29.03.2021 227/1241/21
про залишення позовної заяви без руху
29 березня 2021 року м. Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Мацишин Л.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
26 березня 2021 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між нею та відповідачем, ОСОБА_3 , зареєстрованого Муніципалітетом Чанкая м. Анкара Відділом реєстрації одружень 16 листопада 2013 року, витяг з реєстру одружень № 6677.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Судом встановлено, що подана позивачем позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 3 та ч. 6 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, крім іншого, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 110 СК України, розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ, в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається з позовної заяви та долученої до неї копії посвідки на постійне проживання відповідача ( НОМЕР_1 , виданої 04 грудня 2017 року органом 1401), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Іраку, зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 .
Крім того, шлюб між сторонами укладено Муніципалітетом Чанкая м. Анкара, Служба реєстрації шлюбів, Республіка Туреччина.
Будь-яких доказів того, що останнім спільним місцем проживання подружжя є територія України, суду не надано.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач у позові клопотала про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по суті.
Відповідно до вимог ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Як роз'яснено у п. 29 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, позивачем не наведено та не надано жодного доказу щодо свого незадовільного майнового стану, у зв'язку з тим клопотання задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, та надати позивачу термін для усунення вказаних в ухвалі недоліків шляхом сплати судового збору в розмірі, визначеному в залежності від виду провадження, в якому особа звертається до суду (позовне чи окреме), та який має бути сплачений за такими реквізитами:
Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Добропiльс. МТГ/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA858999980313191206000005652
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
При заповненні платіжного документу необхідно вказати наступне:
*101; «судовий збір» за позовом ______ (ПІБ позивача).
Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Та відповідно, на підтвердження сплати судового збору надати до суду квитанцію про його сплату.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 185-187 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання нею ухвали.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних в ухвалі та роз'яснити, що, у разі не виправлення недоліків у вказаний термін, судом буде постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду.
Копію ухвали направити позивачу для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Добропільського міськрайонного суду
Донецької області Л.С.Мацишин
29.03.2021