Справа № 490/2301/21
нп 2-з/490/79/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 березня 2021 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Таксомбанк" про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства "Таксомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Разом із позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме на: 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Заяву мотивує тим, що з огляду на розмір заборгованості існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність Позичальника, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою.
Заяву передано судді Черенковій Н.П. 30.03.2021 року.
За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно із частинами першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.
При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу на підтвердження підстав для накладення арешту не нерухоме майно відповідача у зв'язку із загрозою його відчуження.
Натомість, заява містить лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного обґрунтування, що не є достатньою підставою для забезпечення позову у запропонований спосіб, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За такого, заявником не надано належних доказів, які обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб запропонований заявником, оскільки суду не надано доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а сама по собі можливість розпорядження майном, яке перебуває у власності відповідача, не дає підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому суд вважає, що доводи заявника про необхідність забезпечення позову таким шляхом, є лише припущеннями позивача.
Суд також враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів учасників процесу або інших осіб, зокрема інших співвласників нерухомого майна.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає заяву про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою, тому приходить до висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таксомбанк" про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства "Таксомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Черенкова