233 № 233/5010/20
19 березня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участю секретаря Аллік Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання жінки, з якою проживає дитина, -
05 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також допустити негайне виконання рішення. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з не перебувала. Від фактичних сімейних відносин вони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом вони не проживали і не проживають, спільного господарства не вели, стосунки не підтримують. Дитина проживає з позивачкою. Єдиним її доходом є соціальні виплати, які сплачують за народження дитини. Вона потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати, оскільки у шлюбі не перебуває, інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має. 05 листопада 2020 року нею також подана позовна заява про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав письмовий відзив у якому зазначив, що сплачувати аліменти на позивачку не має матеріальної можливості, оскільки за станом здоров'я є інвалідом 3-ї групи безстроково, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2100 грн. За медичними вимогами до умов праці - праця без тяжкого фізичного навантаження, нічних змін, без ризику травматизму. Інших ніяких доходів він немає, знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №1722 від 17.12.2014 року потребує стаціонарного лікування, 1-2 рази на рік амбулаторного та медикаментозного лікування. Згідно рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2020 року з нього стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання спільної дитини у розмірі 1/4 частини усіх доходів, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05.11.2020 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.24).
У судове засідання сторони не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 91 Сімейного кодексу України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз норм статей 75 та 84 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі, або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Вказаний висновок викладався у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15.
При цьому, метою законодавчого закріплення права матері на отримання аліментів на дитину і на своє утримання є перш за все захист інтересів дитини, забезпечення її грошовими коштами, необхідними для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Тому при вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що в ході розгляду справи відповідачем надано достатньо доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині внаслідок стану здоров'я та інших об'єктивних причин.
Так, судом встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували. Разом вони не проживали і не проживають, спільного господарства не вели, стосунки не підтримують. Від фактичних сімейних відносин мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 22.10.2020 року (а.с.9) . Дитина проживає з позивачкою. Зазначені обставини також повністю визнаються сторонами і у відповідності до ч. 1 ст.82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідач ОСОБА_3 за станом здоров'я є інвалідом 3-ї групи безстроково, за медичними вимогами до умов праці - праця без тяжкого фізичного навантаження, нічних змін, без ризику травматизму, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 424709 від 17.12.2014 року (а.с.30).
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №1722 від 17.12.2014 року відповідач ОСОБА_3 потребує стаціонарного лікування, 1-2 рази на рік амбулаторного та медикаментозного лікування (а.с.31-34).
Необхідність несення додаткових витрат на лікування підтверджена відповідачем копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого №358 від 23.09.2020 року, а також копіями квитанцій на придбання ліків (а.с.35-36).
Єдиним доходом відповідача є пенсію по інвалідності в розмірі 2100 грн, що підтверджується довідкою від Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління ПФУ України Донецької області від 04.11.2020 року та копією трудової книжки (а.с.28-29, 39-40).
Згідно рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2020 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання спільної дитини у розмірі 1/4 частини усіх доходів, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05.11.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.02.2021 року №12.17.-13/13562 на примусовому виконанні у відділі знаходиться виконавчий лист №233/5011/20 від 14.01.2021 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованість за аліментами станом на лютий 2021 року становить 1921 грн. Звернуто стягнення на доходи (пенсію) боржника на утримання аліментів (а.с.41).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2021 року до 30.06.2021 року у розмірі 1769 грн.
Таким чином, з урахуванням щомісячного розміру стягуваних з відповідача аліментів - 960,50 грн, у розпорядження ОСОБА_3 залишається 1139,50 грн., тобто сума, яка значно менша встановлено законом прожиткового мінімуму. Доказів наявності у відповідача інших видів доходів або іншої можливості надавати матеріальну допомогу позивачкою не надано.
Керуючись ст.ст.199-201 СК України, ст. ст. 12,13, 48, 131, 141, 206, 259, 263 -265, 268, 430 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання жінки, з якою проживає дитина, - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 березня 2021 року, складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя