Справа № 490/3666/17
нп 2/490/1325/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 березня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Баришніковій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 , та виселення.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.07.2017 року позов задоволено. Додатковим рішенням суду від 02.10.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виселено та зобов'язано звільнити квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03.12.2018 року заочне рішення суду та додаткове рішення суду залишено без змін.
Постановою верховного Суду від 26.02.2020 року заочне рішення Центрального районного суду від 21.07.2017 року та 02.10.2017 року, постанова Миколаївського апеляційного суду від 03.12.2018 року скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу справи від 22.04.2020 року, дана справа передана судді Черенковій Н.П., та отримано нею 29.04.2020 року.
Ухвалою від 29.04.2020 року справу прийнято до свого провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 15.06.2020 року.
Позивач про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 28.05.2020 року.
Однак, сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Підготовче судове засідання відкладено на 09.09.2020 року, однак, належним чином повідомлені сторони до судового засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин, слухання справи відкладено на 24.09.2020 року.
Сторони до судового засідання не з'явились.
Ухвалою суду від 24.09.2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду у судовому засіданні 12.11.2020 року.
Сторони до судового засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Не з'явились сторони і до судового засідання на 04.02.2021 року, ні 30.03.2021 року, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Заяв про слухання справи у їх відсутність не надходило, даних про те, що неявка сторін мала місце по поважній причині, суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (ч.ч.1, 2, п. 10 ч. 3ст. 2 ЦПК України)
Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2020 у справі №9901/11/19 вказала, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
У розумінні процесуального законодавства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.
Загальнообов'язкові процесуальні правила, зокрема, викладені у ст. 223 ЦПК України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п'ята статті 223 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Крім того, як вказано у постанові ВС від 22.05.2019 (справа №310/12817/13) процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд враховує, що повідомлення про день, час та місце розгляду справи були направлені позивачу завчасно, з дотримання розумних строків розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак в судове засідання позивач не з"явився повторно, не повідомивши суд про причину неявки. Наразі будь-яких доказів наявності поважних причин неявки до суду як в попередні та і в теперішнє судові засідання позивач не надав.
Відповідно до ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду на даний час не надійшло, підстав для розгляду справи по суті у відсутності позивача немає, підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.223 ЦПК України, суд не вбачає, тому суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Н.П. Черенкова