.
Разом з цим п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Комерційний акт попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/83 від 30.09.2020р. зареєстровано на станції призначення Новогродівка Донецької залізниці під №463003/83/290, відповідно до п.62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом №147-Ц від 04.06.2003р. Укрзалізниці.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Новогродівка Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №463003/83/290 зроблено відмітку «При видачі вантажу різниці проти даного акта не виявлено», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
За висновками суду, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №50954783.
Твердження відповідача про те, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення, також не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
За приписами п.3.18 роз'яснення №04-5/601 від 29.09.2008р. Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
У п.26 «Спосіб визначення маси» накладної №50954783 зазначені вагонні ваги (200 т). У комерційному акті №463003/83/290 від 30.09.2020р. наявна інформація про те, що переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на справних 150 т електронних вагах №89, приписаних цій станції.
Таким чином, способи визначення маси вантажу, застосовані перевізником та вантажовідправником, не є відмінними.
Позицію відповідача щодо неправомірності здійснення зважування без вивантаження вугілля з вагонів, без зважування тари (вагони) без вантажу, вага якої не завжди відповідає маркуванню на вагонах, також суд не приймає, оскільки таких вимог вказані вище норми та правила не передбачають, наявність розбіжностей фактичної маси тари належними доказами у справі не доведена, а є припущенням.
Щодо посилань відповідача про наявність розбіжностей у акті загальної форми та комерційному акті при зазначенні надлишку вантажу у вагонах, що слідували по груповій відправці, суд зазначає про таке.
Як вказувалось, комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу із даними зазначеними у транспортних документах.
Тобто, у розглядуваному випадку, акт загальної форми (в тому числі, й той, на який посилається відповідач у своїх запереченнях) не може бути підставою для матеріальної відповідальності відправника вантажу.
Також, відомості, зазначені у акті загальної форми №1350/1П (отримані від працівників станції Комиш-Зоря Придніпровської залізниці) були підставою для здійснення контрольного зважування спірної відправки станцією Пологи Придніпровської залізниці.
В свою чергу, 30.09.2020р. вказаною вище залізничною станцією за результатами контрольного зважування складені акти загальної форми №30364, №30365, №30366, №30367, №30369 про виявлення надлишку вантажу проти документа, за яким цей вантаж направлявся.
Дані висвітлені у комерційному акті №463003/83/290 від 30.09.2020р. та актах загальної форми №30364, №30365, №30366, №30367, №30369 є тотожними.
А отже, в цій частині посилання відповідача також відхиляться судом.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до п.3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.
Водночас, п.3.5 вказаної інструкції встановлено, що у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
Оскільки інструкцію затверджено наказом №442 від 31.07.2012р., а ЗВВТ залізниці, на яких здійснювалось зважування вантажу під час прибуття на станцію призначення Новгородівка Донецької залізниці, прийнято до експлуатації 12.01.2005р., що підтверджується копією технічного паспорту ЗВВТ, за висновками суду, у цьому випадку результати зважування можуть бути зафіксовані за відсутності друкувального пристрою згідно з наведеними вище приписами Інструкції.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №60507001 становила 5405 грн, №64274129 - 5480 грн, №58330861 - 5480 грн, №60291580 - 5555 грн, №60290657 - 5555 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить у вагоні №60507001 - 27025 грн, №64274129 - 27400 грн, №58330861 - 27400 грн, №60291580 - 27775 грн, №60290657 - 27775 грн.
А отже, розмір нарахованого штрафу складає 137375 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що в розглядуваному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Окрім того, відповідний штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019р. по справі №914/2339/17.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення штрафу в сумі 137375 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (036800, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 137375 грн, а також судовий збір в сумі 2102 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 29.03.2021р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця