Справа № 554/5243/20 Номер провадження 22-ц/814/549/21Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
24 березня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11 грудня 2020 року
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
У червні 2020 року позивач Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову посилається на те, що позивачем надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води квартири відповідача. Нарахування за послуги з теплопостачання здійснюються відповідно до встановлених тарифів. Правовідносини сторін по справі врегульовані договором від 26 вересня 2005 року. Предметом даного договору є надання послуг з централізованого теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 загальною площею 29,2 кв.м. Відповідно до 4.1 зазначеного договору споживач зобов'язується оплачувати послуги до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим..
Відповідач порушила умови укладеного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 01 жовтня 2016 року по 01 травня 2020 року у розмірі 19111,15 грн. За період з 21 листопада 2016 року по 01 травня 2020 року відповідно до ст.625 ЦК України нараховано індекс інфляції у сумі 2179,28 грн. та 3% річних у сумі 1018,21 грн. Загальна сума заборгованості становить 22308,64 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 22308,64 грн.; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2020 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 22308,64 гривень та повернення сплаченого судового збору в сумі 2102 гривень.
Відповідач подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не вірно визначено обставини виникнення між сторонами правовідносин, а саме не враховано те, що відповідач не проживає у квартирі, оскільки там проведено демонтаж радіаторів, а отже квартира фактично не опалюється. Крім того, зазначала, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності.
Представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вказує, що вважає рішення місцевого суду законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 10 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полежаєвою Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №3399, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).
За вищевказаною адресою позивачем надаються послуги з теплопостачання, котрі врегульовано договором про надання послуг з теплопостачання від 26 вересня 2005 року, укладеного між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 (а.с.10).
Як слідує із пункту 1 договору, виконавець (теплопостачальна організація) зобов'язується надавати споживачеві (наймачеві, власнику квартири) та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги на умовах цього договору. Предметом договору є такі послуги: центральне опалення, підігрів води. Характеристика об'єкту надання послуг: площа квартири, що опалюється 29,2 кв.м.
Відповідно до п.4.1 договору розрахунковим періодом є один календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше ніж 10 числа наступного за розрахунковим місяця.
Розмір щомісячної плати за надані послуги становить: за послугу централізованого опалення - 1496,93 грн./Гкал. протягом опалювального періоду.
Таким чином, за адресою АДРЕСА_2 надаються послуги з теплопостачання, котрі врегульовано договором, через що відповідач зобов'язаний виконувати договір про надання послуг теплопостачання у відповідності до його умов та законодавства.
Відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2016 року по 01 травня 2020 року утворилась заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 19111,15 грн., крім того, за період з 21 листопада 2016 року по 01 травня 2020 року нараховано індекс інфляції в сумі 2179,28 грн. та 3% річних в сумі 1018,21 грн., а всього заборгованість відповідача складає 22308,64 грн., згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6-9).
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 13 листопада 2019 року скасовано судовий наказ від 03 грудня 2018 року №554/9222/18, провадження №2-н/554/822/2018, виданий у справі за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 11665,65 грн., а також суми судового збору у розмірі 176,20 грн. (а.с.4).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем належних доказів відключення приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від централізованого опалення не надано.
При цьому, стягуючи заборгованість за послуги теплопостачання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, тому, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що підприємство «Полтаватеплоенерго» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення.
Відповідачем не надано доказів того, що у її квартирі було здійснено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законом порядку, як це передбачено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Посилання відповідача у суді першої інстанції та у доводах апеляційної скарги на відсутність радіаторів в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 не приймаються до уваги. Факт відсутності радіаторів не може бути підставою для звільнення відповідача від зобов'язань за договором про надання послуг з теплопостачання від 26 вересня 2005 року, оскільки чинним законодавством встановлений порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який відповідачем не дотримано.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України № 1875-ІУ споживач зобов'язаний: 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; 6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; 9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Отже, місцевим судом вірно встновлено, що відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання було вчинено самовільно з недотриманням порядку, встановленого законодавством, а тому Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» здійснювало нарахування оплати наданих комунальних послуг на законних підставах.
Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості місцевий суд вважав, що подання цього позову у червні 2020 року відбулось у межах позовної давності, оскільки звернення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до суду із заявою про видачу судового наказу є фактом з яким закон пов'язує переривання позовної давності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 07 липня 2020 року (справа № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19).
За таких обставин, висновок місцевого суду про те, що звернення позивача до суду у листопаді 2018 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості за комунальні послуги перериває строк позовної давності, не відповідає вимогам закону.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на зазначене, при вирішення цього спору суд апеляційної інстанції не врахував, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість в межах позовної давності, а тому звернувшись до суду у червні 2020 року, позивач пропустив позовну давність до певних платежів, зокрема за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно.
За таких обставин позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання підлягає частковому задоволенню зі стягненням на користь позивача заборгованіості за послуги теплопостачання в межаж строку позовної давності в розмірі з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 15445 грн. 96 коп., а саме за період з червня 2017 року по 1 травня 2020 року (в межах заявлених позовних вимог).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.
Колегія суддів прийшла до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги пропорційність яких становить 69,2%, а пропорційність вимог, в задоволенні яких відмовлено становить 30,8%.
Сторони у справі понесли наступні судові витрати.
Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 1925,80 грн. (а.с.2). Згідно платіжного доручення від 08 листопада 2018 року, наданого позивачем судовий збір на суму 176,20 грн. сплачений за подачу заяви про видачу судового наказу.
Оскільки за подачу позову підлягає до слати судовий збір в розмірі 2102 грн., з позивача на користь держави підлягає сплаті судовий збір в сумі 176, 20 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги - 3153 грн. (а.с.125). Оплата судових витрат підтверджується оригіналами квитанцій, які приєднані до матеріалів справи на зазначених вище аркушах.
Оскільки, вимоги позивача задоволено на 69,2%, то сплачений судовий збір за пред'явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1454,58 грн.
На користь відповідача підлягають стягненню понесені витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 971,12 грн.
В зв'язку з тим, що під час стягнення судових витрат на користь сторін пропорційно до задоволених і відмовлених в задоволенні вимог, як позивач, так і відповідач поєднують одночасно статус боржника і стягувача, то колегія суддів приходить до висновку, що слід стягнути частину понесених витрат по сплаті судового збору з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в сумі 483 грн. 46 коп. (тобто різницю між 1454,58 грн., які підлягають стягненню на користь позивача та 971,12 грн., які підлягають стягненню на користь відповідача).
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2020 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 15445 грн. 96 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок п'ять грн. 96 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у розмірі 483 грн. 46 коп. (чотириста вісімдесят три грн. 46 коп.)
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в дохід держави недоплачений судовий збір в сумі 176 грн. 20 коп. (сто сімдесят шість грн. 20 коп.)
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов