30 березня 2021 року
м. Черкаси
справа № 711/9436/19 провадження № 22-ц/821/507/21 категорія 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Захаревська Наталія Петрівна
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Гончар Людмила Вячеславівна
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гончар Людмили В'ячеславівни на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на теперішній час змінився сімейний стан позивача і він перебуває у новому шлюбі, в якому в нього народилась ще одна дитина.
Також ОСОБА_1 зазначив, що він має допомагати батькові-пенсіонеру та непрацюючій матері. Внаслідок наявності додаткових зобов'язань по утриманню близьких осіб подальша сплата ним аліментів на двох дітей від першого шлюбу в загальному розмірі 1/3 частини усіх видів доходів є занадто великою, а тому він звернувся до суду з даним позовом.
В позовній заяві ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2014 року на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину, шляхом зміни способу стягнення їх та в подальшому стягувати аліменти в розмірі 4 400 грн. на двох дітей, тобто по 2 200 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2 200 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним судовим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Відкликано з органів державної виконавчої служби виконавчий лист, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси № 711/2679/14-ц від 07 серпня 2014 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент розгляду справи позивач має зобов'язання по утриманню трьох неповнолітніх дітей, перебуває в зареєстрованому шлюбі і зобов'язаний матеріально підтримувати свою дружину ОСОБА_5 до досягнення сином ОСОБА_6 трирічного віку.
З наданих суду доказів матеріального стану позивача вбачається, що він не має у власності об'єктів нерухомого майна та будь-яких транспортних засобів. Дані обставини підтверджуються відповідними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2019 року та з Єдиного державного реєстру МВС від 05 листопада 2019 року.
Оскільки на момент розгляду справи змінилися обставини як сімейного так і матеріального характеру позивача, тому суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та враховуючи в першу чергу інтереси дітей змінив розмір аліментів, що були визначені судовим рішенням від 28 липня 2014 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гончар Л.В. просять скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час вирішення спору, суд першої інстанції не врахував, що матеріальний стан позивача фактично не змінився.
Згідно поданої ОСОБА_1 декларації за 2019 рік вбачається, що у власності дружини позивача перебуває автомобіль марки ВМW 2010 року, право власності на який зареєстровано у НОМЕР_1 році, яким безоплатно користується ОСОБА_1 , а відтак дана обставина спростовує той факт, що його дружина ОСОБА_5 є такою, що потребує матеріального утримання.
Крім того, судом не враховано, що зміна сімейного стану, а саме народження ще однієї дитини у позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів і дана обставина узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що висловлена під час розгляду справи № 565/2071/19.
Також, судом не враховано, що батько позивача працює військовим за кордоном по контракту та отримує дохід. У власності матері позивача знаходиться квартира площею 59 кв.м. у м. Буча, якою безоплатно користується ОСОБА_1 , а отже в ОСОБА_1 відсутні зобов'язання по утриманню своїх батьків.
Крім того, згідно декларації за 2018 рік ОСОБА_1 має у власності квартиру в м. Ірпінь, загальною площею 59 кв.м. та інше нежитлове приміщення площею 7 кв.м., а також автомобіль марки Тoyota camry 2008 року, у 2018 році мав дохід від відчуження рухомого майна у розмірі 400 000 грн.
Також, батько позивача надав йому у позику 300 000 грн., що підтверджується даними, зазначеними ОСОБА_1 у поданих ним деклараціях за 2018 та 2019 роки.
Всі вище приведені обставини свідчать про те, що матеріальний стан позивача не змінився, він та члени його сім'ї мають у власності об'єкти нерухомого та рухомого майна і підстав для зміни розміру аліментів, що визначені до сплати рішенням суду від 28 липня 2014 року немає.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Захаревської Н.П. зазначено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Зазначено, що на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2014 року позивач сплачував на користь відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини доходів (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину.
На момент прийняття рішення у ОСОБА_1 була можливість сплачувати їх в повному обсязі.
Проте, в 2016 році позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 . У даному шлюбі народилася дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відтак, у позивача змінився сімейний стан, що є однією з підстав для зміни розміру аліментів.
Крім того, у позивача змінився й матеріальний стан, докази цього були надані суду першої інстанції, належним чином досліджені, враховані під час вирішення спору та прийняття рішення у справі. Відтак, рішення суду є законне та обгрунтоване і підстав для його зміни чи скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2014 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини доходів (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру присуджених аліментів, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, в порівнянні з 2014 роком у нього змінився сімейний та майновий стан і на даний час він не взмозі сплачувати аліменти, що були визначені рішенням суду від 28 липня 2014 року, відтак просив зменшити їх розмір.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено категорії справ, що відносяться до малозначних.
П. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є в тому числі справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Підстав для застосування положень ч.3 ст.369 ЦПК України встановлено не було.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).
За таких обставин дану справу призначено до розгляду в апеляційному суді в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки в іншому шлюбі позивача народилася дитина, син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та в порівнянні з 2014 роком він не має у власності рухомого та нерухомого майна.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно висновків Верховного Суду приведених у постановах від 16 вересня 2020 року під час розгляду справи № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 03 червня 2020 року під час розгляду справи № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19) зазначено, що зміна сімейного стану в зв'язку з наявністю у платника аліментів інших дітей не може бути підставою для зміни розміру аліментів без доведення обставини зміни матеріального стану. Крім того, в даних висновках зазначено, що відсутність постійного та стабільного заробітку платника аліментів, без підтвердження погіршення його матеріального становища не буде спрямовано на належне забезпечення дитини відносно якої стягуються аліменти та відносно якої ставиться питання про зміну розміру стягуваних аліментів та суперечитиме її інтересам.
Судом першої інстанції під час розгляду справи взято до уваги ту обставину, що в ОСОБА_1 відсутнє рухоме та нерухоме майно станом на момент звернення до суду , що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 31) від 26 жовтня 2019 року та лист Регіонального сервісного центру МВС в київській області Територіального сервісного центру № 3247 від 05 листопада 2019 року № 1539 (а.с. 32).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про зміну матеріального становища платника аліментів в порівнянні з 2014 роком (ухвалення рішення про стягнення аліментів) та в сукупності з наданими доказами зміни сімейного та матеріального стану дають підстави для врахування їх та зміни розміру аліментів за заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи спір, районний суд вважав, що зменшення розміру стягуваних аліментів шляхом зміни розміру та способу їх стягнення до рівня 2 200 грн. на одну дитину буде належним та достатнім заходом матеріального забезпечення дитини та виконання батьківського обов'язку, за рахунок якого існуватиме справедливий баланс забезпечення інтересів дитини та недопущення надмірного обтяження прав та законних інтересів інших дітей платника аліментів.
При цьому, суд апеляційної інстанції при перевірці правильності мотивів рішення суду першої інстанції враховує, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справ щодо зміни розміру аліментів суди повинні враховувати факт доведеності підстав позову, а сам те, що позивач повинен довести суду обставини, що змінився його сімейний та матеріальний стан в порівнянні з тим періодом, коли ухвалювалося рішення про стягнення аліментів, які позивач просить зменшити (збільшити) чи змінити спосіб їх стягнення. Лише під час настання в сукупності всіх вище перелічених обставин суд наділений правом задовольнити позов повністю або частково із обов'язковим врахуванням інтересів в першу чергу дітей.
Як вбачається з матеріалів справи і дану обставину було встановлено судом першої інстанції, дійсно, станом на момент подачі позову до суду в ОСОБА_1 відсутнє рухоме та нерухоме майно, що підтверджується відповідними доказами, а саме Інформаційними довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 31) від 26 жовтня 2019 року та лист Регіонального сервісного центру МВС в київській області Територіального сервісного центру № 3247 від 05 листопада 2019 року № 1539 (а.с. 32).
Однак, суд першої інстанції не врахував, що згідно наданої суду щорічної декларації суб'єкта декларування за 2019 рік (а.с. 129-130) вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду Головного інспектора відділу профілактичної роботи Управління пожежної безпеки Департаменту запобігання надзвичайним ситуаціям апарату ДСНЗ України, а відтак перебуває на державній службі є працевлаштований та має встановлене місце роботи ДСНС України та має стабільний заробіток.
До матеріалів справи представником відповідача - адвокатом Гончар Л.В. долучено також декларацію ОСОБА_1 за 2018 рік.
В порівнянні із попереднім періодом в 2019 році заробітна плата ОСОБА_1 збільшилася із 151 305 грн. до 273 215 грн.
Дана обставина підтверджує факт покращення фінансового становища позивача в порівняні з попереднім періодом та свідчить про те, що його матеріальне становище не тільки не погіршилося, а навпаки, покращилося.
Крім того, згідно наданих доказів, член сім'ї позивача - дружина ОСОБА_5 має у власності автомобіль марки BMW 318D 2010 року. Позивач у справі ОСОБА_1 має право безоплатного користування даним рухомим майном.
Отже, враховуючи наявні матеріли справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду про зміну (погіршення) матеріального становища платника податків.
Відповідно до правових позицій, викладених у висновках Верховного Суду та приведених у постановах від 16 вересня 2020 року під час розгляду справи № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 03 червня 2020 року під час розгляду справи № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19), що приведені вище в постанові апеляційного суду, зміна розміру аліментів можлива саме за доведеності зміни сімейного стану в сукупності з доведеністю зміни матеріального стану і саме це є підставою для задоволення позову, якщо іншою стороною не спростовано надані позивачем докази та не доведено суду зворотніх обставин.
Колегія суддів вважає помилковим посилання районного суду на ту обставину, що позовні вимоги в частині зміни матеріального стану позивача є доведеними в розумінні положень Параграфу 1 Глави 5 ЦПК України (докази та доказування). Суд, дійшовши таких висновків не оцінив в сукупності всі наявні матеріли справи та однобоко підійшов до питання дослідження доказів, формально врахувавши лише надані докази позивача щодо відсутності рухомого та нерухомого майна не давши оцінку доказів, що були надані стороною відповідача в заперечення заявлених вимог, а саме про існування стабільного заробітку, наявності роботи у позивача та можливості безоплатного користування рухомим майном, яке є у власності члена сім'ї ОСОБА_1 .
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини за рахунок інших дітей.
Відповідно до ст. 51 конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Підсумовуючи приведені вище обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню під час регулювання спорів у даній категорії справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору помилково не враховано всі обставини справи, визнано встановленими ті обставини, які не були повністю доведені позивачем та були спростовані наданими відповідачем доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язати суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, параграф 23, від 18 липня 2006 року).
Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення постановлене з порушенням норм матеріального права є незаконним та підлягає скасуванню з прийняттям нового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гончар Людмили В'ячеславівни задовольнити.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 березня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
Л.В. Нерушак