Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2021 р. Справа№200/12123/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд.22) з вимогами:
1) визнати дії Торецького об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області протиправними щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на підприємствах Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” з 26.12.1991 по 31.03.1992; ОП “Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова” з 11.11.1994 по 22.12.1996, Державне підприємство “Шахта ім. В.І. Леніна” з 13.01.1997 по 12.03.2001; Перший воєнізований гірничорятувальний загін з 15.03.2001 по 31.03.2002 та з 15.07.2009 по 31.07.2009;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №280 про відмову у призначенні пенсії за віком від 06.03.2020;
3) зобов'язати Торецьке об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Запорізькому металургійному комбінаті “Запоріжсталь” з 26.12.1991 по 31.03.1992;
4) зобов'язати Торецьке об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у ОП “Макіївський металургійний комбінат ім.С.М. Кірова” з 11.11.1994 по 22.12.1996;
5) зобов'язати Торецьке об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Державному підприємстві “Шахта ім. В.І. Леніна” з 13.01.1997 по 12.03.2001;
6) зобов'язати Торецьке об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 15.03.2001 по 31.03.2002 та з 15.07.2009 по 31.07.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішеннями відповідача №280 від 06.03.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Позивач вважає, що надав всі належні документи для підтвердження періодів роботи, які підтверджуються записами у трудовій книжці, та довідками для підтвердження пільгового стажу, та відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії.
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою №912 від 27.02.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що до страхового та пільгового стажу позивач не зараховано період роботи позивача з 26.12.1991 по 31.03.1992 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» на посаді підручного сталевара 5 розряду мартенівського цеху, оскільки запис про звільнення відповідно в трудовій книжці не завірений печаткою, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №633 від 22.11.2020, яка видана ПАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та долучена до позовної заяви, при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №280 від 06.03.2020 не враховувалась, оскільки не була надана ОСОБА_1 при зверненні із заявою про призначення пенсії. Період роботи позивача на ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова» на посаді розливальника сталі з 11.11.1994 по 22.12.1996 не зарахований до пільгового стажу періоду роботи, у зв'язку з не наданням позивачем уточнюючої довідки неможливо визначити чи має вказана робота пільговий характер, а якщо має, то до якого саме пільгового стажу зараховувати роботу. До пільгового стажу позивача не зарахований період роботи на ДП «Шахта ім. В.І. Леніна» з 13.01.1997 по 31.12.1997, через ненадання позивачем підтверджуючі довідки відповідно до Порядку №637 стосовно пільгового стажу за вказаний період роботи. Також, управлінням не зараховано до страхового та пільгового стажу періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 15.03.2001 по 31.03.2002 у зв'язку з відсутністю даних про нарахування заробітної плати підприємством в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 15.07.2009 по 31.07.2009 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, зазначає, що посада набірник проб, на який працював позивач у вказаний період, відсутня в Списку. Також зазначає, що атестація посади «набірник проб» у наказі про результати атестації відсутня та позивачем на за вказаний період не надана уточнююча довідка. Відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/12123/20-а на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч.4 ст.173 КАС України; призначено підготовче засідання на 02.03.2021.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 30.03.2021.
Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України згідно паспорта № НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії.
Рішенням Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06.03.2020 №280 за результатами розгляду заяви позивача від 04.10.2019 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зазначено, що загальний стаж роботи позивача на час звернення складає 47 років 11 місяців 20 днів, пільговий стаж складає 19 років 06 місяців 22 дні. Зокрема зазначено, що:
- період роботи з 26.12.1991 по 31.03.1992 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» на посаді підручного сталевара 5 розряду мартенівського цеху не зараховано до страхового стажу згідно п.2.4 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої за №58 від 29.07.1993 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), за відсутністю підпису та печатки відповідальної особи; не зараховано до пільгового стажу за відсутності уточнюючої довідки згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637;
- не зараховано до пільгового стажу період роботи на Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Кірова на посаді помічника майстра на гарячих дільницях з 07.08.1992 по 10.11.1992, так як не надані документи згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та за відсутності документів щодо результатів атестації робочих місць згідно п.10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 по зазначеному підприємству. Одночасно зазначена посада не передбачена пунктом 5 «Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 за № 202;
- періоди роботи на ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С. М. Кірова» з 11.11.1994 по 22.12.1996 на посаді розливальника сталі не зараховано до пільгового стажу, так як не надані документи згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637;
- періоди роботи на «Шахті ім. В.І.Леніна» з 13.01.1997 по 31.12.1997 не зараховано до пільгового стажу, так як не надані документи згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та за відсутності відомостей по спецстажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області згідно з Порядком підтвердження періодів роботі, що зараховуються до трудового смажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105;
- період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні не зараховано до пільгового та страхового стажу з 15.03.2001 по 31.03.2002, так як відсутня довідка про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків та інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до ч.2 ст.24, ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні не зараховано до пільговою стажу згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період з 15.07.2009 по 31.07.2009, так як посада набірник проб не передбачена пунктом 3 «Списку робіт і професій, що дають право па пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 за №202, не зараховано до пільгового стажу згідно ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так як відсутня уточнююча довідка відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, та відсутня атестація зазначеної посади згідно наказе про результати атестації робочих місць Першого воєнізованого гірничорятувального вагону від 08.04.2009 №74.
У трудовій книжки позивача НОМЕР_2 щодо спірних періодів його роботи наявні наступні записи:
з 26.12.1991 по 31.03.1992 працював на посаді підручного сталевара 5 розряду мартенівського цеху Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь»;
з 07.08.1992 по 10.11.1992 працював на посаді помічника майстра на гарячих дільницях Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Кірова;
з 11.11.1994 по 22.12.1996 працював на посаді розливальника сталі на підприємстві ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С.М. Кірова»;
з 13.01.1997 по 31.12.1997 працював на посаді учеником забійника та забійником з повним робочим днем під землею періоди роботи на «Шахті ім. В.1.Леніна»;
з 15.03.2001 по 31.03.2002 працював на посаді респіраторником оперативного взводу в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні;
з 15.07.2009 по 31.07.2009 працював на посаді набірник проб в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисною вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійною забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки №1 і №2 чинні на період роботи позивача, відповідно до яких, професія позивача, на яких він працював у спірні періоди, відносяться до Списку №1.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Далі - Порядок №637).
Згідно Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Згідно п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.
Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 26.12.1991 по 31.03.1992 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» на посаді підручного сталевара 5 розряду мартенівського цеху за відсутністю підпису та печатки відповідальної особи у трудовій книжці, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110.
Відповідно до п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств,
установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
Щодо не зарахування періоду роботи на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» з 26.12.1991 по 31.03.1992; періоду роботи на ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С. М. Кірова» з 11.11.1994 по 22.12.1996; періоду роботи на «Шахті ім. В.І.Леніна» з 13.01.1997 по 31.12.1997; періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 15.03.2001 по 31.03.2002 та з 15.07.2009 по 31.07.2009, оскільки позивачем не надано документів згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, суд зазначає таке.
По-перше, відповідачем ані в оскарженому рішенні, ані у відзиві на позов взагалі не зазначено, яких саме документів згідно п.20 вказаного Порядку не надано позивачем.
По-друге, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача він працював: з 26.12.1991 по 31.03.1992 працював на посаді підручного сталевара 5 розряду мартенівського цеху Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь»; з 07.08.1992 по 10.11.1992 працював на посаді помічника майстра на гарячих дільницях Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Кірова; з 11.11.1994 по 22.12.1996 працював на посаді розливальника сталі на підприємстві ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С. М. Кірова»; з 13.01.1997 по 31.12.1997 працював на посаді учеником забійника та забійником з повним робочим днем під землею періоди роботи на «Шахті ім. В.1.Леніна»; з 15.07.2009 по 31.07.2009 працював на посаді набірник проб в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу документами згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 є зайвим.
Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання додаткових документів, передбачених п. 20 Порядку №637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення, у спірні періоди підтверджується записами в трудовій книжці.
Стосовно не зарахування періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні до пільговою стажу згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.07.2009 по 31.07.2009, оскільки відсутня атестація зазначеної посади згідно наказу про результати атестації робочих місць Першого воєнізованого гірничорятувального вагону від 08.04.2009 №74, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Щодо відсутності відомостей по спецстажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), як підставу для не зараховування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи на «Шахті ім. В.І.Леніна» з 13.01.1997 по 31.12.1997, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 розд.І, п.1 розд.ІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".
Згідно з п.3 та 5 розд. IV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до п.6 розд. V Положення інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як, зокрема: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.
У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.
Додатком №4 до вказаного Положення є індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).
Отже, індивідуальні відомості про застраховану особу формуються як інформація з Реєстру застрахованих осіб.
Посилання відповідача на те, що у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про спеціальний стаж є неприйнятним з огляду на те, що вони суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року №10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п.1 Порядку).
Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.
Отже, відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей по спецстажу не може бути підставою для обмеження права особи на зарахування періоду роботи до пільгового стажу.
Крім того, стосовно не зарахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 15.03.2001 по 31.03.2002, так як відсутня інформація про сплачені суми страхових внесків та інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до ч.2 ст.24, ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку про застосування правової позиції визначеної у постанові ВС України від 26.09.2019 р. по справі №295/6361/17 та від 23.07.2019 у справі №617/927/17, зокрема:
«….В силу положень статті 21 Закону №1058-IV облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом №2464-VI.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
За змістом ст.16 Закону №2464-VI державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (п.7 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому і другому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 ст.6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст.26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, здійснюють органи Пенсійного фонду (п.9 ч.2 ст.64 Закону №1058-IV).
Стаття 12-1 Закону №2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до ст.14-1 Закону №2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску «…», а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України…».
З огляду на вказану правову позицію ВС, суд вважає безпідставним незарахування спірного періоду до страхового та пільгового стажу позивача.
Щодо незарахування період роботи позивача з 15.07.2009 по 31.07.2009 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні до пільговою стажу згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як посада набірник проб не передбачена пунктом 3 «Списку робіт і професій, що дають право па пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 за №202, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року №383 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731), (далі - Порядок застосування Списків №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Першим воєнізованим гірничорятувальним загоном з 15.07.2009 по 31.07.2009, який підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року №36 (пункт 1010600а-14812 підрозділу 5 розділу І Списку №1 набирачі проб у штатах (рудниках), пробовідбирачі, зайняті набиранням проб у шахтах).
Отже, відповідачем помилково застосовано до спірного періоду роботи позивача Списку робіт і професій, що дають право па пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 за №202.
Враховуючи наведене, суд вважає не прийнятим посилання відповідача на незарахування період роботи позивача з 15.07.2009 по 31.07.2009 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні до пільговою стажу згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 07.02.2019 у справі №699/155/17, від 26.02.2019 у справі №497/2223/16-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення складено без врахування розтлумачених критеріїв, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, суд зазначає наступне.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дій Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно відмови в призначенні пенсії за віком, на думку суду, дії відповідача самі по собі прав позивача не порушували, оскільки знайшли своє вираження у відповідному рішенні відповідача від 26.03.2020 №280, скасування якого буде належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.
За ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року №21-87а13.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За унормуванням п.7 ч.2 ст.245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.2 ст.245 КАС України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідним є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 04.10.2019, з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового та пільгового стажу: період роботи з 26.12.1991 по 31.03.1992 у Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь»; з 15.03.2001 по 31.03.2002 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні; до пільгового стажу: період роботи з 11.11.1994 по 22.12.1996 у ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С.М.Кірова»; з 13.01.1997 по 31.12.1997 Шахті ім. В.І.Леніна; з 15.07.2009 по 31.07.2009 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
Оскільки спірним рішенням та розрахунку стажу до нього, відповідачем період роботи у Державному підприємстві “Шахта ім. В.І. Леніна” з 13.01.1997 по 12.03.2001 частково зараховано, а саме з 01.01.1998 по 12.03.2001, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.1 ст.139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подання до суду адміністративного позову.
Таким чином, судовий збір у розмірі 420,40 грн. (50%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.22) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №280 від 06.03.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.10.2019, з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового та пільгового стажу: період роботи з 26.12.1991 по 31.03.1992 у Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь»; з 15.03.2001 по 31.03.2002 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні; до пільгового стажу: період роботи з 11.11.1994 по 22.12.1996 у ОП «Макіївський металургійний комбінат ім. С.М.Кірова»; з 13.01.1997 по 31.12.1997 Шахті ім. В.І.Леніна; з 15.07.2009 по 31.07.2009 у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 420,40 грн. на користь ОСОБА_1 .
Повне судове рішення складено 30.03.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька