Справа № 263/8589/20
Провадження № 2/263/376/2021
26 березня 2021 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Музики О.М.,
при секретарі Налісної Ю.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Партакели Ю.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», третя особа - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, про скасування заборгованості, стягнення коштів пільгової монетизації, відшкодування моральної шкоди,
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов позов ОСОБА_1 , в якому він просив суд зобов'язати відповідача скасувати необґрунтовано нараховану позивачу заборгованість у розмірі 6 768 грн. 93 коп. за 193,681 куб. м гарячого водопостачання; стягнути з відповідача на користь позивача 2 138 грн. 54 коп., отриманих відповідачем від третьої особи за рахунок пільгової монетизації без достатніх правових підстав та зобов'язати відповідача перерахувати їх на рахунок позивача в АТ «Ощадбанк»; стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі - ККП «Маріупольтепломережа») на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 20 грудня 2006 року відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус особи з інвалідністю ІІ групи, внаслідок війни. Відповідно до ст. 13 цього Закону позивачу надано 100 % знижку зі сплати за користування послугами, у тому числі за послугою гарячого водопостачання, у межах середніх норм споживання. За адресою: АДРЕСА_1 з 06 грудня 1996 року зареєстровані та проживали: позивач, його дружина - ОСОБА_2 до 23 вересня 2009 року, та його доньки - ОСОБА_3 до 05 липня 2011 року, ОСОБА_4 до 27 серпня 2014 року. Після отримання позивачем статусу особи з інвалідністю ІІ групи, 25 грудня 2006 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому пільг, кількість пільговиків відображено у квитанції відповідача за особовим рахунком № НОМЕР_1 за січень 2007 року у кількості 4 осіб. Відповідно до повідомлення ККП «Маріупольтепломережа» на адресу позивача та згідно з відповіддю третьої особи, за рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19 квітня 2000 року № 130 у період з 2007 року до 30 червня 2015 року середня норма споживання для користування послугами постачання гарячої води для житлових будинків складала 3,51 куб. м на одну особу на місяць. Відповідно до пп. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» середня норма споживання для користування послугами з постачання гарячої води на теперішній час складає 1,6 куб. м на одну особу на місяць. У серпні 2006 року позивачем встановлений лічильник використання гарячої води, а відповідачем зафіксовані покази 00377,000 куб. м використаної гарячої води. У січня 2007 року позивачем передані, а відповідачем зафіксовані показання лічильника 000389,000 куб. м використаної гарячої води, надалі у березні 2007 року позивачем передані, а відповідачем зафіксовані показання лічильника 00399,000 куб. м використаної гарячої води. 28 серпня 2015 року відповідачем здійснене контрольне зняття показів лічильника гарячої води та відповідно до акта контрольного зняття показів лічильника гарячої води станом на 28 серпня 2015 року покази склали 00592,681 куб. м, пломби лічильника не були порушені, а в квартирі також встановлений водонагрівач. У жовтні 2015 року позивач отримав від ККП «Маріупольтепломережа» квитанцію за вересень 2015 року, в якій були указані покази лічильника 00592,681 куб. м, а також вказано про те, що заборгованість за послуги з надання гарячої води за цими показами відсутня. Додаткові контрольні зняття відповідачем показів лічильника гарячої води станом на 04 квітня 2017 року були незмінні, а також вони не змінні по день зняття лічильника гарячого водопостачання - 30 квітня 2020 року. У період дії пільги з січня 2007 року до вересня 2015 року та по теперішній час позивачем та його родиною використано 203,681 куб. м гарячої води. Грубо ігноруючи право позивача на пільги та право на користування пільгою членами його родини, протягом 2007 - 2019 років відповідач незаконно , безпідставно та свавільно нараховував ОСОБА_1 відмінну суму боргу для сплати за послугу гарячого водопостачання, при цьому розмір постійно змінювався. З жовтня 2015 року по теперішній час ніяких юридичних претензій або судових позовів відповідач до позивача не пред'являв. З жовтня 2019 року до травня 2020 року шляхом безготівкової монетизації пільг третя особа через державний банк - АТ «Ощадбанк» з державного бюджету сплатила на користь відповідача грошові кошти за постачання до адреси позивача гарячої води на суму 2 138 грн. 54 коп. У лютому 2020 року ОСОБА_1 подано заяву до третьої особи про надання пільгової монетизації у готівковій формі, однак нібито «з технічних причин», третя особа до травня 2020 року включно продовжила відрахування на користь відповідача державних коштів у рахунок безпідставно сформованого відповідачем боргу. Відповідач рахує заборгованість у розмірі 6 768 грн. 93 коп. за нібито використання позивачем гарячої води у серпні 2015 року і тільки за цей період один місяць у розмірі 193,681 куб. м, в рахунок погашення якої третя особа перерахувала відповідачу держані кошти у сумі 2 138 грн. 54 коп. і позивач вважає ці дії незаконними. При цьому, вказані перерахування третьою особою державних коштів відбулися за рахунок невиплат пільгових коштів монетизації до інших постачальників комунальних послуг щодо адреси позивача і його борг перед іншими постачальниками комунальних послуг суттєво зріс та досі залишається. ОСОБА_1 вважає, що у нього відсутня заборгованість перед ККП «Маріупольтепломережа» та розрахунок заборгованості за постачання гарячої води є незаконним та безпідставним, оскільки пільга, крім позивача, розповсюджувалася на членів його сім'ї у складі 3-х осіб, які разом з ним проживали у квартирі АДРЕСА_2 на дату зняття контрольних показань - 28 серпня 2015 року, і надалі пільгою користується лише позивач, інших користувачів гарячої води з січня 2007 року по теперішній час або поломок арматури/труб не було. Позивач вважає неможливим використання 193,681 куб. м одноособово у серпні 2015 року, тому вважає, що були відсутні законні підстави для формулювання боргу, оскільки з березня 2007 року по 28 серпня 2015 року пільги позивача склали б 435,2 куб. м, що остаточно поглинає та перевищує нараховані йому зайві 193,681 куб. м гарячої води. Крім того відповідач нарахував суму боргу за тарифом, який діяв станом на серпень 2015 року, що також є неправильним. Такими діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов'язаних з негативними емоціями та переживаннями та яку він оцінює у 5 000 грн. Посилаючись на указані обставини та положення ст. ст. 7, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 3.3 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 40 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального господарства», ст. ст. 23, 1167 ЦК України, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ККП «Маріупольтепломережа» своїм правом не скористалося та відзив на позов до суду не подало.
Третя особа - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради подала письмові пояснення на позов, відповідно до яких ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиного державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни з 22 грудня 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач користується знижкою по сплаті за комунальні послуги у розмірі 100 % в межах норм, встановлених діючим законодавством. Відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, завтердженого постановою Кабінету Міністрів Українни від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» з 01 жотвня 2019 року по 30 квітня 2020 року нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг заявнику здійснювалося у безготівковій формі через АТ «Ощадбанк». Департамент розраховує суму пільги на підставі даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та виходячи з інформації, отриманої від управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг, розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім'ї та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування. Соціальні норми, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, звтерджені постановою Кабінету Міністрів Украхїни від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». На послугу - централізовване постачання гарячої води нарахування пільг здійснюється на підставі інформації, наданої підприємством-надавачем послуг ККП «Маріупольтепломережа». У програмному комплексі Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, проведено нарахування пільг на житлово-комунальні послуги, а саме: за жовтень 2019 року у розмірі 799 грн. 26 коп. (зокрема за послугу з постачання гарячої води кошти не нараховані, у зв'язку з відсутністю гарячого водопостачання у місті); за листопад 2019 року у розмірі 1 352 грн. 80 коп. (зокрема, на послугу з постачання гарячої води - 155 грн. 74 коп.); за грудень 2019 року у розмірі 1 350 грн. 28 коп. (зокрема, на послугу з постачання гарячої води - 155 грн. 74 коп.); за січень 2020 року у розмірі 1 368 грн. 60 коп. (зокрема, на послугу з постачання гарячої води - 155 грн. 74 коп.); за лютий 2020 року у розмірі 1 366 грн. 37 коп. (зокрема, на послугу з постачання гарячої води - 155 грн. 74 коп.); за березень 2020 року у розмірі 1 363 грн. 82 коп. (зокрема, на послугу з постачання гарячої води - 155 грн. 74 коп.); за квітень 2020 року у розмірі 913 грн. (зокрема, на послугу з постачання гарячої води - 155 грн. 74 коп.). АТ «Ощадбанк» здійснює перерахування коштів загальними сумами на рахунки управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг у такій послідовності: постачання теплової енергії, постачання та розподіл природного газу або постачання та розподіл електричної енергії за наявності відповідного виду індивідуального опалення, постачання гарячої води. Централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання та розподіл електричної енергії, постачання та розподіл природного газу, поводження з побутовими відходами, послуги з управління багатоквартирним будинком, внески за встановлення, обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку.
Під час судового розгляду даної цивільної справи, суд, на підставі ч. 4 ст. 174 ЦПК України зобов'язав представника відповідача подати письмові пояснення та відповідні відомості про нарахування боргу ОСОБА_1 .
На викоання покладеного судом обов'язку сторона відповідача 11 січня 2021 року подала письмові пояснення, відповідно до яких стороною відповідача визнаний факт переування ОСОБА_1 на обліку осіб, які мають право на пільги за послугами з постачання гарячої води - 1,6 куб. м на одну особу на місяць. Згідно з умовами укладених з розпорядником бюджетних коштів - Управлінням праці та соціального захисту населення - договорів «Про відшкодування витрат за послуги, надані населенню, що має право на отримання пільг та субсидій», ККП «Маріупольтепломережа» надає послуги з теплопостачання населенню, що маєх право на пільги та субсидію, та проводить розрахунки з урахуванням пільгової знижки, а Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН), як головий фінансовий розпорядник, щомісячно відшкодовує відповідачу, за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджету, витрати з надання пільг на послуги теплопостачання в межах норм споживання. Щомісячно підприємство надавало до УПСЗН дані про витрати гарячої води для відшкодування за пільгою. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець житлово-комунальних послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг. Пунктом 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, забезпечення холодною і гарячою водою і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. За адресою позивача 01 вересня 2006 року встановлено прилад обліку гарячої води (лічильник ГВ), нарахування проводиться згідно з наведеними Правилами - за фактично спожиті послуги. Оплата за гаряче водопостачання за період з 2006 року по 2015 рік не надходила. У серпні 2015 року контролером абонентської дільниці було проведено контрольне зняття показань лічильника гарячої води за адресою позивача. Акт контрольного зняття складено та підписано контролером - представником підприємства та позивачем ОСОБА_1 , в акті зафіксовані показання 592,681 куб. м. Від попередньо зафіксованих показань 399 куб. м (на які проведені нарахування) різниця склала 193,681 куб. м. Сума нарахувань за обсяг споживання згідно з різницею показань склала: (193,681 куб. м - 1,6 куб. м) х 35,24 = 6 768 грн. 93 коп., де 1,6 куб. м - законодавчо встановлений соціальний норматив, на який надається пільга, 35,24 грн. - діючий тариф станом на 01 серпня 2015 року. Додатково відповідачем повідомлено, що на особовий рахунок позивача за послугу водопостачання надійшли кошти по монетизації пільги на загальну суму 2 138 грн. 54 коп., а саме: 22 листопада 2019 року - 799 грн. 26 коп.; 23 січня 2020 року - 160 грн. 34 коп.; 16 квітня 2020 року - 489 грн. 23 коп.; 19 травня 2020 року - 689 грн. 71 коп. Таким чином, враховуючи проведенні нарахування, отриману плату та здійснені коригування, на особовому рахунку позивача станом на 01 листопада 2020 року наявна заборгованість у сумі 4 526 грн. 42 коп., а станом на 01 січня 2021 року - 5 119 грн. 10 коп., підстав для здійснення перерахунку та повернення коштів у ККП «Маріупольтепломережа» не має, тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Рух справи.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, роз'яснено учасникам справи їх право та строки на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та письмових заперечень, а також порядок і строки подачі доказів.
Таким правом сторони скористалися на власний розсуд у повному обсязі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті дану цивільну спарву.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 січня 2021 року заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, вказав, що відповідачем безпідставно нараховано йому заборгованість, яка у подальшому частково погашена за рахунок монетизації пільг, що призвело до безпідставного списання його коштів та завдало йому моральних страждань.
Представник відповідача - ОСОБА_5 у судовому засіданні проти вимог позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, вказавши, що такі заявлені безпідставно, оскільки позивач сам погодив контрольне зняття показань лічильника гарячої води за адресою проживання, внаслідок чого виявлено використання гарячої води, вартість якої не оплачена, тому ця сума пішла у борг позивачу та про це йому повідомлялося, а у подальшому проведено відрахування за рахунок пільг монетизації, однак не всю суму.
Представник третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради - Айдіна І.В. до судового засідання не з'явилася, у письмових поясненнях просила розглянути справу за її відсутності, що відповідає змісту ст. 223 ЦПК України.
Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 247 ЦПК України.
Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи та відповідно до них правовідносини.
Відповідно до посвідчення Управління служби безпеки України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 25 грудня 2006 року, адресовану директору Державного комунального підприємства «Маріупольтепломережа», позивач просив забезпечити йому та членам його родини (всього 4 особи), які проживають разом з ним, пільгу - 100 % зниження плати за користування опаленням і гарячим водопостачанням з 20 грудня 2006 року.
УПСЗН 09 листопада 2015 року повідомило ОСОБА_1 про те, що з 01 січня 2016 року згідно з рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської раади від 19 квітня 2000 року № 130 норми споживання гарячої води для житлових будинків з ванними, довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаними душем, були встановлені у розмірі 3,51 куб.м на особу. Зазначена норма з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2015 року була незмінною. З 01 жовтня 2014 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» норма споживання гарячої води змінена на 1,6 куб. м на одну особу на місяць.
ККП «Маріупольтепломережа» 09 листопада 2015 року повідомило ОСОБА_1 про те, що внаслідок донарухвання за вересень 2015 року за постачання гарячої води від показів 399 куб. м до 592,681 куб. м на його особовому рахунку виникла заборгованість, яка відповідно до комп'ютерної бази даних станом на 01 листопада 2015 року складає 6 875 грн. 23 коп., який необхідно негайно погасити.
Позивачем долучені квитанції ККП «Маріупольтепломережа» за вересень 2015 року, в якій наявна відмітка, що у березні 2015 року поступила оплата на загальну суму 680 грн., останні зафіксовані покази лічильника по гарячій воді 592,681 куб. м; за жовтень 2017 року, в якій наявна відмітка, що борг за послугами становить 4 982 грн. 79 коп.; за листопад 2019 року, в якій наявна відмітка, що в червні 2019 року поступила оплата на загальну суму 117 грн., останні зафіксовані покази лічильника по гарчій воді 592,681 куб. м, заборгованість за послугами становить 6 664 грн. 96 коп.
Також позивачем долучені листи про досудове повідомлення від 02 липня 2016 року, від 20 вересня 2019 року про необхідність сплати боргу у розмірі 3 056 грн. 92 коп. та фотокопії заяв про видачу судового наказу.
Згідно з актом контрольного зняття показів лічильника гарячої води від 28 серпня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 , покази лічильника станом на 28 серпня 2015 року становлять 00592,681 куб. м. Акт підписаний уповноваженим представником відповідача та ОСОБА_1 .
Аналогічні за змістом та показами акти підписані сторонами 04 квітня 2017 року, 30 квітня 2020 року, відповідно до яких покази лічильника не змінилися.
24 лютого 2020 року ОСОБА_1 складено заяву до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про здійснення виплат розрахованої для нього суми пільги у грошовій готівковій формі.
25 лютого 2020 року Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомив ОСОБА_1 , що пільги на опалювальний період 2019-2020 років нараховані йому у грошовій безготівковій формі через АТ «Ощадбанк» та за послугою «централізоване постачання гарячої води» Департаментом проведено нарахування за листопад 2019 року - 155 грн. 74 коп.; за грудень 2019 року - 155 грн. 74 коп., за січень 2020 року - 155 грн. 74 коп.
ОСОБА_1 в електронній формі подано заяву до Міністерства соціальної політики про нецільове використання пільгових коштів Департаментом соціального захисту населення.
05 травня 2020 року Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомив ОСОБА_1 про нарахування йому пільг у готівковій формі на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Сума пільги, яку Департаментом нараховано позивачу, виходячи з розміру знижки 100 % на одну особу і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування, у березні 2020 року складає 1 363 грн. 82 коп. та у квітні 2020 року складає 913 грн. Але, враховуючи, що новий механізм розрахунку пільг було запроваджено вперше, через неточності в даних з технічних причин відбулося нарахування позивачу суми пільги за березень 2020 року та квітень 2020 року у безготівковій формі та інформація відображена у відомостях АТ «Ощадбанк».
Міністерство соціальної політики розглянуло електронне звернення ОСОБА_1 від 21 квітня 2020 року та 10 червня 2020 року повідомило позивача, що нарахування пільги за користування послугами гарячого водопостачання проводилося Департаментом відповідно до даних, наданих підприємством - надавачем послуги ККП «Маріупольтепломережа». Інфомрації про вімову ОСОБА_1 від послуги «постачання теплової енергії» від вказаного підприємства Департаменту не надходило.
На запит ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року Департамент соціального захисту населення 27 травня 2020 року повідомив про нарахування позивачу пільг на житлово-комунальні послуги з жовтня 2019 року по квітень 2020 року.
Також на запит ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року ККП «Маріупольтепломережа» повідомило, що у серпні 2015 року контролером абонентської дільниці було проведено контрольне зняття показань лічильника гарячої води. Акт контрольного зняття складено та підписано контролером теплового господарства та ОСОБА_1 , яким зафіксовано показання 592,681 куб. м від попередніх нарахованих показань 399 куб. м, різниця склала 193,681 куб. м. Сума нарахувань: 193,681 куб. м - 1,6 куб. м) х 35,24 грн. = 6 768 грн. 93 коп. Додатково повідомлено, що з листопада 2019 року по травень 2020 року на особовий рахунок ОСОБА_1 для погашення заборгованості за гаряче водопостачання надійшли кошти по монетизації пільг на загальну суму 2 138 грн. 54 коп., у зв'язку з чим здійснено коригування за його особовим рахунком та борг становить 4 526 грн. 42 коп., для повернення яких відсутні підстави.
Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є скасування заборгованості, стягнення коштів пільгової монетизації, відшкодування моральної шкоди.
Мотиви суду.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб'єктами цього Закону, є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, плата за послуги нараховується щомісячно.
Відповідно до статті 67, частини першої статті 68, статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін.
Приписи ч. 4 ст. 319 ЦК України вказують, що власність зобов'язує.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Згідно з пунктом 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тому споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідем не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Щодо правових підстав для вирішення вимог про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та їх сутті.
Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за послуги теплопостачання споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
Подібні висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13 та Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 209/4456/16-ц та у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18.
У цій справі судом установлено, що позивач відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має 100 % знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Борг, який просить скасувати позивач, виник у серпні 2015 року, внаслідок проведення контрольного зняття показників лічильника гарячого водопостачання, різниця якого становить 193,681 куб. м.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», в редакції станом на 28 серпня 2015 року, установлені такі соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії для користування послугами з централізованого постачання гарячої води - 1,6 куб. метра на одну особу на місяць.
Отже, норми споживання позивача станом на серпень 2015 року, які підпадають під 100 % знижку, становлять 1,6 куб. м.
Позивач просить скасувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, зокрема постачання гарачої води, вказуючи, що він не згоден з розміром заборгованості, оскільки відповідачем проігноровано його право на пільгу.
При цьому будь-яких доказів оплати за житлово-комунальні послуги (розрахункові книжки, платіжні квитанції тощо) у період, за який проведено розрахунок заборгованості, позивач не надає, як і не вказує причини виникнення різниці споживання гарячим водопостачанням на 193,681 куб. м, а також не представляє жодного доказу, який би свідчив, що розмір погоджених ним показів з лічильника входить до соціальних нормативів і позивач не вийшов за їх межі, а відповідач безпідставно нарахував можа межами визначених законом пільг.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Отже, позивач не надав будь-яких квитанцій, з яких би вбачалося, які суми сплачені ним за житлово-комунальні послуги, зокрема гаряче водопостачання, не навів обгрунтвоаних доводів, що використані ним кубометри гарячого водопостачання підпадають під 100 % знижку, тобто відносяться до норм споживання, не вказав період безпідставного нарахування.
Згідно з ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з наступними змінами та доповненнями, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи з положень Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
До матерілаів справи відповідачем долучена розшифровка особового рахунку № НОМЕР_1 по квартирі ОСОБА_1 , з якої вбачається виникнення боргу у серпні 2015 року у розмірі 6 768 грн. 93 коп., який є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і позивачем виникнення цієї заборгованості не спростовано.
У даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки надані відповідачем послуги з постачання гарчої води споживались позивачем поза межами норм споживання, що свідчить про правомірність таких нарахувань.
Щодо вимог про стягнення з відпоідача коштів, отриманих від третьої особи без достатніх правових підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати комунальних послуг.
Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку надавачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема, послуг з гарячого водопостачання, надавати дані послуги тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 березня 2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256) та визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Порядок № 256 втратив чинність з 01 січня 2020 року, проте був чинним у період існування спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 256 розрахунки за надані пільги та субсидії здійснюються позачергово та у повному обсязі на поточні рахунки, відкриті в банківських установах: з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними (житловими) кооперативами в частині відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот; з підприємствами, установами та організаціями, управителями багатоквартирних будинків, що надають послуги з управління багатоквартирним будинком, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, а також управителями багатоквартирних будинків, які є колективним замовником (споживачем) комунальних послуг (уклали договір про надання комунальних послуг в інтересах споживача).
Наведене свідчить про те, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками гарячої води, покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
У справі, яка є предметом розгляду, доказів, які б указували на те, що відповідач ККП «Маріупольтепломережа» набуло або зберегло майно (грошові кошти) за рахунок ОСОБА_1 , або йому завдано шкоди у вигляді зменшення розміру вартості майна та отримання у зв'язку з цим безпідставного збагачення за його рахунок, або ж доведеність правової підстави для зміни майнового стану позивача суду не представлено.
У даному випадку відповідач, керуючись приписами ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні» отримав компенсацію за надані позивачу послуги з гарячого водопостачання, що свідчить правову підставу переходу грошових коштів від третьої особи до відповідача та виключає у цьому випадку безпідставність набуття відповідачем грошових коштів.
При цьому, враховуючи, що обов'язок щодо розрахунку за пільги позивача з постачальниками гарячої води, покладено на Департамент праці та соціального захисту населення Маріупольської міської ради як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, то саме він, у разі установлення безпідставного, нецільового використання коштів із субсидії наданої за адресою позивача, наділене правом пред'явлення вимоги до виконавця послуг, а не позивач.
Вирішуючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди,
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач у позові поєднує підстави для відшкодування моральної шкоди з неправомірною поведінкою відповідача відносно позивача, що стало наслідком його нервування, переживання.
Моральна шкода стосовно фізичної особи може бути визначена як фізичний або душевний біль та страждання, зазнані у зв'язку з протиправним поводженням інших осіб, однак її виникнення, крім випадку, передбаченого у ч. 2 ст. 1167 ЦК України, можливе за сукупності таких умов:
- завдано шкоди особистим немайновим або майновим правам;
- дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними;
- наявний причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою;
- вина завдавача шкоди.
У справі, яка є предметом розгляду, стороною позивача не доведено, що наявні усі перелічені умови, для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування заявленої моральної шкоди, зокрема відсутні беззаперечні дані, що в діях відповідача наявна протиправна поведінка щодо позивача і такими діями порушено право позивача.
Отже, проводячи аналіз поданих сторонами доказів, суд вважає, що стороною позивача не доведено усіх складових для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди, тому вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, позивач звільнений від сплати судового збору, тому витрати підлягають покладення на рахунок держави.
Керуючись України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 201, 319, 1167, 1212 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 162, 179 ЖК Української РСР, ст. ст. 1, 7, 8, 9, 13, 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», ст. ст. 48, 102 Бюджетного кодексу України, поставною Кабінету Мінітсрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», третя особа - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, про скасування заборгованості, стягнення коштів пільгової монетизації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 30 березня 2021 року.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.М. Музика