Справа № 573/318/21
Провадження №1-кп/573/54/21
30 березня 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13 січня 2021 року за №12021205530000003 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працюючого, не інваліда, раніше судимого: 03 вересня 2014 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, судимість не знята і не погашена,
за ч. 1 ст. 357 КК України,
07 січня 2021 року приблизно о 07.00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах в приміщенні житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, де мешкав зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та її хворою матір'ю ОСОБА_6 , вирішив вчинити крадіжку банківської картки АТ «Ощадбанк» з магнітним носієм інформації, яка згідно із ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, що знаходились на той час на рахунку вказаної банківської картки.
Для приведення свого злочинного наміру до виконання ОСОБА_4 усвідомлюючи, що пластикова банківська картка видається банківською установою і є офіційним документом, та достовірно знаючи про місце знаходження картки, переконавшись в тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, зайшов в приміщення вітальної кімнати житлового будинку, після чого наблизився до меблевого гарнітуру та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, прагнучі незаконно збагатитись, вчинив зі скляної шкатулки крадіжку офіційного документу - банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 дійсної до 12/21 виданої на ім'я ОСОБА_6 , після чого покинув приміщення будинку та розпорядився банківською карткою на власний розсуд.
Виконуючи вищевказані дії, які виразились у викраденні офіційного документа з корисливих мотивів, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку, зокрема показав, що проживав зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та її хворою матір'ю ОСОБА_6 у житлового будинку, за адресою : АДРЕСА_2 , та знав, де знаходиться пенсійна банківська картка АТ «Ощадбанк», яка належала ОСОБА_6 , на якій маються грошові кошти. Так, у січні 2021 року точного дня не пам'ятає він вирішив взяти дану банківську картку без дозволу, про що нікого не повідомив та, достовірно знаючи про місце знаходження картки, переконавшись в тому, що його дії ніхто не бачить, зайшов в приміщення вітальної кімнати житлового будинку, після чого зі скляної шкатулки на меблевому гарнітурі, взяв без дозволу банківську картку АТ «Ощадбанк» видану на ім'я ОСОБА_6 , та покинув приміщення будинку, розпорядився банківською карткою на власний розсуд.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа з корисливих мотивів.
Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком та від якого тяжких наслідків не настало, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інвалід, офіційно не працюючий, за місцем проживання характеризується як особа, по відношенню до якої скарг від мешканців міста не надходило, не одружений (а. с. 34-42 ).
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.
З урахуванням наведених вище всіх обставин та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, призначене в межах санкції статті у виді штрафу на користь держави.
На переконання суду, призначене покарання достатнє для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 , відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.
Цивільний позов не заявлений.
Також суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 19 січня 2021 року на вилучену під час огляду 18 січня 2021 року банківську картку «Ощадбанку» № НОМЕР_1 з терміном дії 12/21, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки необхідність у ньому відпала (а. с. 45-46 ).
Речовий доказ: банківська картка «Ощадбанку» № НОМЕР_1 із терміном дії 12/21, яка знаходяться на зберігання у потерпілої ОСОБА_6 , залишити останній як власнику (а. с. 44).
Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд також не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 19 січня 2021 року на вилучену під час огляду 18 січня 2021 року банківську картку «Ощадбанку» № НОМЕР_1 з терміном дії 12/21, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Речовий доказ: банківську картку «Ощадбанку» № НОМЕР_1 із терміном дії 12/21, яка знаходяться на зберігання у потерпілої ОСОБА_6 , залишити останній як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя