нп 2-а/490/203/2020 Справа № 490/10417/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
26 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі
Головуючого судді - Черенкової Н.П.
при секретарі - Баришніковій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 385945 від 02.12.2019 року,-
Позивач звернувся з позовом до ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №385945 від 02.12.2019 року.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що 02 грудня 2019 року поліцейським Березнегуватського ВП ГУНП в Миколаївській області винесено постанову серії ДП 18 №385945 про накладення адміністративного стягнення на нього у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122КУпАП. Вважає такі дії поліцейського суперечливими, а постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутня подія та склад вказаного у постанові правопорушення. Оскаржувана постанова не містить доказів об'єктивної сторони складу правопорушення, а відсутність будь-яких належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, є підставою для її скасування. Враховуючи вище наведене, а також те, що процесуальний обов'язок доказування правомірності винесеної постанови покладено на відповідача, а сама лише постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення порушення, зважаючи на відсутність інших доказів, просить вказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Протоколом від 11.12.2019 року автоматизованого розподілу дана справа передана на розгляд судді ОСОБА_2 та отримана 16.12.2019 року.
17.12.2019 року зроблений запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання позивача.
08.01.2020 року отримана відповідь про реєстрацію позивача.
Ухвалою від 09.01.2020 року дана позовна заява залишена без руху.
10.03.2020 року надійшла позовна заява у новій редакції та ухвалою від 12.03.2020 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
03.06.2020 року надійшло клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП на належного- Головне Управління Національної поліції.
Ухвалою суду від 04.06.2020 року проведена заміна відповідача.
Ухвалою суду від 15.09.20209 року позов залишено без руху для сплати судового збору.
12.11.2020 року позивачем виконана ухвала та сплачено судовий збір.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив про закінчення розгляду справи у його відсутність.
Представник відповідача просила про розглячд справи у її відсутність, та прийняття рішення у відповідності до чинного законодавства.
Судом постановлено про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Як встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, з порушенням користування зовнішніми освітлюваними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двапдцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, в тому числі у випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу з'ясовує, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, визначеному законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженим на те органом і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративні правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні.
Відповідно до ч.1ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Склад правопорушення- це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єктивна сторона - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Суб'єкт правопорушення - деліктоздатна фізична особа, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб'єкта правопорушення, встановленого КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом, тощо).
Вина - це свідоме, вольове відношення суб'єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Суб'єктивна сторона- психічна сфера діяльності особи, яка вчинила правопорушення у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов'язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 КАС Українисуд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статею 75 КАС Українипередбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:
- на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;
- у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
- на випадки, коли відповідно дозаконуштраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адмінправопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки ( відеозапису).
Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Нацполіції, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адмінправопорушення.
Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.
Враховуючи вище виписане, надаючи оцінку наявним у справі доказам через призму доводів позивача в сукупності з обставинами, суд приходить до висновку, що постанова прийнята відповідною посадовою особою, в межах своєї компетенції, має посилання на норму закону, якою передбачена відповідальність, штраф визначений у мінімальному розмірі, однак відсутні обставини встановлення порушення ПДД. Та винність позивача в розумінні вимог ст. 280 КУпАП.
Суд звертає увагу, що саме відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність прийнятого ним рішення.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку суду про недотримання посадовою особою вимог ст.280 КУпАП принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи при дослідженні, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а за такого, на підставі вимог ст. 293 ч.1п.3 КУпАП, постанова підлягає скасуванню з закриттям справи.
Виписане відповідає позиції Верховного Суду по справі №337\3816\16-а від 09.10.2019 року.
02 грудня 2019року к інспектором Березнегуватського ВП ГУНПвинесено постанову про накладенняадміністративногостягнення по справі про адміністративнеправопорушення у сферізабезпеченнябезпекидорожньогоруху, зафіксоване не в автоматичному режимісеріїДП 18№ 385945, якою на ОСОБА_1 накладеноадміністративнестягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчиненняадміністративногоправопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Як вбачається із змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 о 18 год. 40 хв.під час керування транспортним засобом ВАЗ-2107 номерний знак НОМЕР_1 у смт.Березнегувате, рухаючись на перехресті зкруговим рухом вулиці 1-Травня, перед поворотом праворуч, не подав сигналу світловим покажчиком повороту, чим порушив ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
За п. 9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Керуючи автомобілем водій зобов'язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху.
ПДР передбачено, що маневр-це початок руху перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Ч.2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та інше.
Зі змісту вказаної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею наступає за порушення правил розділу 9 ПДР, яким регулюється порядок застосування попереджувальних сигналів. Зокрема, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою (п. 9.2 а вказаних Правил).
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенняїї в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян, додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розглядісправи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 23 грудня 2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. Зокрема, у ніймають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. При цьому, вказується транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Згідно з п. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим, постанова не містить даних про докази, що підтверджують факт скоєння даного правопорушення.
Такі докази не представлені і суду.
Постанова також не містить даних про роз'яснення прав.
Таким чином, в порушення ч. 3ст. 283КУпАП у оскаржуваній постанові про накладання адміністративного у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не зазначено жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, відсутні дані про його наявність та долучення до винесеної постанови, як доказу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 13.02.2020 року у справі 524/9716/16-а, а також постановах Верховного Суду у справах №524/5536/17, №295/3099/17, №428/2769/17.
Будь-яких доказів належних та допустимих доказів вчинення позивачем оскаржуваного правопорушення відповідачем не представлено.
Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки позивач заперечує скоєння правопорушення, а належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП відповідачем не надано, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях позивача події та складу даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.7, 245, 254, 256, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 71, 72, 77, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП 18 №385945 від 02 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 26 березня 2021 року.
Суддя Черенкова Н.П.