печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1687/13- ц
пр. 4-с-119/21
29 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва, у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Лоя Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича про відкриття виконавчого провадження №60111654 від 19.09.2019,-
У лютому 2020 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшла скарга адвоката Лоя Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича про відкриття виконавчого провадження №60111654 від 19.09.2019.
Скарга мотивована тим, що Печерським районним судом м. Києва 31 липня 2013 року винесене рішення в справі №757/1687/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 098 546,40 грн.
На виконання рішення суду, 13 грудня 2013 року було видано виконавчий лист.
19 вересня 2019 року представник стягувача АТ «Дельта Банк» Мізинчук А.І. звернулась до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження. До заяви нею було додано оригінал вказаного виконавчого листа від 13 грудня 2013 року, копію рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 та копію довіреності представника від 12.06.2019 року.
На підставі вказаної заяви, 19 вересня 2019 року приватним виконавцем Кравцем В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60111654.
Адвокат стверджує, що про вказані факти скаржнику стало відомо лише зараз, після того, як приватний виконавець Кравець В.В. надіслав документи на адвокатський запит №01/01 від 23.01.2020р., які були отримані 24 лютого 2020 року.
Так, адвокат стверджує, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження №60111654 з наступних підстав: заява подана неповноважною особою, довіреність представника оформлена неналежним чином.
На підтвердження повноважень представника ПАТ «Дельта Банк» Мізинчук Анною Ігорівною була подана проста (не нотаріальна) довіреність від 12.06.2019 року.
Вказана довіреність видана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В.
Останнім абзацом вказаної довіреності, фактично, визначено строк її дії, де зазначено: «ця довіреність видана без права передоручення третім особам та втрачає чинність в момент припинення трудових відносин Повіреного з Довірителем або другого вересня дві тисячі дев'ятнадцятого року (в залежності від того, яка подія відбудеться раніше)».
Оскільки Кадиров В.В. , як повірений представник, передоручав свої повноваження іншій особі - ОСОБА_4 , то він мав керуватися вказаною нормою та посвідчувати таку довіреність у нотаріуса.
Проте, ОСОБА_4 подала заяву про відкриття виконавчого провадження 19.09.2019 року - поза межами строку, коли довіреність від 12.06.2019 року вже не діяла, а приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В.В. її прийняв та відкрив виконавче провадження №60111654.
Разом з тим, приватний виконавець зобов'язаний був не тільки перевірити чинність довіреності, але й правильність її оформлення.
Таким чином, адвокат просить суд, поновити скаржнику пропущений строк для звернення до суду з цією скаргою,визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №60111654 від 19 вересня 2019 року.
В судове засідання скаржник не з'явився, про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином, разом з цим до суду подав заяву про розгляд даного питання у відсутність представника заявника та просили задовольнити скаргу.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду подання повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва.
Окрім цього, 22.04.2020 до суду приватним виконавцем було направлено матеріали виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Положеннями ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ст. 2 цього ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення . Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Положеннями ч.ч.1, 3, 4 ст.16 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
У відповідності до пункту 10 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.
Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.
У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.
Положеннями пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Так, згідно ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ст.246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Частиною 1 статті 247 ЦК України визначено,що строк довіреності встановлюється у довіреності.
Відповідно до ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Водночас, п.п.1, 4 ч.1 ст.248 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку довіреності; припинення юридичної особи, яка видала довіреність.
Окрім цього, пункт 10 Розділу ІІ Інструкції № 512/5 зобов'язує виконавця у разі реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання перевірити чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.
З врахуванням зазначеного, дослідивши скаргу адвоката та матеріали виконавчого провадження, суд погоджується з доводами скаржника, щодо того, що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття провадження станом на 19.09.2019, не перевірив належним чином повноважень представника стягувача, оскільки довіреність на момент прийняття заяви про відкриття виконавчого провадження втратила дію ще 02.09.2019, а те що на заяві про відкриття виконавчого провадження значиться дата 11.07.2019, ще не свідчить про звернення до приватного виконавця вчасно та не спростовується матеріалами виконавчого провадження.
Окрім того, вбачається, що приватним виконавцем не надано належних доказів, отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому строк на оскарження даної постанови не є пропущеним.
Щодо інших тверджень скаржника, суд не приймає їх до уваги, оскільки вони є не достатньо обгрунтованими та спрямованими на субєктивне трактування закону.
Однак, з врахуванням того, що приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не дотримався вимог встановлених законодавцем, стосовно первірки строку дії довіреності стягувача, постанова відкриття виконавчого провадження, підлягає скасуванню.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження'у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, суд дослідивши матеріали скарги, прийшов до висновку про задоволення скарги.
Слід зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених ЦПК. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 11-13, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу - задовольнити.
Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича неправомірними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича про відкриття виконавчого провадження №60111654 від 19.09.2019.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Т.Г. Ільєва