Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2021 р. Справа№200/11265/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах. При призначенні пенсії відповідачем було частково зараховано періоди роботи позивача. Вважаючи такі дії відповідача протиправними щодо обчислення пенсії позивача, він звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що Управління не порушило прав позивача, діяло в межах наданих йому законами та нормативно-правовими актами повноваженнями та не порушувало вимоги чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті, призначене підготовче засідання на 10.03.2021.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021.
Сторони по справі до судового засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені судом належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
22.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 2022 про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
26.05.2020 рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2150 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на час розгляду даної справи перебуває на обліку у відповідача, та йому 22.05.2020 призначена пенсія за віком на пільгових умовах (робота за Списком №1).
20.11.2020 у зв'язку із уточненням даних в ЕПС, ОСОБА_1 був зроблений перерахунок призначеної пенсії.
18.12.2020 у зв'язку із уточненням даних в ЕПС, ОСОБА_1 був зроблений перерахунок призначеної пенсії.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, при призначенні пенсії ОСОБА_1 не було зараховано до його стажу роботи певіні періоди, а саме: з 13.06.2005 по 14.01.2007 на підприємстві ВП «шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», так як в цей період на шахті не проводилась атестація робочих місць; з 01.01.2011 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», оскільки підприємство перереєстроване на території, підконтрольній українській владі та реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження не здійснювалися, та відсутні дані про атестацію робочих місць в спецстажі в індивідуальній відомості про застраховану особу; з 01.10.2014 по 30.09.2015 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція ліквідації шахт», так як відсутня атестація робочих місць за цей період; з 28.08.2000 по 29.10.2001 на підприємстві Державний трест «Арктивугілля», так як відсутні запис в трудовій книжці, а надані довідки підлягають перевірці; з 01.08.2014 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період.
Так, зокрема і не зарахування зазначених періодів, слугувало тому, що було винесено рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2150 від 26.05.2020.
Позивач вважає рішення відповідача №2150 від 26.05.2020 протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з статтею 1 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345), дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до приписів статті 8 Закону № 345, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Щодо періодів роботи, які відповідач не зарахував до пільгового, так як відсутні документи щодо результатів атестації робочих місць.
Як вбачається з наявної трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач, зокрема в період з 13.06.2005 по 14.01.2007, з 01.01.2011 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 30.09.2015 працював на підприємстві ВП «шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», яка в подальшому перетворена на підприємство ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт».
Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість ОСОБА_1 за відповідними посадами повний робочий день в шахті.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
З наведеного слідує, що відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації, а не на працівника, а тому посилання представника відповідача на відсутність наказів про проведення атестації робочих місць судом не приймаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що він у спірний період працював на посаді, що підтверджує пільговий стаж роботи на підземних роботах.
Щодо періодів роботи, які відповідач не зарахував до пільгового, так як підприємство не перереєструвалось не території, підконтрольній українській владі та реєстраційні дії місцезнаходження не здійснювались.
Так, як вже зазначалось, з наявної трудової книжки позивача серії ТН-І № 209944 вбачається, що позивач, з 01.01.2011 по 30.09.2014 працював на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт».
Згідно статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії” зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів”. Так, у справі “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у справах Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&й ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі “Мозер проти Республіка Молдова та Росії” наголосив, що “першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 & 142).
Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України”, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди та інші надані до суду докази у їх сукупності свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах, віднесеної до Списку № 1. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи у спірні періоди до суду не надано.
Щодо періоду роботи з 01.08.2014 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», який не був зарахований до страхового стажу, так як відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд зазначає, що відповідальність за несплату страхових внесків несе роботодавець та особа не може бути позбавлена свого права на пенсіонне забезпечення, у зв'язку із не належним виконанням роботодавцем своїх прямих обов'язків.
Щодо періоду роботи на Державний трест «Арктивугілля», так як відсутні запис в трудовій книжці.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
В матеріалах справи, наявний контракт на працю ОСОБА_1 з Державним трестом «Арктивугілля» (Російська федерація) та довідка від 29.01.2001 Державного тресту «Арктивугілля» (Російська федерація) про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в Державному тресті «Арктивугілля».
Суд зазначає, що контракт на працю ОСОБА_1 з Державним трестом «Арктивугілля» не містить будь яких реквізитів щодо дати, коли цей контракт було складено, більш того, з наведеного контракту суд не може зробити висновок про факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці.
Як зазначалось, Пенсійний орган не зарахував період трудової діяльності на підприємстві ДТ«Арктивугілля», так як відсутні запис в трудовій книжці, а надані довідки підлягають перевірці.
На час розгляду справи належних доказів щодо проведення перевірки довідок Пенсійним органом та встановлення пільгового характеру роботи позивача у зазначений період, до суду надано не було.
Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача були підстави не враховувати даний період без підтвердження пільгового характеру трудової діяльності позивача.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення №2150 від 26.05.2020 про відмову в призначенні пенсії, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 22.05.2020 позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах (робота за Списком №1). Таким чином, рішення №2150 від 26.05.2020 про відмову в призначенні пенсії втратило свою чинність з дня призначення пільгової пенсії позивачу.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач при обчисленні пенсійного стажу позивача діяв не на підставі Конституції та законодавства України.
Статтею 58 Закону 1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення/перерахунку пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування пільгового та страхового стажу позивача періодів роботи з 13.06.2005 по 14.01.2007 на підприємстві ВП «шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», 01.01.2011 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з ліквідації шахт», та з 01.08.2014 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт». Зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок пенсії позивача з 22.05.2020 з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.06.2005 по 14.01.2007 на підприємстві ВП «шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», 01.01.2011 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з ліквідації шахт» та до страхового стажу з 01.08.2014 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт».
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією №74327 від 29.11.2020, позивач за подання адміністративного позову сплатив 840,80 грн. судового збору.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе покласти судові витрати на відповідача та про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 840,80 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ: 41247274) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274) щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періодів роботи з 13.06.2005 по 14.01.2007 на підприємстві ВП «шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», 01.01.2011 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», з 01.10.2014 по 30.09.2015 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з ліквідації шахт», та з 01.08.2014 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт»..
Зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 22.05.2020 з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.06.2005 по 14.01.2007 на підприємстві ВП «шахта 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», 01.01.2011 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», з 01.10.2014 по 30.09.2015 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з ліквідації шахт» та до страхового стажу з 01.08.2014 по 30.09.2014 на підприємстві ВСП «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ: 41247274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 24 березня 2021 року.
Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець