Справа № 278/3612/20
29 березня 2021 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної допомоги, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що відповідачка невчасно повідомила про факт смерті ОСОБА_2 , якому здійснювалася виплата соціальної допомоги як особі, яка має ІІ групу інвалідності та не має права на пенсію, у зв'язку з чим відбулася надмірна виплата коштів у сумі 1452 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь 1452 грн надміру виплачених коштів.
Ухвалою суду від 26 січня 2021 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, що не суперечить вимогам Глави 10 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 31). Ухвалу суду сторонами отримано, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 33-35).
Позивачем заяв про розгляд справи за правилами загального провадження до суду не спрямовувалось.
Відповідачка відзив на позов не надала, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином (а.с. 34-35).
Інших клопотань в поряду ч. 3 ст. 279 ЦПК України сторонами до суду не спрямовувалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
14 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до органу управління праці та соціального захисту населення із заявою про призначення йому соціальної допомоги, як особі, яка не має права на пенсію, з інвалідністю ІІ групи (а.с. 10-13).
17 жовтня 2011 року УПСЗН (Житомирський р-н) прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 соціальної допомоги (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 16).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини, які виникли, регулюються Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" (далі - Закон) та Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 558, в редакції від 29 квітня 2004 року (далі - Порядок).
Статтею 2 Закону встановлена категорія осіб, які мають право на соціальну допомогу, а саме: громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв'язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 1 Порядку передбачалося, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).
Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду (п. 8 Порядку).
Статтею 14 Закону встановлений обов'язок одержувачів державної соціальної допомоги повідомляти про зміну умов, що впливають на її виплату, а саме: одержувачі державної соціальної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають державну соціальну допомогу, про обставини, що можуть вплинути на умови призначення державної соціальної допомоги та її виплату. У разі невиконання цього обов'язку та одержання у зв'язку з цим зайвих сум державної соціальної допомоги одержувачі повинні відшкодувати органам, що призначають державну соціальну допомогу, надміру виплачені суми.
Згідно з абз. 1 п. 15 Порядку фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати органам праці та соціального захисту населення надміру виплачені суми.
Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви органу праці та соціального захисту населення, що призначив компенсацію (абз. 2 п. 15 Порядку).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на той факт, що відповідачка не повідомила орган праці та соціального захисту населення про смерть ОСОБА_2 , у зв'язку з чим відбулася надмірна виплата компенсації.
Однак, суд зауважує, що обов'язок здійснювати повідомлення про обставини, які можуть вплинути на умови призначення виплат, як Законом, так Порядком покладено саме на осіб, які одержують компенсацію, але не на будь-яких інших осіб.
У цьому випадку за наявності передбачених для цього підстав можуть бути зобов'язані повернути безпідставно нараховані ОСОБА_2 кошти лише його спадкоємці в межах прийнятої спадщини.
Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідачка є отримувачем коштів, які безпідставно нараховані та сплачені після смерті ОСОБА_2 .
За інформацією Головенківської сільської ради Житомирського району ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня смерті останнього проживали разом та вели спільне господарство (а.с. 17).
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено факт родинних відносин відповідачки та померлого або факт її проживання з померлим однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У довідці Головенківської сільської ради Житомирського району (а.с. 17) згадано про те, що відповідачка є сестрою ОСОБА_2 , однак ця довідка є недопустимим доказом родинних відносин останніх.
Також матеріали справи не містять інформації на підтвердження відсутності у померлого інших спадкоємців.
Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження факту нарахування та виплати ОСОБА_2 соціальної допомоги, в тому числі і безпідставно (надміру) нарахованих та сплачених коштів.
З огляду на наведене, суд вважає за потрібне відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89 ЦПК України, ст.ст. 16, 1212 ЦК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік