264/7578/20
2/264/114/2021
"26" березня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., представника позивача Мащенко Д.О., відповідачок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Посилаючись на те, що територіальній громаді м.Маріуполь в особі Маріупольської міської ради належить квартира АДРЕСА_1 . Згідно копії ордеру на жиле приміщення серії КО №1170 від 24.11.1978 року, вказану квартиру надано у користування ОСОБА_1 (на сім'ю з двох осіб: на неї та сина ОСОБА_3 ). Згідно копії особового рахунку № НОМЕР_1 , у квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 - квартиронаймач; а також члени сім'ї квартиронаймача: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 (діти), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (онуки). За довідкою реєстру територіальної громади зазначено, що за вищевказаною адресою на теперішній час зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також неповнолітні: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 02 вересня 2020 року комісією у складі головних спеціалістів відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Толстової В.А., ОСОБА_11 , у присутності мешканки будинку ОСОБА_12 , встановлено, що зареєстровані особи не мешкають у квартирі більше 1 року. Просить визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Представник позивача ОСОБА_13 , яка діє в порядку самопредставництва на підставі рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 24.12.2019 року, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому зауважила, що згідно отриманої інформації неповнолітні діти відповідачки ОСОБА_2 навчаються у загальноосвітньому закладі та відвідують дошкільний заклад Лівобережного району міста, що також підтверджує їх фактичне непроживання у спірній квартирі.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснили, що категорично не згодні із обставинами, викладеними у позовній заяві. Зауважили, що зареєстровані у вказаній квартирі, проте з середини 2018 року за вказаною адресою фактично не проживають через проведення ремонтних робіт каналізації у квартирі. Маючи шістьох малолітніх дітей, фізично не можуть знаходитись у вказаній квартирі, через аварійний стан каналізаційних труб у будинку. Крім того, квартира за своєю площею не дозволяє проживання шістьох дітей разом, у зв'язку з чим ОСОБА_2 перебуває у черзі на розширення житлової площі. ОСОБА_1 тимчасово проживала разом з ОСОБА_2 в орендованому житлі, допомагала коли народилась шоста дитина. Заборгованості по сплаті комунальних послуг не мають, приймають активну фінансову участь в проведенні організаційних та ремонтних робіт.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради - Бартош Н.О., яка діє в порядку самопредставництва на підставі рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 19.10.2020 року, у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та висновок про неможливість визнання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Відповідно до ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів на території району, міста, району в місті здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад, здійснюють контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, видають ордери на жилі приміщення.
Згідно ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.
Стаття 71 Житлового кодексу України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК України не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, є підставою для визнання осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним.
Як вбачається з копії ордеру на жиле приміщення серії КО №1170 від 24.11.1978 року, квартиру АДРЕСА_1 надано у користування ОСОБА_1 (на родину з двох осіб: на неї та сина ОСОБА_3 ).
Згідно копії особового рахунку Згідно копії особового рахунку № НОМЕР_1 , у квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 - квартиронаймач; а також члени сім'ї квартиронаймача: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 (діти), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (онуки).
За довідками з реєстру територіальної громади та відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
За інформацією Департаменту освіти Маріупольської міської ради від 02.02.2021 року неповнолітній діти проживають в АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 , 2006 р.н., ОСОБА_4 , 2010 р.н., ОСОБА_6 , 2011 р.н., та ОСОБА_7 , 2013 р.н., навчаються у ЗОШ №57; ОСОБА_2 , 2015 р.н., відвідує ЗДО №160; ОСОБА_2 , 2019 р.н., ЗДО не відвідує.
За висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29.01.2021 року зазначено про неможливість визнання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №227150756 від 07.10.2020 року, відомості щодо власників нерухомого майна, розташованого за адресою - АДРЕСА_3 , вказане також підтверджується інформативним листом ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» №75/35418 від 08.09.2020 року.
Відповідно до акту обстеження житлового приміщення від 02.09.2020 року, комісією у складі головних спеціалістів відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Толстової В.А., ОСОБА_11 , у присутності мешканки будинку ОСОБА_12 , встановлено, що зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також неповнолітні: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , не мешкають у квартирі більше 1 року.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що є сусідами відповідачів, підтвердили, що у будинку АДРЕСА_4 є проблеми з каналізаційними трубами, на теперішній час мешканці під'їзду займаються їх ремонтом. Родина ОСОБА_16 проживає на першому поверсі, тому їх квартира більш за все страждає від стоків та випаровуваннь. Вони дійсно, тимчасово, на час проведення ремонтних робіт, виїхали з квартири, оскільки знаходитись в ній з маленькими дітьми на теперішній час не можливо. Сусіди вхожі у квартиру, підтвердили наявність проблеми з каналізацією, при цьому зауважили, що ОСОБА_2 часто приходить до квартири, переймається проведенням ремонтних робіт, приймає активну фінансову участь у житті під'їзду, їх особисті речі залишились у квартирі.
Також, відповідачами на заперечення позовних вимог надано інформацію про рух коштів особового рахунку ОСОБА_2 , за якою убачається придбання будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт двору та під'їзду.
Відтак, в судовому засіданні стороною позивача не було беззаперечно доведено, що родина ОСОБА_16 не проживає у квартирі, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Маріуполя, більше 1 року.
Дійсно встановлено ряд обставин, внаслідок яких ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми та чоловіком тимчасово вимушена проживати в орендованому житлі. Однак вони виконують обов'язки наймача, спірна квартира є єдиним для них місцем постійного проживання та реєстрації.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Зазначені правила статей 71 та 107 ЖК Української РСР є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову, оскільки перше з них регулює збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами, а правило другої статті передбачає втрату членом сім'ї наймача права користування цим житловим приміщенням у разі його вибуття на постійне проживання в інше житлове приміщення.
Крім того, відповідно до частини другої статті 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Положення цієї статті застосовуються до правовідносини, які виникли між власниками житла (на праві приватної власності) та членами їх сім'ї.
Отже при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2020 року по справі №209/2642/18.
Суд критично ставиться до акту обстеження житлового приміщення від 02.09.2020 року, наданого позивачем в якості доказів, оскільки зміст вказаного акту було спростовано наданими суду свідченнями ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , а про допит свідка в присутності якої цей акт було складено ( ОСОБА_12 ), позивачем не заявлено.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази, враховуючи, що відсутність відповідачів за місцем їх реєстрації носить тимчасовий характер через проведення тривалих ремонтних робіт, суд не вбачає підстав для визначення відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок чого відмовляє у позові.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити у повному обсязі.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.В. Пустовойт