Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2021 р. Справа№200/2075/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Запорізькій області (місцезнаходження: вул. Сєдова, 12, м.Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача по припиненню нарахування та виплати з 09.09.2015 по 01.05.2019 щомісячних страхових виплат та скасувати його рішення (якщо таке є) про припинення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячні страхові виплати за період з 09.09.2015 по 01.05.2019;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до ч.1 ст.382 КАС України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що страхові виплати за період з 09.09.2015 по 01.05.2019 припинено з підстав, що не передбачені законодавством України.
На звернення до відповідача щодо виплати заборгованості за цей період отримав відмову з посиланням на те, що страхові виплати за минулий період будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який ще не затверджено.
Ухвалою суду від 02.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Поновлено строк звернення до суду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача - скасована, довідка з іншим терміном дії не була видана позивачу у зв'язку з чим було припинено виплату щомісячної страхової виплати. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06. 2016 року №365, в пункті 15 зазначено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо перемішеної особи. Виплата нарахованої суми страхових виплат за минулий час буде здійснюватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вважав, що не порушив права позивача.
Крім того, відповідач зазначає, що належним відповідачем на його думку є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області. В огрунтування зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач - ОСОБА_1 до початку антитерористичної операції отримував страхові виплати у відділенні у м. Шахтарськ. Відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 № 50 «Про затвердження структури органів Фонду», затверджено нову структуру управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, яка введена в дію з 01 січня 2018 року, відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області припинили свою діяльність з 01.01.2018. У зв'язку з цим страхувальники, застраховані особи, потерпілі на виробництві, які перебували на обліку в цих відділеннях, надалі обслуговуватимуться у робочих органах фонду та їх відділеннях, яким передано повноваження виконання статутних завдань щодо ведення реєстрів страхувальників, застрахованих осіб та потерпілих на відповідній території. Таким чином, повноваження щодо виконання статутних завдань Фонду, відділення у м. Шахтарську здійснюється Маріупольським міським відділенням, про що було повідомлено Позивача листом від 13.11.2020 №К-121/02-11-4177 при наданні відповіді на звернення позивача до Урядової гарячої лінії від 09.11.2020.
Саме в Маріупольському міському відділенні зберігається справа про страхові виплати ОСОБА_1 до початку антитерористичної операції, а отже, Маріупольським міським відділенням провадився облік коштів, що не були виплачені ОСОБА_1 за період з 09.09.2015 по 01.05.2019. Враховуючи викладені обставини. Управління у Запорізькій області не є належним відповідачем по справі. На думку Управління у Запорізькій області, оскільки справа потерпілого формувалась та знаходиться в робочих органах Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, правонаступником якого є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі - Управління в Донецькій області), то саме Управління у Донецькій області є належним відповідачем по справі.
Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що позивач має зареєстрований страховий випадок - професійне захворювання, і йому встановлено втрату професійної працездатності безстроково.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Шахтарськ, Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (с.Преслав, Запорізька область), що підтверджується довідкою від 26.07.2016 №2320004529 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
До грудня 2014 року позивач знаходився на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Шахтарську Донецької області.
10.12.2014 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Запоріжжі з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат. До заяви додано, зокрема довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.12.2014 №2326000840.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Запоріжжі від 25.12.2014 №0809/21091/2109/24 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначені щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
Відповідно до постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Запоріжжі від 01.02.2016 №0809/21091/21091/30 ОСОБА_1 припинено з 09.06.2015 щомісячні грошові виплати у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
22.05.2019 позивач звернувся до Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про продовження потерпілому ОСОБА_1 раніше призначені щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. До заяви додано, зокрема довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.07.2016 №2320004529.
Постановою Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21.06.2019 №0804/22028/22028/1 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначені щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Виплата проводилась з 01.05.2019 безстроково.
ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з заявою від 09.11.2020 щодо невиплачених за минулий період страхових внесків.
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 13.11.2020 №К-121/02-11-4177 повідомлено позивача, що він перебуває на постійному обліку в Шахтарському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01.01.2018 виконання статутних завдань Шахтарського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області передано Маріупольському міському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 орган, орган що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий порядок ще не прийнятий, тому підстави для виплати заборгованості із страхових виплат за минулий період відсутні. Та такі виплати на думку відповідача повинно поводити Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Фактично позивачу відмовлено у виплаті страхових виплат за минулий період.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України 11.12. 2014 прийняло постанову про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції №20, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок №20, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказаною постановою передбачена можливість отримувати страхові виплати у відсутності в особи, яка тимчасово переміщена, оригіналу справи про страхові виплати, сформованої іншим робочим органом виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) за даними відомостей з Централізованої інформаційно- аналітичної системи Фонду (пункт 1 розділу III Порядку №20).
Особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті).
Враховуючи вищезазначене, робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають право проводити виплати, в тому числі нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат за наявності у потерпілого на виробництві довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи відмітку в паспорті про місце проживання на території, яка контролюється органами державної влади України.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, проте страхові виплати за період з 09.09.2015 по 01.05.2019 нараховувались та не виплачувались.
Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Відповідно до пункту 15 вищезазначеного порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що на теперішній час Кабінет Міністрів України не скористався своїм правом на прийняття окремого порядку, що врегулює зазначене питання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до частини першої Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в абзаці дев'ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова «довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» виключено.
Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
З наведеного вбачається, що з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13.01.2016, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. На структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.
За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який їх видав.
Відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Таким чином, суд, при відсутності спеціального порядку, але при наявності заборгованості по страховим виплатам, вважає, що її необхідно стягнути у загальному порядку.
Щодо твердження відповідача, що належним відповідачем є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області суд зазначає наступне.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Окрім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01.10.2014 №531 установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.07.2016 №2320004529, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 ; доказів іншого суду не надано, отже саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області є належним відповідачем у справі.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, тобто тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до статті 43 КАС України.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності не виплати соціальних виплат позивачу, належних, допустимих та достатніх доказів з цього приводу відповідачем, не надано.
Як передбачено частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушило право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що судом встановлено протиправність невиплати позивачу страхових виплат за період з 09.09.2015 по 01.05.2019, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Щодо строку захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком). На необхідність застосування крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16), а також в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору позивача звільнено на підставі Закон України «Про судовий збір», як особу з ІІ групою інвалідності.
Керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 243-244, 246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (місцезнаходження: вул. Сєдова, 12, м.Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (місцезнаходження: вул. Сєдова, 12, м.Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) страхових виплат за період з 09.09.2015 по 01.05.2019.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (місцезнаходження: вул. Сєдова, 12, м.Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) заборгованість по страховим виплатам за період з 09.09.2015 по 01.05.2019.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 березня 2021 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв