Справа № 532/1781/13-к Номер провадження 11-кп/814/319/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 березня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
представника
філії державної установи
«Центр пробації»
в Полтавській області ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2020 р.,-
Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про застосування умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, судимого:
-19.07.2007 р. Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком 1 рік;
-22.04.2011 р. Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст.249 КК України до штрафу в сумі 1700 грн;
-09.10.2012 р. Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.345, ч.2 ст.342, ч.1 ст.70,75 КК України до обмеження волі строком на 3 роки з іспитовим строком на 2 роки,
засудженого: вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30.07.2014 за ч.2 ст.249, 71, п.3 ст. 72 КК України до 3 років обмеження волі та штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. Ухвалою Самарського районного cуду м. Дніпропетровська від 19.06.2020 року,на підставі ст. 82 КК України ОСОБА_7 замінено невідбуту частину покарання за цим вироком на більш м'яке покарання - виправними роботами на строк 1 рік 8 місяців 23 дні на ТОВ «Компанія-Спецбуд» з відрахуванням на користь держави 20 % заробітку.
Мотивуючи своє рішення, суддя врахував, що засуджений ОСОБА_7 не надав суду доказів, що він відбуває покарання у виді виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку у ТОВ «Компанія-Спецбуд». Посилання засудженого про доведення виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також позитивною характеристикою з місця роботи, з місця проживання не підтверджено жодним доказом. Також останній не надав доказів, що він не притягувався до кримінальної відповідальності. З урахуванням вищевикладеного, суд не знайшов поважних мотивів для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від покарання у виді виправних робіт та вважає, що в задоволенні даного клопотання необхідно відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, засуджений звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що винесена з порушенням права на захист та справедливий та неупереджений суд.
Вказує на формальний розгляд судом клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Зазначає, що суддя повинен був роз'яснити та надати можливість засудженому реалізувати своє право на збирання і подання доказів до суду, а у випадку неможливості самостійно це зробити, сприяти у їх збиранні.
З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу районного суду, звільнити його умовно-достроково від відбування покарання та припинити відрахування з заробітної плати у розмірі 20% щомісяця з моменту вступу ухвали суду у законну силу.
Заслухавши доповідь судді, засудженого на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, думку представника центру пробації, перевіривши матеріали провадження та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30.07.2014 за ч.2 ст.249, 71, п.3 ст. 72 КК України до 3 років обмеження волі та штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
Ухвалою Самарського районного cуду м. Дніпропетровська від 19.06.2020 року,на підставі ст. 82 КК України ОСОБА_7 замінено невідбуту частину покарання за цим вироком на більш м'яке покарання - виправними роботами на строк 1 рік 8 місяців 23 дні на ТОВ «Компанія-Спецбуд» з відрахуванням на користь держави 20 % заробітку.
При розгляді клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення, суд першої інстанції виходив з вимог ч.2 ст. 81 КК України за змістом якої умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Проте, відмовляючи в задоволенні клопотання, місцевий суд не врахував положення ч.3 ст.81 КПК України за якою умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за нетяжкий злочин.
Так, з матеріалів особової справи та долучених до матеріалів справи даних, що характеризують особу засудженого, вбачається, що ОСОБА_7 працює на посаді рибовода у ТОВ «Компанія-Спецбуд». За місцем роботи отримує заробітну плату та має позитивну характеристику. Окрім цього, раніше неодноразово судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався. Відповідно до пояснень представника Кобеляцького районного відділу філії державної установи "Центр пробації" в Полтавській області, на обліку якого перебуває засуджений, заходи заохочення щодо ОСОБА_7 не застосовувались.
Доводи апеляційної скарги засудженого щодо необхідності дослідження вказаних даних про його особу є обґрунтованими, однак не слугують підставою для задоволення клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 та відповідно, скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Ухвалою Самарського районного cуду м. Дніпропетровська від 19.06.2020 року невідбута частина строку покарання засудженому ОСОБА_7 у вигляді обмеження волі замінена на більш м'яке у виді виправних робіт на строк 1 рік 8 місяців 23 дні на ТОВ «Компанія-Спецбуд» з відрахуванням на користь держави 20 % заробітку
Згідно положень ст. 43 КВК України строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося відрахування. Число днів, відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів. Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.
Відповідно до наказу директора ТОВ «Компанія-Спецбуд» ОСОБА_10 №2/к від 06 серпня 2020 року, починаючи з 07 серпня 2020 року із заробітку громадянина ОСОБА_7 провадяться відрахування у розмірі 20% в дохід держави.
Тобто, засуджений відбуває покарання у виді виправних робіт строком 1 рік 8 місяців 23 дні з 07 серпня 2020 року.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України N2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» за змістом п.6 особи, яким покарання було замінено більш м'яким, можуть бути умовно-достроково звільнені і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК.
В свою чергу п.11 цієї Постанови зазначає, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну не відбутої частини покарання більш м'яким щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду.
Отже, засуджений замінене згідно рішення суду покарання відбув менше половини призначеного строку, а отже ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 в його інтересах мав ставити питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 лише після відбуття ним половини строку покарання.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, хоча і з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2020 року про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про застосування умовно-дострокового звільнення від призначеного покарання - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4