Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 березня 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» та Сарненським районним судом Рівненської області, матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 26.02.2021 про застосування щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.03.2021, з правом внесення застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати, а в задоволенні клопотання слідчого про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу - відмовити.
Згідно оскаржуваної ухвали слідчого судді, прийнято рішення про задоволення клопотання слідчого та обрано підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.03.2021, з правом внесення застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необгрунтованою у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вказують, що стороною обвинувачення не наведено будь-яких «виключних» підстав, чому до ОСОБА_4 неможливо застосувати інші більш м'які запобіжні заходи. Також вказує, що клопотання про обрання запобіжного заходу також не містить викладу обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання, зазначив в ухвалі, що наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризиків.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи підозрюваного та його захисника - адвоката, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підору від 25 лютого 2021 року, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя дійшов висновку, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
Також колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження.
Так, метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , відповідно до змісту клопотання, є продовження злочинної діяльності, оскільки протягом останніх трьох років вчинив ряд кримінальних правопорушень, обвинувальні акти щодо яких направлені до суду. Крім того, прокурор посилається на ризики перешкоджання кримінальному провадженню, впливати на свідків.
Зважаючи на наявність зазначених ризиків слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, буде достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та виключає собою можливість застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Тому доводи апеляційної скарги захисника щодо ненадання оцінки фактичним обставинам, передбачених ч.1 ст.178 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали провадження свідчать про зворотнє, а стороною захисту доказів на підтвердження своєї позиції не надано.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника підозрюваного про застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, то вони не заслуговують на увагу, адже жодних обґрунтованих доводів щодо гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваного, у апеляційній скарзі вказано не було, так само як, і не було встановлено у судовому засіданні апеляційного суду.
За вказаних обставин, підстав для скасування ухвали місцевого суду чи застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що клопоче сторона захисту та підозрюваний, немає, а сама незгода із застосованим запобіжним заходом не вказує про необґрунтованість судового рішення, постановленого слідчим суддею.
Доказів на спростування висновків слідчого судді захисником та підозрюваним в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 26.02.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.03.2021, з правом внесення застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3