Головуючий суду 1 інстанції - Дідоренко А.Е.
Доповідач -Коновалова В.А.
Справа № 408/7500/19-ц
Провадження № 22-ц/810/218/21
Іменем України
25 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Луганської В.М., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Василович Г.Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Луганська обласна державна адміністрація, Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27 січня 2021 року, постановлену у складі судді Дідоренко А.Е. в смт Марківка Луганської області,
за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, які мають юридичне значення, заінтересовані особи Луганська обласна державна адміністрація, Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення фактів, які мають юридичне значення, в обґрунтування якої зазначила, що вона обиралась депутатом двох скликань Обласної ради, двох скликань районної Біловодської ради та трьох скликань сільської ради с. Городище, але документи, які б підтверджували її перебування на посаді депутата в архіві не збереглися.
ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування депутатом районної ради з 1973 року по 1975 рік та з 1975 року по 1977 рік, депутатом сільської ради з 1971 року по 1977 рік, депутатом обласної ради з 1973 року по 1975 рік та з 1975 року по 1977 рік.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 27 січня 2021 року провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Луганська обласна державна адміністрація, Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області про встановлення фактів, які мають юридичне значення закрито, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Марківського районного суду Луганської області 27 січня 2021 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року роз'яснювалося Луганській обласній державній адміністрації, Біловодській селищній раді Біловодського району Луганської області право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Копію ухвали Луганського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу Луганська обласна державна адміністрація та Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області отримали 26 лютого 2021 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 227,232).
Сторони в судове засідання не з'явився про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, оскільки заявник просить встановити факт перебування депутатом обласної Ради, районної ради, сільської ради, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня
2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії»). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування депутатом районної ради з 1973 року по 1975 рік та з 1975 року по 1977 рік, депутатом сільської ради з 1971 року по 1977 рік, депутатом обласної ради з 1973 року по 1975 рік та з 1975 року по 1977 рік,заявник обґрунтовує встановлення факту необхідністю отримання доплати до пенсії.
Верховний Суд неодноразово вказував, що не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова Пенсійного Фонду України у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа № 401/2020/17-ц, провадження № 14-362цс18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18, провадження № 14-369цс19).
У судовому порядку відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи суть заявлених вимог заявника та суб'єктний склад правовідносин, встановивши, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.М. Луганська
О.Ю. Карташов