Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
29 березня 2021 р. справа № 520/2754/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, код ЄДР 00034022) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.08.2020 року №115, п. 10;
2) зобов'язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (реформований ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (61052 м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДР 08166355) повторно скласти з урахуванням висновків суду та подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з урахуванням висновків суду по даній справі (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ №530) та належним чином оформлений пакет документів, раніше наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530;
3) зобов'язання Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, код ЄДР 00034022) після отримання відповідного висновку Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) призначити, нарахувати та здійснити виплату через Харківський обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 (в редакції станом на 22.12.2014 року) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги (далі за текстом - Допомога, Виплата) у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Однак, Міністерство оборони України вчинило протиправну відмову у призначенні та виплаті Допомоги з необгрунтованих міркувань.
Відповідачі, Міністерство оборони України (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, Міністерство) і Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, з поданим позовом не погодились.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначили, що громадянин не має права на отримання Допомоги, оскільки інвалідність настала поза межами тримісячного строку від дати завершення проходження військової служби; матеріали звернення заявника не містили документу про обставини поранення (травми, каліцтва); зміна групи інвалідності з третьої (10.03.2010р.) на другу (22.12.2014р.) настала поза межами дворічного строку. Наполягав на правомірності вчиненої відмови у призначенні Допомоги.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_2 заявник у період 01.04.1982р.-27.12.1983р. проходив дійсну строкову військову службу за призовом лавах Збройних Сил СРСР і у складі Військової частини польова пошта 78864 брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.
Графа 22 додатку до військового квитка заявника, котра має найменування - «бойові поранення, контузії, ураження» не заповнена.
Графа 14 додатку до військового квитка містить запис про те, що заявник прибув до військового комісаріату для відправлення у військову частину 14.11.1981 року.
Графа 19 додатку до військово квитка містить відомості про те, що заявник склав військову присягу 27.12.1981 року у Військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно з копією довідки Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 31.10.2002 року заявник проходив службу у Військовій частині польова пошта НОМЕР_4 з 23.04.1981р. по 27.12.1983р., особовий склад Військової частини польова пошта 78864 з 01.01.1980р. по 13.02.1989р. брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарська комісія Північного регіону Міністерства оборони України від 25.02.2010р. заявник у 1982р. отримав контузію, множинні вогнепальні осколкові поранення, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
10.03.2010р. настала подія встановлення заявнику вперше інвалідності ІІІ групи із необхідністю подальшого підтвердження.
18.04.2012р. настала подія встановлення заявнику вперше інвалідності ІІ групи із необхідністю подальшого підтвердження.
29.04.2013р. настала подія підтвердження заявнику інвалідності ІІ групи із необхідністю подальшого підтвердження.
22.12.2014р. настала подія встановлення заявнику інвалідності ІІ групи безстроково.
Ці обставини учасниками справи не заперечуються та не спростовуються.
Позивач має статус ветерана війни - інваліда війни ІІ групи з 22.12.2014 року, що підтверджено копією виданого відділом соціального захисту населення Московського району м. Харкова УПЗН посвідчення серія НОМЕР_5 від 28.01.2015 року.
31.05.2018р. заявник шляхом подання до Харківського обласного військового комісаріату матеріалів звернення ініціював процедуру призначення Допомоги у зв'язку із настанням ІІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.
За результатами розгляду цього звернення Харківським обласним військовим комісаріатом була вчинена відмова, оформлена листом від 07.09.2018р. №2510ВСЗ.
Заявник оскаржив зазначену відмову до суду у межах справи №520/10146/18.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019р. по справі №520/10146/18 було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДР НОМЕР_6 ) подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий заявником разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 31.05.2018 року у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 по справі № 520/10146/18 було залишено без змін.
На виконання рішення суду по справі №520/10146/18 листом від 30.05.2019 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 спрямував матеріали звернення заявника до Міністерства.
Рішенням Міністерства в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 21.06.2019р. №82, заявникові було відмовлено у призначенні Допомоги.
Дане управлінське волевиявлення Міністерства було оскаржено заявником до суду у межах межах справи №520/899/2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020р. позов заявника було задоволено частково; 1) визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.06.2019 року №82, п.3; 2) зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з урахуванням висновків суду по даній справі (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів раніше наданий разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530; 3) зобов'язано Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 вирішити питання щодо призначення, нарахування та здійснення виплати через Харківський обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 (в редакції станом на 22.12.2014 року) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2020р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 по справі № 520/899/2020 залишено без змін.
На виконання рішення суду по справі №520/899/2020 листом від 25.06.2020 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 спрямував матеріали звернення заявника до Міністерства.
Рішенням Міністерства в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим п.10 протоколу від 06.08.2020 року № 115, заявникові було відмовлено у призначенні Допомоги.
Як з'ясовано судом, фактичними мотивами для вчинення саме такого волевиявлення послугували судження Міністерства про те, що заявник:
1) не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2010 році та в 2012 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 №499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби; Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін;
2) станом на 22.12.2014 зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (10.03.2010);
3) заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України є 28 травня 2008 р. №. 499.
Не погодившись із правомірністю відмови адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суспільні відносини з приводу соціального захисту військовослужбовців або осіб, котрі проходили військову службу і зазначили унаслідок цього погіршення стану здоров'я до рівня настання інвалідності регламентовані, зокрема, приписами Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Так, визначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Допомога, Виплата) надано законодавцем у ч. 1 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Частиною 2 ст. 16 цього ж закону визначений перелік одержувачів Виплати у співвідношенні (залежності) до категорій військовослужбовців згідно з Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу”, ст.164 - застереження стосовно призначення Виплати, а умови набуття особою права на Виплату у різний час визначались: 1) відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції Закону України від 03.11.2006 р. №328-V (діяла у період 01.01.2007 р. - 31.12.2013 р.), 2) відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції п.п. 1 п. 2 розділу І Закону України від 04.07.2012 р. №5040-VI (діяла у період 01.01.2014 р. - 31.12.2016 р.), 3) відповідно до п.п. 4, 5, 6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції п.п. 9 п. 1 розділу І Закону України від 06.12.2016р. №1774-VIII (з 01.01.2017 р. і по теперішній час).
Підпунктом 14 п. 2 розділу І Закону України від 03.11.2006р. №328-V ст.16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” була викладена у новій редакції, ч. 2 якої стосувалась військовослужбовців під час виконання обов'язків військової служби, а ч. 5 - військовослужбовців строкової служби, але при цьому передбачали як однакові підстави для одержання виплат (а саме: 1) подія поранення, 2) подія настання інвалідності під час служби, 3) подія настання інвалідності протягом 3 місяців після звільнення зі служби унаслідок захворювання чи нещасного випадку під час служби), так і окрему підставу для випадку виконання обов'язків військової служби (подія настання інвалідності по минуванню 3 місяців після звільнення зі служби унаслідок захворювання чи нещасного випадку під час служби).
Стаття 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції Закону України від 03.11.2006р. №328-V діяла у період 01.01.2007р. - 31.12.2013р.
Отже, подія виникнення інвалідності у період 01.01.2007р. - 31.12.2013р. призводила до набуття особою суб'єктивного права на одержання Допомоги у разі настання протягом 3 місяців від дати припинення служби.
Відносно заявника протягом указаного періоду часу мала місце як настання події встановлення інвалідності ІІІ групи (10.03.2010р.), так і настання події погіршення стану здоров'я до ІІ групи інвалідності (18.04.2012р.).
У подальшому, під час чергових медичних оглядів стан здоров'я заявника не погіршувався, а залишався у незмінному вигляді.
Тому події підтвердження 29.04.2013р. - ІІ групи інвалідності та 22.12.2014р. - ІІ групи інвалідності не зумовлюють виникнення нового суб'єктивного права на отримання Допомоги.
Таке право у заявника виникло 10.03.2010р. у зв'язку із встановленням вперше ІІІ групи інвалідності та 18.04.2012р. із встановленням вперше ІІ групи інвалідності.
Розглядаючи справу, суд зважає на те, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас із цим, згідно з ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отже, слід розмежовувати (відрізняти) преюдиціальні факти від правової оцінки.
З огляду на приписи ст.ст.243, 244, 245, 246 КАС України, суд вважає, що установлені судом обставини викладаються в резолютивній частині судового акту, а надана судом правова оцінка відображається у мотивувальній частині судового акту.
Тому, суд змушений не погодитись із доводами заявника про те, що у межах справ №520/10146/18 та №520/899/2020 були встановлені обставини набуття суб'єктивного права на отримання Допомоги за подією чергового підтвердження другої групи інвалідності - 22.12.2014р.
Оскільки положення закону не визначають події, котра може бути кваліфікована як дата виникнення права особи, то слід керуватись приписами підзаконних нормативно-правових актів, зокрема - п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджено постановою КМУ від 25.12.2013 р. №975; далі за текстом - Порядок №975) який визначає, що датою виникнення права особи на Допомогу є дата встановлення інвалідності.
Окрім того, п.2 постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975 було введено у дію правило, згідно з яким особам, які до набрання чинності Порядком №975, мають право на отримання Допомоги: 1) вже призначена допомога виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (затверджено постановою КМУ від 28.05.2008 р. №499); Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (затверджено постановою КМУ від 21.02.2007 р. №284); Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів (затверджено постановою КМУ від 21.11.2007 р. №1331); 2) а ще не призначена Допомога - призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Таким чином, днем виникнення права особи на Допомогу слід вважати день встановлення особі інвалідності згідно з довідкою МСЕК (медико-соціальної експертної комісії).
Відтак, днем виникнення права заявника на отримання Допомоги слід вважати подію встановлення вперше інвалідності ІІІ групи (10.03.2010р.) та подію встановлення вперше ІІ групи інвалідності (18.04.2012р.).
Механізмом реалізації права особи на отримання Допомоги згідно з п.10 Порядку №975 є вчинення діяння шляхом подання матеріалів відповідного звернення до обласного військового комісаріату.
Аналогічне правило містилось і в п.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (затверджено постановою КМУ від 28.05.2008 р. №499).
Положення ч. 8 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей” (у редакції Закону України №5040-17 від 04.07.2012 р.) у силу ст.58 Конституції України можуть бути застосовані до відносин за участю заявника виключно з 01.01.2014р.
Відтак, у спірних правовідносинах заявник повинен був розпочати процедуру (ініціювати процедуру) реалізації права на отримання Допомоги у межах 3 років, тобто до 01.01.2017р.
Даний строк є вимогою матеріального закону та присікальним за характером, а відтак, поновленню не підлягає.
Заявник же розпочав процедуру реалізації права на отримання Допомоги лише 31.05.2018р. (дата звернення заявника до Харківського ОВК), тобто поза межами проміжку часу, що визначений ч.8 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей” (у редакції Закону України №5040-17 від 04.07.2012р.).
Однак, суд не сприймає цю обставину у якості юридично значимої для правильного вирішення спору, оскільки вона не зазначена в спірній відмові.
Продовжуючи вирішення спору, суд зазначає, що критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом подано докази відповідності закону оскарженого волевиявлення як в частині відсутності підстав для призначення громадянину Допомоги через настання вперше інвалідності ІІІ групи та настання вперше інвалідності ІІ групи поза межами строку у три місяці від завершення проходження військової служби, так і в частині відсутності підстав для призначення громадянину Допомоги через відсутність в матеріалах звернення документу про причини та обставини поранення (травми, каліцтва).
В цій частині обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
Саме такий правовий висновок з приводу наслідків відсутності в матеріалах звернення документу про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, від 04.03.2020р. у справі №806/2879/18, від 12.06.2020р. у справі №622/19/17, від 29.04.2020р. у справі №520/8686/18.
До того ж суд зважає, що навіть між днем встановлення заявникові вперше інвалідності ІІІ групи (10.03.2010р.) та днем встановлення заявникові вперше ІІ групи інвалідності (18.04.2012р.) минуло більше двох років.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.07.2020р. у справі №240/10153/19 ця обставина об”єктивно унеможливлює призначення Допомоги.
Дата набуття права на отримання Допомоги, на правомірності якої наполягає заявник - 22.12.2014р., знаходиться поза межами строку у два роки як від події встановлення заявникові вперше інвалідності ІІІ групи (10.03.2010р.) так і від події встановлення заявникові вперше ІІ групи інвалідності (18.04.2012р.).
Тому цей довід заявника слід визнати юридично неспроможним.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Решта обставин не впливає на стан суб'єктивного права заявника, адже сама по собі обставина відсутності у в матеріалах звернення документу про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) імперативно унеможливлює призначення Допомоги безвідносно до дії будь-яких інших факторів.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт - Міністерство не допустив порушення суб”єктивного права заявника у зв”язку із тим, що істотні та нездоланні дефекти в обсязі і складі матеріалів звернення зацікавленої особи не залишали владному суб”єкту жодного іншого варіанту правомірної поведінки, окрім вчинення відмови у призначенні Допомоги.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі юридичні механізми для з'ясування об'єктивної істини у спорі.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В.Старосєльцева