Справа № 464/7385/20
пр.№ 2/464/194/21
23.03.2021 року
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді Сабари Л.В.
секретар судових засідань Мерза Д.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений з відповідачем 16 листопада 1991 року, зареєстрований Червоноармійським відділенням ЗАГС районної ради народних депутатів м.Львова, про що складено відповідний актовий запис № 477. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 16.11.1991 року. В шлюбі в них народилося троє синів, які є повнолітніми. Спочатку життя складалося добре, однак з часом сімейне життя у них погіршилось. У зв'язку з різними поглядами на життя, які призвели до того, що вони тривалий час не проживають разом, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх відносин. Сім'я розпалася остаточно і поновлена бути не може, шлюб існує формально, тому просить його розірвати.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі. Просить справу розглядати у її відсутності та позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій позов визнав повністю та просить такий задоволити.
У зв'язку з неявкою сторін та з врахуванням поданих заяв, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 СК України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Частиною 2 статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.11.1991 вбачається, що 16 листопада 1991 року Червоноармійським відділенням ЗАГС районної ради народних депутатів м.Львовазареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 477. Після одруження позивач змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с.3).
Копіями свідоцтв про народження НОМЕР_2 від 03.01.1997, НОМЕР_3 від 21.03.2000, НОМЕР_4 підтверджено, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилось троє дітей, які є повнолітніми (а.с. 4-5).
Згідно копій паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 вбачається, що 16.11.91 р. зареєстровано шлюб із ОСОБА_2 (а.с. 6-8).
Як вбачається із позовної заяви та підтверджено заявою відповідача про визнання позову, спір з приводу визначення місця проживання дитини відсутній.
Сторони спільно не проживають тривалий час.
Сторони, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства.
З цього слідує, що між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність неповнолітньої дитини, не можуть розірвати в позасудовому порядку.
Оскільки обидві сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. З цього слідує, що подальше збереження шлюбу, який існує формально, суперечитиме інтересам сторін, а тому його слід розірвати.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., згідно з квитанції №71122 від 27.11.2020 року, банк отримувача Казначейство України, отримувач УКуСихів.рм.Львів, р/р НОМЕР_6 , МФО 899998, КОД ЄДРПОУ 38007636.
З огляду на викладене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті та подання останнім заяви про вирішення питання щодо судового збору в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 420,40 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 420,40 грн. судового збору.
На підставі ст.ст.24, 105, 112 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 12, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 зареєстрований 16 листопада 1991 року Червоноармійським відділенням ЗАГС районної ради народних депутатів м.Львова, про що складено відповідний актовий запис № 477.- розірвати.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 420 грн. 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем при подачі позову до суду судові витрати в розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомий.
Повне судове рішення складено 23 березня 2021 року.
Суддя Сабара Л.В.