30 березня 2021 року м. Житомир справа № 540/3799/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Херсонського (79) прикордонного загону (військова частина 2161) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь держави, в особі Херсонського прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, заборгованість (надлишково сплачене грошове забезпечення) в сумі 7103 грн. 72 коп.
- стягнути з відповідача у встановленому законом порядку понесені ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військовою частиною НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), судові витрати (судовий збір) у розмірі 2102,00 грн.
В обгрунтування позову зазначає, що відповідач 13.10.2020 звільнений з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Відповідно до чинного законодавства грошова допомога, виплачена відповідачу, підлягає стягненню у сумі, обчисленій, враховуючи кількість повних календарних місяців пропорційного часу, який залишився до закінчення дії контракту. Так, при кінцевому розрахунку за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 7103,72 грн., що не заперечувалось останнім. Позивач вказує, що жодних дій з боку відповідача щодо погашення заборгованості вчинено не було, а тому вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволенню.
Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони повідомлялися належним чином про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.05.2018 року сержант запасу ОСОБА_1 , який прибув з Національної державної прикордонної служби України ім. Хмельницького (солдат строкової служби) та з яким відповідно укладено контракт на проходження громадянами України військової служби строком на 3 роки, на підставі наказу начальника 79 (Херсонського) прикордонного загону від 06.06.2019 № 322-ОС, був прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення Херсонського (79) прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с.9).
З 17.05.2019 року по 13.10.2020 року - сержант ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України на посадах інспектора прикордонної служби 3 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби «Преображенка» І категорії (тип Б) 79 (Херсонського) прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, начальника складу відділу продовольчого забезпечення 79 (Херсонського) прикордонного загону Азово- Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, у розпорядженні начальника 79 (Херсонського) прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с.15).
01.10.2020 року - наказом начальника 79 (Херсонського) прикордонного загону № 523-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 (П-012450) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі п.п. «ж» п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Оскільки під час проходження військової служби останній неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків та емоційно декларував своє небажання проходити військову службу в Державній прикордонній службі України (а.с.11).
13.10.2020 року - наказом начальника 79 (Херсонського) прикордонного загону № 545-ОС «Про особовий склад», ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 79 прикордонного загону (а.с.12).
Як вказує позивач, під час укладання першого контракту на проходження військової служби ОСОБА_1 у відповідності до пункту 1 глави 5 розділу IV «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, була виплачена одноразова грошова допомога після укладання першого контракту на проходження військової служби в сумі 17 289 грн.00 коп.
Згідно довідки фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) відповідач має борг в розмірі 7103 грн. 72 коп. (утримання одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту на проходження військової служби в сумі 9 605 грн. 00 коп., за 20 календарних місяці, які залишились до закінчення строку дії контракту) (а.с.14).
Зважаючи на те, що вказана заборгованість відповідачем добровільно не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив таке.
Проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані правовими нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина 6ст. 2 Закону № 2232-XII визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.3,5 ст.25 Закону №2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років; - виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); - утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; - утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; - необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; - наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; - утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
д) через службову невідповідність; е) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; є) у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку; ж) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; з) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування тощо.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно з п. 1 Глави 5 Розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558 (далі- Інструкція № 558) одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами: які приймаються на посади рядового складу; які приймаються на посади сержантського і старшинського складу; офіцерського складу.
Грошова допомога виплачується в таких розмірах:
1) особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
2) особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
3) особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Пунктом 4 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 558 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців, зазначених у пункті 1 цієї глави, з військової служби до закінчення строку служби за першим контрактом у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбаченихЗаконом України "Про запобігання корупції", через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку грошова допомога підлягає стягненню з них у сумі, обчисленій, ураховуючи кількість повних календарних місяців пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачу на підставі укладання першого контракту (під час проходження військової служби) виплачена одноразова грошова допомога у розмірі дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до п. 1 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 588 17289,00 грн.
У зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту, відповідача звільнено з військової службита припинено контракт наказом від 23.10.2019 № 563-ос.
13.10.2020 року - наказом начальника 79 (Херсонського) прикордонного загону № 545-ОС «Про особовий склад», ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 79 прикордонного загону (а.с.12).
При цьому, у вищевказаному наказі зазначено про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги після укладення з ним першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту (за 20 повних календарних місяці, які залишились до закінчення дії контракту).
Згідно з кінцевим розрахунок при звільненні остаточна заборгованість відповідача складала 7103,72 грн.
Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем наказів від 23.10.2020 № 563-ос та від 26.10.2020 № 565-ос, як наслідок на момент розгляду справи вони є правомірними.
Станом на день розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України у розмірі 7103,72 грн.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача суми одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту у розмірі 7103,72 грн., натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми заборгованості на момент розгляду справи.
А тому, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем понесені лише витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Херсонського (79) прикордонного загону (військова частина 2161) Державної прикордонної служби України (вул. Гімназична, 20,Херсон,73003, код ЄДРПОУ 14321378) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Херсонського (79) прикордонного загону (військова частина 2161) Державної прикордонної служби України заборгованість (надлишково сплачене грошове забезпечення) у розмірі 7103 (сім тисяч сто три) гривень 72 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 30 березня 2021 року.
Суддя О.Г. Попова