Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
29 березня 2021 р. Справа №200/3108/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку,
23.03.2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленими статтями 160, 161, 172 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року № 1082-IX визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2270 грн.
Згідно п.1 ч. 3 ст.4 Закону №3674-VI, за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Позивач звільнений від сплати судового збору в частині спору, що стосується індексації грошового забезпечення, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 цього Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас структура заробітної визначена статтею 2 Закону України “Про оплату праці”, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України “Про оплату праці” структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII “Про державну статистику” та Закону України “Про оплату праці” з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Отже розмір судового збору за подання вищевказаного адміністративного позову складає 908 грн. (за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Так, в ухвалі від 06 травня 2020 року в справі №9901/70/20 (провадження №11-128заі20) Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи матеріали апеляційної скарги, яку було залишено без руху з підстав несплати судового збору, дійшла висновку, що спірні правовідносини не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, тому судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає сплаті.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій чи військовозобов'язаного, призваного на військову службу.
Отже, з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №9901/70/20, судовий збір за подання даної позовної заяви підлягає сплаті на загальних підставах.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі № 200/12599/19-а.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору відповідно до заявлених вимог, про що надати суду оригінал квитанції.
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами, наявними на офіційному сайті Донецького окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку - залишити без руху.
Встановити особі, яка звернулася із позовною заявою, семиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом сплати судового збору відповідно до заявлених вимог, про що надати суду оригінал квитанції.
Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що у випадку неусунення недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута; у разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день її первинного подання.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Є.В. Череповський