Справа № 454/336/20
19 березня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
за участю секретаря Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ФОП " ОСОБА_3 " про стягнення нанесеної шкоди- ,,
позивач ОСОБА_1 подала в суд позов до ОСОБА_2 , третя особа ФОП " ОСОБА_3 " про стягнення нанесеної шкоди з наступних підстав :
позивач є власником нежитлового приміщення в буд.
АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру
речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, №
35520828.
05.04.2015 року позивач, як ФОП « ОСОБА_1 », позичила ФОП
« ОСОБА_3 » це майно на підставі ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050, 1051, 1057
ЦКУ. Копію договору позики додають.
Маючи вже в позиці майно, ФОП « ОСОБА_3 » 01.01.2016 року уклав
договір оренди з ФОП « ОСОБА_2 ». Копію з цього договору оренди, акту
приймання-передачі додають .
ФОП « ОСОБА_2 » договір від 01.01.2016 року не виконував.
Рішенням Господарського суду від 01.02.2017 року цей договір оренди був
розірваний. Та було зобов'язано ФОП « ОСОБА_2 » сплатити ФОП
« ОСОБА_3 » борг в 73950 грн.
15.02.2017 року приміщення, яке орендувало ФОП « ОСОБА_2 »,
було відкрито, що підтверджується актом від 15.02.2017 року, копію з якого
додаю.
Тобто до 15.02.2017 року приміщенням користувався ФОП « ОСОБА_2 ». Ні власник ОСОБА_1 , ні позичальник - ФОП « ОСОБА_3 » доступу до цього приміщення до 15.02.2017 року не мали. Воно було закрите ОСОБА_2 при наявності вимоги ФОП « ОСОБА_3 » від 07.09.2016 року звільнити приміщення , 15.03.2016 року департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видав постанову № 9/26 П3/1013 -6/7961-16 про стягнення з ФОП « ОСОБА_1 » 16000 гривень штрафу за не допуск інспектора в приміщення орендоване ФОП « ОСОБА_2 ». Не допускав позичальник ОСОБА_3 25.01.2017 року департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видав постанову про стягнення з ФОП « ОСОБА_1 » 16000 гривень штрафу за не допуск інспектора в приміщення орендоване ФОП « ОСОБА_2 », при цьому був присутній позичальник ОСОБА_3 . У виконання цих постанов Жовківським райвідділом ДВС відкриті виконавчі провадження № 55393885 та № 55378738.На виконання цих виконавчих проваджень позивач ОСОБА_1 сплатила штрафи в сумі 16000 грн. та 16000 грн. , що в сумі становить 32 000 гривень та виконавчі збори 1600 грн. та 1600 грн. , що в сумі становить 3200 гривень, що підтверджується квитанціями . Отже ОСОБА_2 не виконав вимоги від 07.09.2016 року та не звільнив приміщення. ОСОБА_2 не виконав вимоги інспектора від 18.12.2016 року та 25.01.2017 року та не допустив його в орендоване приміщення , що було власністю позивача. ОСОБА_3 не міг цього зробити. Так ,як його спроба таке зробити 05.08.2016 року стало кримінальне переслідування. Як наслідок позивач понесла затрати в сумі 35200 гривень ( штрафи та виконавчий збір). Позивач хоче в порядку ст.. 1191 ЦКУ «Право зворотної вимоги до винної особи « стягнути, понесені затрати з ОСОБА_2 . На підставі вищенаведеного та ст.. ст.. 1166, 1167, 1191, 1192 ЦК України просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35200 гривень шкоди.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула , однак подала заяви про слухання справи у її відсутності, просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представники адвокати Пащук А. та Сковронський Т. в судове засідання прибули , просять в позові відмовити з наступних підстав : відповідно двох постанов департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видав постанову про стягнення з ФОП « ОСОБА_1 » 16000 гривень штрафу за не допуск інспектора в приміщення вбачається, що саме ОСОБА_3 не допускав інспектора до будівлі, і який діяв як представник позивача на підставі наданого йому доручення. При цьому суду не надано жодних письмових доказів , що будь -які перешкоди чинив інспектору відповідач ОСОБА_2 . В даному випадку можливі два варіанти : 1) ФОП ОСОБА_3 чинив у відповідності до даного йому позивачкою дружиною ФОП ОСОБА_1 доручення і не допускав інспектора , тому що це не відповідало волі довірителя Позивачки. 2) Або ФОП ОСОБА_3 використовуючи наявність в нього доручення вчинив всупереч волі довірителя , інтереси якого представляв (ФОП ОСОБА_1 ) і його дії призвели до накладення на позивача штрафів. Однак в жодному із випадків , причиною накладення штрафів не слугували будь-які дії відповідача. І це суперечить матеріалам справи. Якщо теоретично і говорити про можливість відшкодування понесеної позивачем шкоди, то виключно з особи, дії якої спричинили понесення такої шкоди, а це - третя особа по справі ОСОБА_3 відповідно до ст.. 1191 ЦК України вбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. У відповідності до Закону України «Провідповідальність за правопорушення у сфері містобудівного законодавства» відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва несуть суб'єкти містобудування. Як роз'яснив Верховний суд у своїй постанові від 26.06.2018 року у справі №804 /2417/16 орендар не може бути визначеним як суб'єкт містбудування у розумінні ч.6 ст .2 Закону України « Про відповідальність за правопорушення у сфері місто будівничої діяльності», оскільки не є замовником будівництва. Такий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 року по справі № 21-433а13 та Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 826/19576/13а. Відтак виключно замовник (позивач в даному випадку) відповідальний за дотримання вимог містобудівного законодавства та може нести відповідальність за його порушення , у тому числі за не забезпечення доступу інспектора контролюючого органу до об'єкта. Якщо слідувати логіці позивача і припустити , що дійсно інспектора не допускав відповідач, то тоді не зрозуміло, яких законних заходів було вжито до відповідача з цього приводу. Стаття 1191 ЦК України передбачає можливість регресного відшкодування шкоди завданої іншою особою. З цього випливає, що шкода завдана позивачеві полягає в порушенні містобудівного законодавства, яке він як орендар приміщення порушити не може. Штрафи ДАБІ накладені на позивача у зв'язку з порушенням містобудівного законодавства, тобто вчинення самочинного будівництва. Також не погодившись із накладеними штрафами ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування постанов. Постановою ЛОАС від 26.07.2017 року у справі №813/187/17 , яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року та постановою ВС/КАС від 26.09.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Також просять суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 10000 ( десять тисяч) гривень понесених витрат на правову допомогу, та додано розрахунок судових витрат понесених відповідачем .
Третя особа ФОП " ОСОБА_3 " в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задоволити.
Представники відповідача ОСОБА_2 адвокат Пащук А. в судове засідання подав відзив на позовну заяву з якого вбачається, що з позовною заявою ОСОБА_1 вони не погоджуються враховуючи наступне.
До позовної заяви позивачка не долучила копію досудової вимоги від 14.11.2019 року, на яку відповідач дав відповідь та вказав, що жодного відношення до перевірки інспекції архбудконтролю відповідач не має. Так як і не має відношення до самобуду . Позивачці ОСОБА_4 жодним чином відповідач не чинив перешкоди в доступі інспекторів до приміщення. Не має відповідач відношення і до правовідносин позивача щодо узаконення самобуду. Відповідач розцінює досудову вимогу як шахрайство та вимагання, оскільки відповідач із позивачем жодних правовідносин не мав і рахунок на оплату надавався чоловіка ФОП ОСОБА_3 , а не особистий рахунок позивача ОСОБА_1 ..
Важливим є те, що саме через незаконність забудови і відбувся конфлікт з приводу договору оренди приміщення, оскільки ні позивач ні її чоловік ОСОБА_5 не могли представити документи про право власності на об'єкт, який відповідачу було здано в оренду.
Позивач претензії по недопуску інспекторів архбудконролю може ставити лмше до свого чоловіка ФОП ОСОБА_3 , оскільки він має доступ до приміщень і саме між ними підписано договір позики.
Звертають увагу суду на рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2017 року у справі № 914/3226/16, яким було задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором оренди. Вказане рішення було прийнято у відсутності ОСОБА_2 .. Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що позивач ОСОБА_3 по справі здав в оренду, а відповідач прийняв приміщення по договору оренди від 01.01.2016 року, який укладено між сторонами. Кошти по даному договору сплачувались в готівковій формі кожного місяця у розмірі 8500 грн. Дивним є та обставина, що ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 сплачував орендну плату і претензій відповідачу ніхто не пересилав. Проте в вересні місяці, а саме 05.09 2016 року ОСОБА_3 на незаконних підставах вирішив забрати від ОСОБА_2 приміщення мотивуючи це тим шо він не здійснює оплати за приміщення, саме ОСОБА_3 зачинив приміщення з людьми, які перебували середині приміщення, тим самим позбавив їх волі та вимагав повернути дане приміщення йому. По даному факту порушено кримінальне провадження № 12016140150001791, яке порушено заявою ОСОБА_6 .
Щодо штрафів по самовільному будівництву, в тому числі по недопуску інспекторів ОСОБА_2 жодного відношення до цього не має, оскільки доступ до приміщення мав чоловік позивачки ФОП ОСОБА_3 і важливим є те що на сьогодні дане приміщення здане в оренду іншій особі, тому говорити про те, що позивач не мала доступу до приміщень є абсурдним та голослівним.
,
Враховуючи вказане вище просять суд відмовити у задоволенні позову та стягнути із позивача витрати на правову допомогу в сумі 10 тис. грн.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав :
Згідно ст.. 1191 ЦК України вбачається можливість регресного відшкодування шкоди завданої іншою особою.
Відповідно до договору позики від 05.04.2015 року вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надала в безстрокову безоплатну позику ФОП ОСОБА_3 нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору оренди від 01.01.2016 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_2 частину нежитлового приміщення 36 м.кв. розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.03.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 59,7 кв.м. .
Відповідно до акту приймання -передачі до договору оренди від 01.01.2016 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 передав в оренду, а ФОП ОСОБА_2 прийняв частину нежитлового приміщення 36 м.кв. розташованого за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимоги від 07.09.2016 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 просить ФОП ОСОБА_2 звільнити орендовану частину нежитлового приміщення 36 м.кв. розташованого за адресою АДРЕСА_1 та оплатити борги.
Відповідно до постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері місто будівничої діяльності департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 28.12.2016 року вбачається, що видано постанову про стягнення з ФОП « ОСОБА_1 » 16000 гривень штрафу за не допуск інспектора в приміщення. ОСОБА_3 не допускав інспектора до будівлі і який діяв як представник позивача на підставі наданого йому доручення.
Відповідно до постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері місто будівничої діяльності департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 25.01.2017 року вбачається, що видано постанову про стягнення з ФОП « ОСОБА_1 » 16000 гривень штрафу за не допуск інспектора в приміщення. ОСОБА_3 не допускав інспектора до будівлі і який діяв як представник позивача на підставі наданого йому доручення.
Відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2017 року справа № 914/3226/16 вбачається, що договір оренди від 01.01.2016 року між ФОП ОСОБА_3 про передачу в оренду ФОП ОСОБА_2 частину нежитлового приміщення 36 м.кв. розташованого за адресою АДРЕСА_1 розірвано та стягнуто орендну плату.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити в зв'язку із його безпідставністю з наступних підстав :
1) в судовому засіданні встановлено, що жодних договорів між позивачем та відповідачем укладено не було, а був укладений лише договір оренди від 01.01.2016 року між ФОП ОСОБА_3 про передачу в оренду ФОП ОСОБА_2 частину нежитлового приміщення 36 м.кв. розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
2) судом також встановлено, що відповідно до двох постанов департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видано постанови про стягнення з ФОП « ОСОБА_1 » 16000 гривень штрафу за не допуск інспектора в приміщення. Однак із змісту постанов вбачається, що саме ОСОБА_3 не допускав інспектора до будівлі, і який діяв як представник позивача на підставі наданого йому доручення. При цьому суду не надано жодних письмових доказів , що будь -які перешкоди чинив інспектору саме відповідач ОСОБА_2 .. В даному випадку можливі два варіанти : 1) ФОП ОСОБА_3 чинив у відповідності до даного йому позивачкою дружиною ФОП ОСОБА_1 доручення і не допускав інспектора , тому що це не відповідало волі довірителя Позивачки. 2) Або ФОП ОСОБА_3 використовуючи наявність в нього доручення вчинив всупереч волі довірителя , інтереси якого представляв (ФОП ОСОБА_1 ) і його дії призвели до накладення на позивача штрафів. Однак в жодному із випадків , причиною накладення штрафів не слугували будь-які дії відповідача. І це суперечить матеріалам справи. Якщо теоретично і говорити про можливість відшкодування понесеної позивачем шкоди, то виключно з особи, дії якої спричинили понесення такої шкоди, а це - третя особа по справі ОСОБА_3 відповідно до ст.. 1191 ЦК України вбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
3)Також суд погоджується з тим, що у відповідності до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівного законодавства» відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва несуть суб'єкти містобудування. Як роз'яснив Верховний суд у своїй постанові від 26.06.2018 року у справі №804 /2417/16 орендар не може бути визначеним як суб'єкт містбудування у розумінні ч.6 ст .2 Закону України « Про відповідальність за правопорушення у сфері місто будівничої діяльності», оскільки не є замовником будівництва. Такий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 року по справі № 21-433а13 та Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 826/19576/13а. Відтак виключно замовник (позивач в даному випадку) відповідальний за дотримання вимог містобудівного законодавства та може нести відповідальність за його порушення , у тому числі за не забезпечення доступу інспектора контролюючого органу до об'єкта. Якщо слідувати логіці позивача і припустити , що дійсно інспектора не допускав відповідач, то тоді не зрозуміло, яких законних заходів було вжито до відповідача з цього приводу. Стаття 1191 ЦК України передбачає можливість регресного відшкодування шкоди завданої іншою особою. З цього випливає, що шкода завдана позивачеві полягає в порушенні містобудівного законодавства, яке відповідач як орендар приміщення порушити не може. Штрафи ДАБІ накладені на позивача як замовника у зв'язку з порушенням містобудівного законодавства, тобто вчинення самочинного будівництва.
4) Також суд враховує і ті обставини , що не погодившись із накладеними штрафами ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування постанов ДАБІ. Постановою ЛОАС від 26.07.2017 року у справі №813/187/17 , яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року та постановою ВС/КАС від 26.09.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Також суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 10000 ( десять тисяч) гривень понесених витрат на правову допомогу, оскільки доданий розрахунок судових витрат понесених відповідачем відповідає нормам чинного закодавства .
Повний текст рішення виготовлено 29.03.2021 року.
Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 10, 12,13,76,81,141,259,263,264, 265 ЦПК , суд,-
в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ФОП " ОСОБА_3 " про стягнення нанесеної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 10000 ( десять тисяч) гривень понесених витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи , апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області .
Головуючий: О. А. Веремчук