Справа № 490/7468/20
нп 1-кп/490/235/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/7468/20
30 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_3 про продовження строків тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020150020001615, відомості про яке внесено 08.05.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоноволодимирівки, Новоодеського району, Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, раніше несудимого, неодруженого, працюючого формувальником в ГП НПКГ "Зоря" - "Машпроект", який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020150020001615, відомості про яке внесено 08.05.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на тяжкість злочину у скоєнні якого він обвинувачуються та відсутність підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу, зважаючи на те, що вони вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Обвинуваченний ОСОБА_4 залишив вирішення клопотання на розсуд суду.
Захисник заперечував проти продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на його думку, ризики, вказані прокурором є необґрунтованими.
Суд, вислухавши думку, прокурора, захисника та обвинуваченого, приходить до наступних висновків по заявленому клопотанню.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачуваного ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачуваного переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, при встановленні наведених ризиків, суд, насамперед виходить з таких обставин, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, а також суворість покарання, що загрожує обвинувачуваному ОСОБА_4 у разі визнання його винним за вчинення інкримінованого правопорушення.
Разом із тим, суд не може не враховувати підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинувачуваною кримінального правопорушення, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а згідно до статті третьої Конституції України життя людини, зокрема, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.
А отже, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
За такого, суд вважає за необхідне, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 199 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , строком до 26.05.2021 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 199, 331,370-372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_3 про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 26.05.2021 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1