Справа № 703/2730/20
2/703/162/21
30 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Бондаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
встановив:
14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 2906628 гривень 04 копійки та судові витрати.
30 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яковишина М.В. про часткову відмову від позовних вимог, в якій просить прийняти відмову від частини позовних вимог та закрити провадження у відповідній частині, а саме: що випливають з розписки від 26 квітня 2017 року, якій відсутні паспортні дані відповідача та в якій відсутні відомості щодо присутніх свідків, а відповідно і від частини стягнення інфляційних витрат та 35 річних, які були нараховані за цією розпискою в загальному розмірі 1453314 гривень 02 копійки; по стягненню штрафних санкцій по розписці від 26 квітня 2017 року, в якій наявні паспортні дані відповідача та яку укладено в присутності свідків у розмірі 347370 гривень 02 копійки. В частині стягнення заборгованості по розписці від 26 квітня 2017 року, в якій наявні паспортні дані відповідача та яку укладено в присутності свідків, у розмірі 1105944 гривні розглянути по суті та задовольнити позовні вимоги.
Позовні вимоги, які підтримуються позивачем та його представником, з врахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, що надійшла до суду 30 березня 2021 року, обґрунтовує тим, що 26 квітня 2017 року він надав ОСОБА_2 позику у розмірі 1100000 гривень. За умовами отриманої позики ОСОБА_2 зобов'язався повернути її у строк до 01 вересня 2017 року. Також, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути кошти у гривні, що еквівалентно 40000 доларам США, але не менше ніж отримана позика у гривні. На підтвердження боргових зобов'язань ОСОБА_2 , за участі свідків, було надано розписку від 26 квітня 2017 року. Присутність свідків при отриманні вказаного боргу підтверджується їх підписами у зазначеній розписці. Станом на 10 серпня 2020 року офіційний курс гривні до одного долару США складає 27,6486 гривень, в зв'язку з чим 40000 доларів США еквівалентно 1105944 гривні та саме дана сума підлягає поверненню. 05 вересня 2017 року на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою повернути грошові кошти, однак відповіді не отримано та грошові кошти відповідачем не повернуті, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 02 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі, призначено підготовче судове засідання та відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
02 листопада 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Яковишин М.В. у судове засідання не з'явилися, останній звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його та позивача участі, позовні вимоги, з врахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, що надійшла до суду 30 березня 2021 року, підтримуються у повному обсязі, на їх задоволенні наполягають.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Холодняк В.М. у судове засідання не з'явилися, відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його та представника участі, позовні вимоги, з врахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, що надійшла до суду 30 березня 2021 року, у сумі 1105944 гривні визнає у повному обсязі.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, врахувавши позиції сторін, які викладені в їх заявах про розгляд справи без його участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 складено розписку, відповідно до якої, він позичив у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1100000 гривень, що в еквіваленті до долару США з офіційним курсом НБУ становить 40000 доларів США. Грошові кошти отримані ним у повному обсязі. Зобов'язався повернути позичені кошти до 01 вересня 2017 року в гривні еквівалентно 40000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день повернення позики, але не менше ніж отримана сума позики в гривнях (а.с.11-12).
Під текстом вищевказаної розписки виконаний рукописний текст: «26.04.2017 року, підпис, ОСОБА_3 ». Крім того зазначено, що розписка написана власноручно без будь-якого фізичного та психологічного тиску в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , анкетні дані яких зазначені у розписці. Викладені у розписці обставини засвідчені підписами вказаних свідків (а.с.11-12).
Вищевказана розписка містить у собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов'язання щодо повернення боргу у визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Згідно ч.2 ст.1046 ЦК України, договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.
Вказана особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст.640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15.
Відповідно до ч.2 ст.360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Аналізуючи вищевказаному норму чинного ЦК України, суд вважає, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.
Зазначені висновки суду у повній мірі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 25 березня 2019 року у справі №183/2689/17 та від 23 вересня 2019 року у справі №385/850/16-ц.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, оригінал боргової розписки від 26 квітня 2017 року, викладені обставини у якій засвідчені свідками, перебуває у позивача та не повернута відповідачу.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання позичальником взятих на себе зобов'язань та повернення суми позики у визначений розпискою строк.
Крім того, факт невиконання своїх зобов'язань за розпискою від 26 квітня 2017 року, викладені обставини у якій засвідчені свідками, повністю визнається та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц відступила від правової позиції Верховного Суду України у справі №6-79цс14 і від позиції Верховного Суду у справі №308/3824/16-ц (щодо обов'язкового визначення грошового зобов'язання у національній валюті незалежно від того, що за договором позики предметом позики була іноземна валюта) зробила такі висновки: сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі №761/12665/14-ц, вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Враховуючи, що за умовами розписки від 26 квітня 2017 року фактично у позику відповідачу були передані грошові кошти у національній валюті - гривня, сторонами визначено еквівалент боргу у доларах США, та узгоджено умову повернення коштів, а саме у національній валюті, що еквівалентна долару США за офіційним курсом НБУ на день повернення позики, але не менше ніж отримана сума позики в гривнях, суд приходить до висновку, що поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу саме у національній валюті - гривні, що буде еквівалентна 40000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день складання позовної заяви, тобто 10 серпня 2020 року, та не меншою ніж отримана сума позики у гривнях.
Станом на 10 серпня 2020 року офіційний курс гривні до одного долару США складає 27,6486 гривень.
Таким чином, 40000 доларів США у національній валюті складає 1105944 гривні.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, що надійшла до суду 30 березня 2021 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, згідно п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Враховуючи, що відмова від позову є виключним правом позивача і не порушує права інших учасників справи, а наслідки щодо відмови від позову позивачу та його представнику відомі, суд вважає за можливе прийняти відмову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яковишина М.В., який наділений відповідними повноваженнями, від позову в частині вимог: що випливають з розписки від 26 квітня 2017 року, якій відсутні паспортні дані відповідача та в якій відсутні відомості щодо присутніх свідків, а відповідно і від частини стягнення інфляційних витрат та 35 річних, які були нараховані за цією розпискою в загальному розмірі 1453314 гривень 02 копійки; по стягненню штрафних санкцій по розписці від 26 квітня 2017 року, в якій наявні паспортні дані відповідача та яку укладено в присутності свідків у розмірі 347370 гривень 02 копійки.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №0.0.1799208700.1 від 13 серпня 2020 року, позивачем при подачі даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 10510 гривень 00 копійок, що становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, 1 відсоток від суми 1105944 гривні, яка підлягає задоволенню, становить 11059 гривень 44 копійки.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 10510 гривень 00 копійок.
На підставі наведеного, керуючись ст.4, 9, 7, 12, 13, 76-78, 81, 95, 133, 137, 141, 158, 223, 247, 258-259, 263-265, 282, 284, 288-289, 360-7 ЦПК України, ст.15, 16, 192, 207, 524, 526, 527, 530, 533, 545, 549, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
вирішив:
Прийняти відмову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яковишина Михайла Валентиновича від позову в частині вимог: що випливають з розписки від 26 квітня 2017 року, якій відсутні паспортні дані відповідача та в якій відсутні відомості щодо присутніх свідків, а відповідно і від частини стягнення інфляційних витрат та 35 річних, які були нараховані за цією розпискою в загальному розмірі 1453314 гривень 02 копійки; по стягненню штрафних санкцій по розписці від 26 квітня 2017 року, в якій наявні паспортні дані відповідача та яку укладено в присутності свідків у розмірі 347370 гривень 02 копійки.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в частині вимог: що випливають з розписки від 26 квітня 2017 року, якій відсутні паспортні дані відповідача та в якій відсутні відомості щодо присутніх свідків, а відповідно і від частини стягнення інфляційних витрат та 35 річних, які були нараховані за цією розпискою в загальному розмірі 1453314 гривень 02 копійки; по стягненню штрафних санкцій по розписці від 26 квітня 2017 року, в якій наявні паспортні дані відповідача та яку укладено в присутності свідків у розмірі 347370 гривень 02 копійки, - закрити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , заборгованість станом за борговою розпискою від 26 квітня 2017 року, яка укладена в присутності свідків, у сумі 1105944 (один мільйон сто п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок, а всього - 1116454 (один мільйон сто шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Головуючий Т.В. Ігнатенко