Справа № 500/3666/17
Провадження № 6/946/55/21
26 березня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
заявника (відповідача) - ОСОБА_1 ,
представника стягувача (позивача) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку уточнену заяву ОСОБА_1 , стягувач (позивач) ОСОБА_2 , зацікавлена особа - старший державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Шкуринський Станіслав Станіславович про розстрочку виконання судового рішення,-
25.01.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, яку уточнив та якою просив розстрочити виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2020 року по справі № 500/3666/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в частині сплати суми заборгованості за аліментами за період з 05 червня 2017 року по березень 2021 року в розмірі 171333 грн. 42 коп. на 10 календарних місяців, відповідно до наступного порядку: до 30.04.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 31.05.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 30.06.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 31.07.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 31.08.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 30.09.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 31.10.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 30.11.20201 року - 17133 грн. 42 коп.; до 31.12.2021 року - 17133 грн. 42 коп.; до 30.01.2022 року - 17132 грн. 64 коп.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч ) гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 05 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2020 року залишено без змін. Таким чином рішення Ізмаїльського міьскрайонного суду Одеської області від 08.07.2020 року набрало чинності 29.12.2020 року. На момент набуття судовим рішенням чинності розмір заборгованості ОСОБА_1 (з урахування того, що її нараховано з моменту звернення позивача ОСОБА_2 до суду з позовом, а саме з 05.06.2017 року) становив 214333 грн. 42 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам від 19.01.2021 року, складеним старшим державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Шкуринським С.С. Зазначений розмір заборгованості виник у зв'язку із тривалим розглядом справи, який тримав три роки та шість місяців. При цьому, в період розгляду судом першої інстанції вказаної справи ОСОБА_1 за власним бажанням з метою надання дитині утримання та недопущення зростання заборгованості по аліментам у зв'язку з тривалим розгляду справи виплачував щомісячно на користь позивача ОСОБА_2 аліменти в сумі по 1000 грн. Загалом за період судового розгляду справи ОСОБА_1 було сплачено аліменти в розмірі 12000 грн. Проте, навіть з урахуванням сплаченої суми аліментів за період судового розгляду справи, у ОСОБА_4 утворилась заборгованість в сумі 202333 грн. 42 коп. Зазначену заборгованість ОСОБА_4 сплати не може оскільки він втратив роботу, а отже і джерело доходу і на сьогоднішній день він перебуває на обліку, як безробітний, що підтверджується довідкою № 22 від 19.01.2021 року наданою директором Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості населення. Таким чином виконати рішення суду про стягнення аліментів шляхом одноразового повного погашення заборгованості ОСОБА_1 не має змоги.
В судовому засіданні заявник (відповідач) ОСОБА_1 заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав та просив її задовольнити.
Представник стягувача (позивача) ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви ОСОБА_4 про розстрочку виконання рішення суду посилаючись на те, що на час розгляду справи № 500/3666/17 було встановлено, що за період з 01.07.2013 року по 05.06.2017 року ОСОБА_1 систематично перебував в трудових правовідносинах з компанією «BREMER BEREEDERUNGSGESELLSCHAFT mbH s Co. KG» на посаді електромеханіка на період 4+/-1 місяців та мав сталий дохід, тому на час набрання законної сили рішення від 08.07.2020 року по справі № 500/3666/17, згідно постанови Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року по даній справі, відповідач мав значні заощадження, щонайменше на суму у розмірі 2905 408 грн. 23 коп. від роботи за трудовим контрактом в компанії «BREMER BEREEDERUNGSGESELLSCHAFT mbH s Co. KG» , що є достатнім фінансовим підгрунтям для погашення існуючої заборгованості по аліментам у сумі 202333 грн. 42 коп. На теперішній час ОСОБА_1 є співвласником нерухомого майна, яке ним не використовується та за рахунок якого державним виконавцем можуть бути задоволені майнові вимоги стягувача у виконавчому провадженні про стягнення аліментів відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України шляхом зміни способу та порядку виконання рішення суду від 08.07.2020 року у справі № 500/3666/17. Відсутність у ОСОБА_4 постійного заробітку, а також факт перебування боржника на обліку в Ізмаїльському МРЦЗ, як безробітного, хоча і мають місце, однак за їх аналізом та наданими оцінками в розумінні обставин, які б визнавали можливість відстрочення виконання рішення відсутні.
В судове зацікавлена особа - старший державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Шкуринський Станіслав Станіславович не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення заявника (відповідача), представника стягувача (позивача), дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
У рішенні у справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з приводу цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави, ратифікуючи Конвенцію, зобов'язалися поважати. Отже для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». У справі «Войтенко проти України» суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок ( рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ).
Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч ) гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 05 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду одеської області від 08.07.2020 року залишено без змін.
Таким чином рішення Ізмаїльського міьскрайонного суду Одеської області від 08.07.2020 року набрало чинності 29.12.2020 року.
Станом на теперішній час, рішення суду вступило в законну силу та є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Закон України «Про виконавче провадження» у статтях 1, 5, 18 визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб ) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб ), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців ) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 статті 33 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч.7 ст.435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту.
При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що відстрочка виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Судове рішення про стягнення аліментів, яке просить заявник (відповідач) ОСОБА_1 відстрочити, перш за все напряму стосується інтересів дитини, які охороняються державою і пов'язані з захистом таких прав дитини.
Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
В сою чергу судом, знову ж таки приймаються до уваги обставини встановлені рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2020 року та постановою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року, щодо матеріального стану відповідача ОСОБА_1 та можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі встановленому рішенням суду, з урахуванням контрактів моряка з працевлаштування відповідача ОСОБА_1 на посаді електро - механіка та наявності у ОСОБА_5 нерухомого і рухомого майна.
Таким чином, заявником (відповідачем) ОСОБА_1 не надано суду відповідних доказів в розумінні ч. 4 ст. 435 ЦПК України щодо обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливими, або такі, які б вказували на скрутне становище заявника.
З врахуванням вищезазначеного, з метою недопущення порушень прав дитини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 258 - 261, 353, 435 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 05.10.2000 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), стягувач (позивач) ОСОБА_2 (посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 /04 від 29.10.2004 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), зацікавлена особа - старший державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Шкуринський Станіслав Станіславович (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Миру, 23) про розстрочку виконання судового рішення - відмовити.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 29.03.2021 року.
Суддя: О.О.Бурнусус