Ухвала від 18.03.2021 по справі 524/3592/15-к

Справа № 524/3592/15-к

Провадження № 1-кп/551/49/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області клопотання прокурора Шишацького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Великий Поділ Семенівського району Полтавської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимому вироком Воєнного апеляційного суду Центрального регіону України за п.п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі. 20 серпня 2014 року звільнений умовно - достроково на невідбутий строк покарання - 1 рік 9 місяців 12 днів,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2021 року на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 06 січня 2021 року на адресу Шишацького районного суду Полтавської області надійшли матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015170090000473 від 06 лютого 2015 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому, ухвалою колегії суддів Зіньківського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2020 року заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, продовжені до 29 січня 2021 року включно / а. с. 178 - 179, т. 13 /.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 524/3592/15-к між суддями Шишацького районного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року, головуючим суддею у ній визначено суддю ОСОБА_1 та склад колегії суддів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 / а. с. 2, т. 15 /.

Ухвалою колегії суддів Шишацького районного суду Полтавської області від 25 січня 2021 року, клопотання прокурора Шишацького відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 задоволено та, як наслідок, обрано обвинуваченому у межах підготовчого засідання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, з 25 січня по 25 березня 2021 року / а. с. 43, т. 15 /.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника в його інтересах - адвоката ОСОБА_5 залишені без задоволення, а ухвала Шишацького районного суду Полтавської області від 25 січня 2021 року, - без змін.

Ухвалою колегії суддів Шишацького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року, матеріали обвинувального акту відносно ОСОБА_4 призначені до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні о 10 год. 00 хв. 26 лютого 2021 року.

При цьому, розгляд матеріалів ухвалено здійснювати судом присяжних у складі двох суддів й трьох присяжних / а. с. 111, т. 15 /.

У судовому засіданні, яке мало місце 26 лютого 2021 року, сформований суд присяжних.

17 березня 2021 року на адресу суду від прокурора Шишацького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном на шістдесят днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися. Враховуючи особу обвинуваченого, який раніше судимий, його моральні якості, соціальний стан, оцінивши суспільну небезпечність та тяжкість злочину, прокурор вважав за необхідне продовжити ОСОБА_4 строк, раніше обраного запобіжного заходу, на максимальний термін.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 звертали увагу суду на невмотивованість, заявленого прокурором, клопотання та його невідповідність вимогам КПК України, тому у його задоволенні просили відмовити.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 акцентував увагу суду на недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, невиправдано довге перебування під вартою.

Заслухавши думку сторін судового провадження, вивчивши доводи, заявленого прокурором, клопотання, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 09 лютого 2015 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на максимальний строк, який неодноразово продовжувався.

За правилами ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне провадження, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою наведеної статті.

Згідно з вимогами ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним положеннями ст. 177 КПК України.

При цьому, особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року / рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року по справі « Гаркава проти України »/.

У відповідності до п. « С » ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти особі зникнути після скоєння злочину.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що в межах судового розгляду обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від правосуддя з огляду на тяжкість покарання за вчинення злочину, який йому інкримінується, або вчинити нові кримінальні правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність проводження обвинуваченому, раніше обраного, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на максимальний термін.

При прийнятті такого рішення суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий до реального покарання за умисне вбивство, що беззаперечно свідчить про стійку антисоціальну його поведінку, який на шлях виправлення не страв та знову вчинив новий злочин проти життя та здоров'я особи, наслідком якого є смерть людини, його моральні якості, соціальний стан, що може свідчити не тільки про ухилення від суду, а й про невиконання його процесуальних рішень / ризик переховування /, характер протиправних дій та їх тяжкість, підозру у вчиненні яких йому пред'явлено.

За сукупності таких обставин, у суда відсутні будь - які підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, його належну поведінку та попередити вчинення ним нових злочинів.

При прийнятті такого рішення, суд також виходить з того, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, так і потерпілої.

Зважаючи на те, що дане кримінальне провадження стосується підозри у особливо тяжкому насильницькому злочині, який спричинив загибель людини, суд, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

З огляду на вказані обставини, суд не бере до уваги твердження обвинуваченого та його захисника про безпідставність, необґрунтованість та невмотивованість, заявленого прокурором, клопотання й не знаходить підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.

На думку суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу - особисте зобов'язання або домашнього арешту, на якому наполягає захисник, в даному випадку, є неможливим, оскільки він передбачає перебування ОСОБА_4 на волі, що, за певних умов, може негативно вплинути на повне та об'єктивне встановлення істини у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів з 18 березня 2021 року по 16 травня 2021 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали буде проголошено о 09 год. 00 хв. 19 березня 2021 року.

Головуючий суддя: