30 березня 2021 року м. Житомир
справа № 240/19686/20
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому (з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.11.2020 за вх.№49141/20) просить:
- визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до пільгового страхового стажу роботи у Мамонтовському управлінні по експлуатації електричних мереж та електрообладнання Виробничого об"єднання з місцезнаходженням в селищі Мамонтова Нефтеюганского району, Ханти-Мансійського автономного округу в період з 25.11.1983 по 31.12.1992 (кожний рік роботи за один рік і шість місяців), як особі, що працювала в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
- зобов"язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити обчислення пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців за період з 25.11.1983 по 31.12.1992, та провести перерахунок пенсії, у зв'язку з обчисленням пільгового страхового стажу з 17.04.2015.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Стверджує, що при призначенні пенсії йому не було зараховано в пільговому обчисленні (один рік і шість місяців за один рік роботи) стаж роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 25.11.1983 по 31.12.1992. Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з проханням зарахувати вказаний стаж у пільговому обчисленні. Однак, відповідач відмовив у такому зарахуванні, з підстав відсутності трудового договору.
Позивач вважає, що відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, та стверджує про своє право на зарахування стажу у в пільговому обчислення з застосуванням коефіцієнту 1,5.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та у зв"язку з визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, позивачу поновлено строк звернення до суд з даною позовною заявою.
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№365/21).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що позивачем для підтвердження факту його роботи в районах Крайньої Півночі, не надано примірників укладених строкових договорів, передбачених нормативно-правовими актами. У зв'язку з чим, підстави вважати цей стаж пільговим та обчислювати з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, відсутні. Окрім того, зазначено, що заробітна плата за 1992 рік не врахована у розрахунку розміру пенсії позивача, у зв"язку з тим, що у довідці про заробітну плату від 21.05.2018 №РН/14-20-0-18 заробітна плата за даний період вказана із врахуванням північних надбавок та районного коефіцієнта, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата районів Крайньої Півночі враховується без північних надбавок та районного коефіцієнту.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 17.04.2015 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" (а.с.51).
Листом від 28.02.2019 №О-96 Житомирське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на звернення позивача, повідомило, що він отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Також вказано, що стаж роботи у районах Крайньої Півночі та районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі зараховується в півторакратному розмірі до загального стажу роботи тільки за умови наявності трудових договорів. Оскільки у матеріалах пенсійної справи вказані трудові договори відсутні, стаж за період роботи з 25.11.1983 по 31.12.1992 було зараховано, як звичайний трудовий стаж в одинарному розмірі.
Зазначено, що в пенсійній справі наявні архівні довідки про заробітну плату №РН/14-20-0-17 від 18.05.2018 з 25.11.1983 по 30.04.1984, №РН/14-20-0-18 від 21.05.2018 з 01.05.1984 по 31.12.1992, з яких вибрано оптимальний заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 та з 01.01.2004 по 31.08.2012.
Окрім того, відповідачем зазначено, що заробітна плата за 1992 рік не врахована у розрахунку розміру пенсії позивача, у зв"язку з тим, що у довідці про заробітну плату від 21.05.2018 №РН/14-20-0-18 заробітна плата за даний період вказана із врахуванням північних надбавок та районного коефіцієнта, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата районів Крайньої Півночі враховується без північних надбавок та районного коефіцієнт (а.с. 33).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 Порядку №637 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку № 637 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
З огляду на системний аналіз вказаних положень, суд дійшов до висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, достатньо одного із перерахованих документів для підтвердження пільгового стажу, а не їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а, від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював в період:
- з 25.11.1983 по 31.03.1984 електромонтером з обслуговування електрообладнання 4 розряду в управлінні з експлуатації електричних мереж "Юганскэнергонефть" (мовою оригналу);
- з 01.04.1984 по 31.12.1992 електромонтером з обслуговування електрообладнання 4 розряду в Мамонтовському управлінні з експлуатації електричних мереж та електрообладнання виробничого об"єнання "Юганскнефтегаз" (мовою оригналу) (а.с. 20-21).
Окрім того, зазначені відомості про періоди роботи позивача з 25.11.1983 по 31.12.1992 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, підтверджуються архівними довідками №РН/14-20-0-17 від 18.05.2018 та №РН/14-20-0-18 від 21.05.2018, що також містяться в матеріалах даної адміністративної справи та матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.11-14,15-18, 80 зворот - 82, 82 зворот - 83 зворот).
У пункті 2 Розділу І Інструкції №530/П-28 зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача з 25 листопада 1983 року по 31 грудня 1992 рік у відповідній місцевості до стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з ним строкових трудових договорів, є протиправною.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (як правонаступника Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області) здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, зарахувавши до стажу період роботи з 25.11.1983 по 31.12.1992 в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Щодо дати, з якої необхідно провести перерахунок, то суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Так, у постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 на підставі аналізу положення ч.1 ст.122 КАС України у системному зв'язку з положенням ч. 2ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Верховний Суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Такий висновок ґрунтується на тому, що право особи на отримання пенсії є безумовним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань у соціальній сфері.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, непроведення виплати пенсії відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі "Bellet проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, у зв'язку з встановленим порушенням відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, не може бути застосований шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право позивача на виплату сум пенсій за минулий час.
Оскільки оскаржуваний період роботи позивача не врахований у пільговому обчисленні органом управлінням Пенсійного фонду України при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 17.04.2015, саме з вини органу Пенсійного фонду України, перерахунок і виплату пенсії позивачу необхідно здійснити з 17.04.2015.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зіст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незарахування в пільговому обчисленні стажу роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, у період з 25.11.1983 по 31.12.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу роботи період його роботи з 25.11.1983 по 31.12.1992 в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців, з 17.04.2015.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 30 березня 2021 року.
Суддя А.В. Горовенко