Справа № 543/108/20 Номер провадження 22-ц/814/763/21Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
29 березня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі головуючого :
судді-доповідача Абрамова П.С., суддів Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,
при секретарі Зеленській О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року ухвалене суддею Гришко О.Я. в період часу14:46:45 год до 14:59:56 год
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Світанок» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,-
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 07.12.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2014 року укладеного між ним та СФГ « Світанок».
Вказував, що свого волевиявлення на укладення додаткової угоди він не виявляв, та додаткову угоду не підписував, що є підставою для визнання її недійсною.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
короткого змісту вимог апеляційної скарги;
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати Рішення Оржицького районного суду від 18 січня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Вказує, що місцевий суд належним чином не звернув увагу на ту обставину, що відповідач у справі вимоги ухвали суду від 10.03.2020 року щодо надання оригіналу додаткової угоди необхідної для проведення почеркознавчої експертизи не виконав, що було підставою для застосування вимог ст. 109 ЦПК України , та помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Лисенко А.Ф., який здійснює надання правової допомоги у відповідності з договором дорученням № 26/19 від 01.12.2019 року не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про день та час судового розгляду справи . Протокольною ухвалою суду в задоволенні клопотання адвоката Лисенка А.Ф. про відкладення розгляду справи відмовлено.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,78 га, яка розташована на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району, що підтверджується Державним актом про право власності на землю серії РЗ № 642134., кадастровий номер земельної ділянки 5323686400:00:020:0100
17 березня 2014 року між ним та Селянським фермерським господарством «Світанок» було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років .( а. с. 6-8)
Державна реєстрація договору оренди проведена 12.06.2014 року (а.с.9)
У березні 2019 року відповідачем було зроблено пропозицію ОСОБА_1 внести зміни до договору оренди землі, та направлено проект додаткової угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2014 року, в якому пропонується змінити розмір орендної плати та строк дії договору оренди землі .(а.с.11)
Також місцевий суд встановив, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , на підставі додаткової угоди від 07.12.2018 року було проведено реєстрацію змін до договору оренди землі, відповідно до якого зазначено строк дії договору оренди 31.12.2029 року.( а.с.13)
Ухвалою Оржицького районного суду від 10.03.2020 року було зобов'язано Селянське фермерське господарство «Світанок» в строк до 27 березня 2020 року надати до суду оригінал додаткової угоди від 07.12.2018 року.
Листом від 12.03.2020 року відповідач СФГ « Світанок» повідомили суд про відсутність у них оригіналу додаткової угоди та надали копію додаткової угоди від 07.12.2018 року. ( а.с.39, 45, 46 .)
Для з'ясування питання чи виконаний підпис на додатковій угоді від 07.12.2018 року ОСОБА_1 , ухвалою суду від 18.08.2020 року у справі призначено судово почеркознавчу експертизу виконання якої доручено експертам науково дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України.
Експертиза не була проведена в зв'язку з тим, що СФГ « Світанок» не надало оригінал додаткової угоди від 07.12.2018 року ( а. с. 99, 109-112).
Встановивши зазначені обставини місцевий суд врахувавши правову позицію висловленою Великою палатою Верховного Суду у справі № 338/180/17, постанова від 5 червня 2018 року, справі № 905/1926/16 постанова від 11 вересня 2019 року , у справі № 145/2047/16 постанова від 16.06.2020 року та інших судових постанов , дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту - визнання недійсним додаткової угоди. Належним ефективним способом захисту порушеного права буде пред'явлення позивачем негаторного позову про витребування земельної ділянки.
Апеляційний суд вважає , що висновки місцевого суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними додаткової угоди до договору оренди вказуючи, що він його не підписував , умови не погоджував .
Відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок відповідно до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.
У відповідності з вимогами ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував вимоги ст. 109 ЦПК України є необґрунтованими. Зазначений факт при розгляді даної справи встановлюватися не повинен.
Як зазначено вище підставою для відмови є - обрання позивачем неналежного способу захисту, а не встановлення місцевим судом факту недоведеності позовних вимог, де цей факт мав би істотне значення.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи , що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити , підстави для відшкодування судових витрат понесених під час апеляційного розгляду справи відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді С.М. Бондаревська
Л.І. Пилипчук