Провадження № 11-кп/821/183/21 Справа № 700/900/20 Категорія: ч.1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань за участі: прокурораОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції з Лисянським районним судом обвинуваченого захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12020255200000063 за апеляційною скаргою прокурора Лисянського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, несудимий, -
засуджений за вчинення кримінальних проступків, передбачених:
- ч.1 ст. 357 КК України, до покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.;
- ч.1 ст. 185 КК України, до покарання, із застосування ст.. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 29.08.2020 року, близько 03:00 години, перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_10 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, із полиці тумби викрав соціальну картку «ПриватБанк» з рахунком НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 .
У подальшому ОСОБА_7 соціальною карткою «ПриватБанк» з рахунку НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_11 починаючи 29.08.2020 року на протязі дня зняв грошові кошти у банкоматі за адресою: вул. Небесної Сотні,1, смт. Лисянка, Черкаської області у сумі 1000 грн., після чого цією ж карткою розрахувався у магазині «Смак» по вул. Небесної Сотні, 4, смт. Лисянка, Черкаської області на суму 58 грн. У подальшому, перебуваючи у м. Звенигородка по проспекту Шевченка, 74, купував продукти у магазині на суму 9,60 грн., та цього ж дня розрахувався у продуктових магазинах м. Ватутіно, Черкаської області на суму 40,50 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1108,10 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Лисянського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу в якій, не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого, просив вирок суду скасувати через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн., за ч.1 ст.185 КК України - у виді 80 годин громадських робіт. На підставі ст.70 КК України , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 80 годин громадських робіт.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 69 КК України, належним чином не мотивував свій висновок про доцільність призначення покарання останньому нижче нижчої межі, встановленої в санкції ст. КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних проступків, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, встановленим органом досудового розслідування та учасниками судового провадження не оспорюється.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України кваліфіковано вірно.
Процедура розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, у спрощеному проваджені в порядку ст.ст.381-382 КПК України судом першої інстанції дотримана.
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до положень ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків застосування за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції призначив за ч.1 ст.185 КК України покарання, з застосуванням вимог ст.. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі нижче від найнижчої межі, встановленої в її санкції , та в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, і на підставі ст. 70 КК України призначив остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками районного суду в частині призначеного обвинуваченому покарання не погоджується.
При постановленні вироку суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 70 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому порушив норми матеріального права та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, в результаті чого покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Колегія суддів вважає, що районний суд безпідставно та необґрунтовано застосував при призначенні покарання обвинуваченому вимоги ст.69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.185 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та взагалі не обґрунтував і не мотивував причини такого застосування.
Положенням ст.69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за дане кримінальне правопорушення, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Підставами призначення більш м'якого покарання визнані у ч.1 ст.69 КК України дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення, так і особу винного, а саме: 1) наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного. Таким, чином застосування ст.69 КК України можливе лише за наявності двох, зазначених у цій нормі підстав, у їх єдності та сукупності.
Рішення про призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, має бути належним чином вмотивоване.
При постановленні вироку зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом'якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також дані про його особу.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не встановив наявності обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та у своєму рішенні не навів переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень ст.69 КК України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Згідно п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
За вимогами ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку і з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав прокурор.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, щодо м'якості призначеного обвинуваченому покарання, безпідставного застосування вимог ст.69 КК України та необхідності призначення обвинуваченому більш суворого покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ст.70 КК України підлягає частковому задоволенню, а тому вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині призначення обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів у відповідності до положень ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ч.2 ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, та вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання: - за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн; - за ч.1 ст.185 КК України у виді вісімдесяти годин громадських робіт.
Колегія суддів вважає, що остаточне покарання ОСОБА_7 слід призначити на підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточно визначити покарання у виді вісімдесяти годин громадських робіт, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
В решті - вирок суду залишити без змін.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.404, 405, ч.1 п.3 ст. 407, ст.ст. 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7 - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят гривень ) гривень;
- за ч.1 ст.185 КК України у виді вісімдесяти годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді вісімдесяти годин громадських робіт.
В решті - вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді