Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І.
Доповідач -Стахова Н.В.
Справа № 433/170/19
Провадження № 22-ц/810/893/20
25 березня 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Стахової Н. В.,
суддів: Кострицького В. В., Коновалової В.А.
за участю секретаря
судового засідання: Сінько А.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 02 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Суського О.І., в приміщенні того ж суду
у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що 16 листопада 2017 року відповідачка позичила у нього кошти в сумі 7400 грн, які зобов'язалася повернути в строк до 31 грудня 2019, що підтверджується розпискою. При цьому відповідачка зобов'язалася повертати кошти щомісячно у сумі 300 грн з січня 2018 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення боргу, але до цього часу відповідачка борг не повернула.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд, після уточнення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму основного боргу у розмірі 7400 грн, 3% річних в сумі 264 грн, інфляційні втрати в сумі 343 грн, пеню - 2777,54 грн, судові витрати у справі у сумі 705 грн.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 02 листопада 2020 року вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що неявка позивача в судове засідання, призначене на 02 листопада 2020 року є повторною неявкою належно повідомленого позивача про час та місце слухання справи, явка якого визнана судом обов'язковою.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
В поданій апеляційній скарзі вказує на помилковість висновку місцевого суду про неповажність причин неявки в судове засідання. Пояснює, що представником позивача надавалися заяви про розгляд справи за відсутності позивача, оскільки останній перебував за межами України. Судом не було враховано можливість надання письмових пояснень, що передбачено ч. 8 ст. 279 ЦПК України, необґрунтовано визнання явки позивача обов'язковою, враховуючи, що Законами України зі змінами від 17.03.2020 № 3219, від 30.03.2020 № 3275, від 19.06.2020 № 737 -ХІ, від 18.06.2020 № 731-ІХ, від 13.04.2020 № 558-ІХ, від 13.04.2020 № 555-ІХ встановлено, що введення карантину є форс -мажорними обставинами та надано порядок процесуальної поведінки суб'єктів правовідносин. Скаржник у зв'язку з ускладненням транспортних перевезень не мав можливості захищати свої порушені права. Крім того, судом було допущено до участі у справі представника позивача - ОСОБА_3 . Судом також було встановлено, що в позовній заяві вказано адресу позивача, що співпадає з адресою юридичної особи, де працює працівник, що є порушенням ст. 175 ЦПК України.
З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.
Заслухавши доповідача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 16 листопада 2017 року позивач та відповідач уклали договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач - позичальник, прийняв у власність грошові кошти у сумі 7400 грн зі строком повернення до 31 грудня 2019 року, що підтверджується розпискою. При цьому відповідачка зобов'язалася повертати кошти щомісячно у сумі 300 грн.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 04 лютого 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено розгляд на 04 березня 2019 року.
04 березня 2019 року, 24 квітня 2019 року, 04 липня 2019 року справу було відкладено.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 08 липня 2019 року визнано явку позивача обов'язковою, справу відкладено на 18 вересня 2019 року.
18 вересня 2019 року, 09 грудня 2019 року, 29 січня 2020 року, 25 березня 2020 року, 07 травня 2020 року справу відкладено.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 07 травня 2020 року визнано явку позивача обов'язковою, справу відкладено на 24 червня 2020 року.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 24 червня 2020 року визнано явку позивача обов'язковою, справу відкладено на 04 серпня 2020 року.
04 серпня 2020 року справу відкладено у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, справу відкладено на 22 вересня 2020 року.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року визнано явку позивача обов'язковою.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 02 листопада 2020 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що неявка позивача в судове засідання, призначене на 02 листопада 2020 року є повторною неявкою належно повідомленого позивача про час та місце слухання справи, явка якого визнана обов'язковою, а причини такої неявки визнані судом неповажними.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ст. 6 ЦПК України, суд зобов'язаний поважати честь і гідність учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Цивільно-процесуальним законодавством учасники справи наділені як процесуальними правами, так і процесуальними обов'язками. Частиною другою статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судові засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, надавати суду повні та достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та інше.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до повідомлень про прибуття іноземного громадянина ОСОБА_1 перебував у Росії до 08 лютого 2020 року, з 12 лютого 2020 року до 12 травня 2020 року, з 10 вересня 2020 року до 15 лютого 2021 року.
Апеляційний суд, проаналізувавши обставини справи приходить до переконання, що місцевий суд помилково розцінив причину неявки позивача у судове засідання, призначене на 02 листопада 2020 року як неповажну, а саму неявку - повторною, враховуючи, що позивач просив слухати справу за його відсутності у зв'язку з неможливістю з'явитися до суду у зв'язку з перебуванням за межами території України, на що суд першої інстанції не звернув уваги та не обґрунтував необхідність визнання явки позивача обов'язковою за наявними матеріалами справи з урахуванням того, що в справі приймає участь представник позивача ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши позивача права на справедливий судовий розгляд.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 02 листопада 2020 року скасувати та направити справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Дата складення повного тексту постанови 29 березня 2021 року.
Головуючий
Судді: