Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 березня 2021 р. № 520/16947/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора державної реєстрації прав власності Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича (вул. Незалежності, буд. 48, смт. Печеніги, Печенізький район, Харківська область, 62801), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича (пр-т. Незалежності, буд. 5, м. Харків, 61022), третя особа - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №42329597 від 01.08.2018 року Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича про внесення змін до державного реєстру щодо об'єкту нерухомого майна нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ "А-5" за адресою: АДРЕСА_3 , зміну адреси: АДРЕСА_3 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення №42645801 від 21.08.2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича про внесення змін до державного реєстру щодо об'єкту нерухомого майна нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позову зазначив, що зміна статусу спірного приміщення з житлового в нежитлове у встановлений законом спосіб не відбулась. Внесення відомостей про зміну адреси відбулось в незаконний спосіб. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач не скористався правом, наданим адміністративним процесуальним законодавством та не надав до суду відзив на позовну заяву.
На виконання ухвали по витребування доказів по справі №520/16947/2020 від 02.03.2021 року листом №116/01-16 від 15.03.2021 року відповідач повідомив суд про неможливість подання витребуваних доказів по справі №520/16947/2020, оскільки документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі були повернені такому заявнику.
В поясненнях третя особа зазначила, що зазначена реконструкція необхідна третій особі як інваліду війни 3 групи безстроково, наразі це також є необхідною умовою для отримання ліцензії для наймача Кредитної спілки "Самопоміч". На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Також третьої особою було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем строків звернення до суду.
З цього приводу, суд наголошує, що на стадії відкриття провадження у справі це питання вже було досліджено і суд, дослідивши всі докази по справі дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску звернення до суду та поновив позивачу строк звернення до суду, про що зазначив в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Зазначена справа розглянута пізніше, оскільки довідкою від 30.03.2021 р. по справі 520/16947/2020 підтверджено, що суддя Полях Н.А. в період з 28.12.2020 р. по 17.01.2021р., 11.02.2021 р., 15.02.2021 р., 16.02.2021 р., 19.02.2021 р. перебувала у щорічній відпустці.
Окрім того, строк було продовжено через необхідність надання сторонами доказів по справі. Так, як вбачається з матеріалів справи останні докази були долучені 22.03.2021 року.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власницею кв. АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 24.01.2009 року №140, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Поляковою М.В .
Належна позивачці квартира розташована на другому поверсі першого під'їзду дев'ятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат. На першому поверсі, безпосередньо під квартирою, що належить позивачці, розташована кв. АДРЕСА_5 , яка 22.12.2014 року, яка була придбана третьою особою ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Палевою О.М., р. № 390.
Як вбачається з п.1.2. зазначеного договору відчужується житлова квартира загальною площею 64,1 кв.м, житловою площею 45,0 кв. метри, продавцем квартири була Кредитна спілка "Самопоміч".
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.07.2020 року №217636070 на теперішній час за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ. "А-9" загальною площею 62 кв. метри за адресою: АДРЕСА_3 . З цієї довідки вбачається, що проведено реєстрацію зміни статусу приміщення з житлового на нежитлове приміщення.
Також, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.07.2020 року №217636070 (розділ "реєстрація змін розділу") 01.08.2018 року державним реєстратором Печенізької РДА Харківської області Зоткіним С.В. на підставі рішення №42329597 від 01.08.2018 року було здійснено внесення відомостей до реєстру з саме: об'єкт нерухомого майна "квартира" змінено на "нежитлові приміщення" 1-го поверху №4-1 4-7 в літ. "А-5", змінено: загальною площею 64,1 кв. метри, житловою 45 на 62 кв. метри на загальною площею 62 кв. метри. Також державним реєстратором Зоткіним С.В. внесено до реєстру зміну адреси, а саме: АДРЕСА_5 змінено на: АДРЕСА_3 .
З Інформаційної довідки від 24.07.2020 року №21 76360 70 вбачається, що приватним нотаріусом Куксіним Станіславом Юрійовичем на підставі рішення №42645801 від 21.08.2018 року було внесено зміни до реєстру, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ. "А-5" змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ. "А-9"
Підставою для державної реєстрації стали додані довідка, серія та №1171/1 видана 26.07.2018 року ТОВ "Інвентарбюро" та технічний паспорт, серія №535633163101, виданий 26.07.2018 року ТОВ "Інвентарбюро".
Позивач вважає, що відповідач неправомірно вніс зміни до реєстру, що в свою чергу порушує права позивача.
Не погоджуючись із такими діями суб'єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернуся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придані для постійного проживання в них.
Житло є специфічним об'єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку.
Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Статтею 6 Житлового кодексу УРСР передбачено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Згідно статті 8 Житлового кодексу УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.
Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.
Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Відповідно Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Згідно державних будівельних норм ДБН В 2.2-9-99 "громадські будинки та споруди", ДБН В 2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки", такі приміщення громадського призначення як магазин-офіс можуть бути розміщені в житлових будинках на першому поверсі і мати ізольований вхід від житлової частини будинку.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (№ 803/02) Європейський Суд з прав людини наголосив, що втручання державних органів в право власності має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
У своєму рішенні "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany № 46720/99, № 72203/01 і № 72552/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції містить три чітко сформульовані норми [три чітко сформульовані правила]: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та передбачає умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів… Ці норми не є окремими, а пов'язані між собою. Друга і третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, і, відповідно, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі".
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Порядок переведення житлових приміщень в нежитлові встановлюють органи місцевого самоврядування. В місті Харкові ця процедура чітко врегульована "Положенням про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі" затвердженого Рішенням ХМР від 06.07.2011 року №336/11.
Дія цього Положення поширюється на відносини, що виникають у містобудівній сфері і спрямовуються на створення сприятливих умов для життєдіяльності людини у жилих будинках, де планується переведення жилих приміщень, збереження та охорону історичного центру міста, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Розділом 4 "Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих б линків в нежилі" визначено порядок оформлення дозволу на переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі.
У п. 4.1 вказано, що для переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі власник житла подає заяву на ім'я Харківського міського голови, який розглядає та направляє її для подальшого розгляду до Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин.
Відповідно до п. 4.6 вказаного Положення, рішення про переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі для розміщення в них об'єктів невиробничої сфери є підставою для отримання замовником вихідних даних та технічних умов для проведення реконструкції об'єкта.
Відповідно до п. 4.7 вказаного Положення, прийняття в експлуатацію закінчених реконструкцією об'єктів здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Також, згідно до п.1.6 "Порядку присвоєння адрес об'єктам нерухомості розташованим на території міста Харкова" від 06.07.2011 р.№ 325/11 (який діяв на момент внесення відомостей до реєстру) присвоєння, зміна, анулювання адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, крім адрес земельних ділянок. Рішення Харківської міської ради про зміну адреси стосовно цього об'єкту не приймалось.
Зазначене підтверджується листом №б/н від 23.07.2019 року Департаменту територіального контролю Харківського виконавчого комітету Харківської міської ради відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 31.07.2019 року №3712/0/605-19 проекти рішень Харківської міської ради щодо переведення квартири АДРЕСА_5 у нежитлове приміщення Департаментом містобудування та архітектури не готувалися.
Окрім того, зазначене також підтверджується листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 29.01.2021 року за №2064/0/3-21.
Таким чином, аналізуючи приписи чинного законодавства та документи по справі, суд дійшов наступних висновків.
Наведені правові норми дають підстави дійти висновку про те, що для переведення житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов'язані в обов'язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень.
Власник квартири має право на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Використання об'єкта власності обмежується мотивами не завдання шкоди правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства. При цьому, право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності в порядку та з обмеженнями, встановленими законом, прямо закріплене статтею 320 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що третя особа, маючи намір перевести квартиру з житлового фонду у нежитловий, згоди власників суміжних квартир, зокрема, позивача, не отримувала.
Відсутні також докази на підтвердження отримання вказаною особою висновків компетентних органів (позитивні чи негативні) про можливість реконструкції квартири.
Також слід зазначити, що прийняте відповідачами рішення зачіпає права позивача, оскільки створює передумови і є підставою для проведення такої реконструкції.
Суд при прийнятті рішення також враховує висновки, які викладені у постановах Верховного суду № 728/2655/15 від 23.10.2018 року та №591/245/17 від 10.09.2020 року.
Окрім того, суд наголошує, що відповідачами на підтвердження своєю позиції жодних документів чи пояснень не надавалось.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та, керуючись приписами ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора державної реєстрації прав власності Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича (вул. Незалежності, буд. 48, смт. Печеніги, Печенізький район, Харківська область, 62801), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича (пр-т. Незалежності, буд. 5, м. Харків, 61022), третя особа - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення №42329597 від 01.08.2018 року Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича про внесення змін до державного реєстру щодо об'єкту нерухомого майна нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ "А-5" за адресою: АДРЕСА_3 , зміну адреси: АДРЕСА_3 .
Визнати протиправним та скасувати рішення №42645801 від 21.08.2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича про внесення змін до державного реєстру щодо об'єкту нерухомого майна нежитлові приміщення 1-го поверху №4-1 - 4-7 в літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з державного реєстратора державної реєстрації прав власності Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича (вул. Незалежності, буд. 48, смт. Печеніги, Печенізький район, Харківська область, 62801) та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича (пр-т. Незалежності, буд. 5, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 березня 2021 року.
Суддя Н.А. Полях