Справа №464/579/17
пр.№ 4-с/464/5/21
23.03.2021 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,
за участі: секретаря судового засідання - Цуняк А.М.,
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника скаржника - ОСОБА_2 ,
державного виконавця - Грень У.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грень У.П. від 09.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64433161. В обґрунтування скарги покликався на те, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 22.08.2017 стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 287 893,15 грн. заборгованості за договором позики від 08.12.2014, 3 360 грн. - 3 % річних, 17 987,66 грн. - інфляційних нарахувань, а також 3 092,27 грн. судового збору. На виконання вищевказаного рішення Сихівським ВДВС у місті Львові відкрито виконавче провадження №57087675. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.10.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 затверджено мирову угоду, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 вважається погашеною в повному обсязі та сторони відмовились від будь-яких претензій один до одного. 09.02.2021 державним виконавцем Грень У.П. виконавче провадження №57087675 закінчено у зв'язку з ухвалою суду про затвердження мирової угоди та в той же день відкрито виконавче провадження №64433161 про стягнення з ОСОБА_1 31 233,30 грн. і 269 грн. мінімальних витрат, а також виконавче провадження №64433354 про стягнення 3 300 грн. Вважає, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення 31 233,30 грн. незаконною, оскільки виконання рішення суду здійснено шляхом затвердження мирової угоди між сторонами, а не внаслідок дій державного виконавця.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та представник скаржника ОСОБА_2 скаргу підтримали з підстав, що в такій викладені. Просили суд скаргу задовольнити.
У судовому засіданні державний виконавець Сихівського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грень У.П. скаргу не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 90-91). Зокрема, зазначила, що у Сихівському ВДВС у місті Львові перебувало виконавче провадження №57087675 з виконання виконавчого листа №464/579/17, виданого 05.07.2018 Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 287 893,15 грн. заборгованості за договором позики від 08.12.2014, 3 360 грн. 3 % річних, 17 987,66 грн. інфляційних нарахувань, а також 3 092,27 грн. судового збору. 28.08.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначено про стягнення виконавчого збору в сумі 31 233,31 грн., таку постанову скеровано боржнику та отримано ним 31.08.2018. Державним виконавцем під час виконання вищевказаного рішення вживались заходи примусового виконання, зокрема, винесено постанови про арешт майна та коштів боржника; у зв'язку з надходженням заяви представника стягувача про долучення копії договору застави рухомого майна, укладеного 08.12.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , винесено постанову про опис та арешт майна боржника та скеровано таку на виконання до Буського районного ВДВС; з метою визначення вартості описаного майна винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності; скеровано на адресу стягувача лист для проведення авансування витрат для визначення початкової вартості для подальшої реалізації майна боржника; 21.09.2020 на адресу відділу надійшов звіт про оцінку майна. В подальшому, 26.11.2020 надійшла заява представника стягувача із мировою угодою, укладеною між сторонами виконавчого провадження, та таку мирову угоду ухвалою Сихівського районного суду від 23.12.2020 затверджено. Відтак, 09.02.2021 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 31 233,30 грн., та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 3 300 грн. Керуючись вимогами п. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У відповідності до п. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Для примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору 09.02.2021 відкрито виконавче провадження №64433161. Виконавчий збір - збір, що справляється по всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. З огляду на вищевикладене твердження скаржника про те, що державний виконавцем не вживались заходи примусового стягнення не відповідає дійсності, оскільки ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено заходи примусового виконання рішення, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків та примусовій реалізації. Виходячи з вищевикладеного державним виконавцем вживались заходи примусового виконання, а тому постанова про стягнення виконавчого збору винесена у межах виконавчого провадження з дотримання вимого Закону України «Про виконавче провадження». Просила суд у задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.08.2017, Сихівським районним судом м. Львова 05.07.2018 видано виконавчий лист №464/579/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 287 893,15 грн. заборгованості за договором позики від 08.12.2014, 3 360 грн. - 3% річних, 17 897,66 грн. - інфляційних нарахувань, а також 3092,27 грн. судового збору.
З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що на підставі вищевказаного виконавчого листа 28.08.2018 Сихівським відділом ДВС у місті Львові ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження №57087675. У пункті 3 такої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмір 31 233,31 грн. та витрати виконавчого провадження.
Того ж дня, 28.08.2018 Сихівський відділ ДВС у м. Львові прийняв постанову про арешт майна боржника.
Постановою державного виконавця від 06.11.2018 зупинено вчинення виконавчих дій у зв'язку з ухвалою Верховного суду від 19.09.2018 щодо зупинення виконання рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Постановою від 13.03.2020 поновлено вчинення виконавчих дій.
Окрім цього, під час виконання вищевказаного рішення державним виконавцем Сихівського ВДВС у місті Львові вживались наступні заходи щодо виконання такого, зокрема, 07.05.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника; у зв'язку з надходженням заяви стягувача ОСОБА_3 про долучення копії договору застави рухомого майна, укладеного 08.12.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на виконання договору позики грошових коштів від 08.12.2014, 05.06.2020 надано доручення Буському районному відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перевірити наявність рухомого майна боржника та при наявності здійснити опис такого. 24.07.2020 на адресу Сихівського ВДВС у місті Львові надійшла постанова про опис та арешт майна боржника від 14.07.2020, а саме: верстат стрічковий ВСГ - 1000 (Імекс) - 2 шт., верстат круглопильний ВК - 40 (імекс) - 1 шт., верстат торцювальний ВТ - 25 (ВТ-30 (імекс) - 3 шт., верстат для загострення стрічкових пил ВЗСП - 1 (імекс) - 1 шт., пристрій для розведення стрічкових пил (Імекс) - 1 шт., верстат круглопилковий торцювальний з поворотною головкою ВТ (ЦП - 4) (Ясен) - 1 шт. Постановою від 29.07.2020 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 17.09.2020 ринкова вартість об'єкта оцінки становить 463 658 грн., такий звіт скерований часникам виконавчого провадження 24.09.2020.
26.11.2020 до Сихівського ВДВС у місті Львові надійшла заява ОСОБА_3 із мировою угодою, укладеною 15.11.2020 з боржником ОСОБА_1 .
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 23.12.2020 затверджено мирову угоду, укладену 15.11.2020 в процесі виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22.08.2017 у справі №464579/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним. В рахунок виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.08.2017 року у справі №464/579/17 ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 майно, яке є предметом застави згідно договору застави та описане 14.07.2020 державним виконавцем. Після затвердження мирової угоди судом заборгованість згідно з рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22.08.2017 у справі №464/579/17 вважається погашеною в повному обсязі, у зв'язку із чим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовляються від будь-яких грошових чи майнових претензій в майбутньому один до одного, а також і до третіх осіб, в тому числі задіяних у виконавчому провадженні.
08.02.2021 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 31 233,30 грн., що становить 10% від суми боргу за виконавчим листом №464/579/17, виданим 05.07.2018 Сихівським районним судом м.Львова.
Постановою старшого державного виконавця Сихівського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грень У.П. від 09.02.2021 закінчено виконавче провадження №57087675 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Того ж дня, 09.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64433161 щодо примусового виконання постанови №57087675 від 08.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Сихівського ВДВС у місті Львові 31 233,33 грн., а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що становить 269 грн.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
За приписами частини третьої статті 40 Закону «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закон України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Норми частини третьої статті 40 Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 2 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з закінчення виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини третьої статті 40 Закон України «Про виконавче провадження» кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Натомість частина друга статті 27 Закону Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.
Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20.05.2015№ 276/2015.
Кабінет Міністрів України постановою від 08.09.2016 № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:
- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;
- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18).
Як випливає з матеріалів справи, 09.02.2021 державним виконавцем Сихівського ВДВС у м. Львові Грень У.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання рішення.
Разом з тим, відповідно до матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем не стягнуто у примусовому порядку з боржника на користь стягувача заборгованість відповідного до виконавчого листа №464/579/17, виданого 05.07.2018 Сихівським районним судом м.Львова, а відтак достатні підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові, відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грень Уляни Петрівни від 09.02.2021 про відкриття виконавчого провадження (ВП №64433161) щодо стягнення виконавчого збору.
Встановлено, що боржником ОСОБА_1 постанову від 09.02.2021 про відкриття виконавчого провадження (ВП №64433161) отримано 17.02.2021, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 88) та скаргу на поставу державного виконавця подано 26.02.2021, тобто у строк, встановлений ст. 449 ЦПК України. Таким чином, строк для подання скарги на постанову державного виконавця не пропущено та відсутня необхідність поновлення такого.
Керуючись статтями 1, 6, 10, 39, 40, 48 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 4, 12, 13, 447-451 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Скаргу задовольнити.
Постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грень Уляни Петрівни від 09.02.2021 про відкриття виконавчого провадження (ВП №64433161) - скасувати.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 29.03.2021.
Головуючий Дулебко Н.І.