Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 березня 2021 р. Справа№200/2630/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
06 березня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС в області), надісланий на адресу суду 02 березня 2020 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-414872-46 в сумі 29 293,44 грн.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
16 березня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/2630/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.
Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ч. 2 ст. 262 КАС України визначено, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України та у зв'язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
27 липня 2020 року суд постановив ухвалу, якою повторно витребував у відповідача докази.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що вимога ГУ ДПС в області від 07 лютого 2020 року № Ф-414872-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 29 293,44 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Стверджує, що, незважаючи на наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не здійснює незалежну професійну діяльність, є найманим працівником, за якого єдиний внесок сплачує роботодавець.
Позивач доводить, що за цих обставин він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
З огляду на викладене позивач просить задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.
Зазначає, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську практику, та отримують доход від цієї діяльності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) є платниками єдиного внеску та зобов'язані виконувати обов'язки, визначені ч. 2 ст. 6 цього Закону.
На підставі положень абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 відповідач стверджує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
На переконання відповідача, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Сплата роботодавцем єдиного внеску не виключає обов'язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини з адвокатською діяльністю самозайнятої особи, сплачувати єдиний внесок у порядку, визначеному законодавством.
Відповідач стверджує, що отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов'язкових платежів, не виключає обов'язку особи, яка здійснює адвокатську діяльність, сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа.
На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.
Правом на подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористалися.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 03 листопада 2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3348, виданим Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 23 вересня 2009 року на підставі її рішення від 23 вересня 2009 року № 74.
З 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 працює в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Азінко» спеціалістом по страхуванню у відділ страхування суден та відповідальності судновласників. З 30 липня 2018 року назву посади, яку обіймає позивач, змінено на «фахівець відділу страхування суден та відповідальності судновласників», що підтверджено записами №№ 14-15 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 .
Докази припинення позивачем трудових відносин з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Азінко» суду не надані.
Як свідчить довідка приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азінко» від 02 березня 2020 року № 166-20, за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року дохід ОСОБА_1 становив 184 791,99 грн, а сума нарахованого і сплаченого єдиного внеску - 40 654,27 грн.
Крім того, згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Азовллойд Панді Сервіс» від 02 березня 2020 року № 01/20, ОСОБА_1 працює за сумісництвом в цьому товаристві; за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року дохід позивача становив 35 574,69 грн, а сума нарахованого і сплаченого єдиного внеску - 7 826,73 грн.
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.
В структуру ГУ ДПС в області входить Маріупольське управління ГУ ДПС в області (код ЄДРПОУ ВП: 43196651) на правах відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи.
Реєстраційні дані ІС «Податковий блок» свідчать, що з 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в області (Центральний район м. Маріуполя) як платник єдиного внеску - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
07 лютого 2020 року ГУ ДПС в області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-414872-46, згідно з якою станом на 31 січня 2020 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29 293,44 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).
Як свідчить наданий відповідачем розрахунок суми боргу, до вимоги включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2018-2020 роки, а саме:
19 квітня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 квітня 2018 року в сумі 2 452,46 грн;
02 травня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 02 травня 2018 року в сумі 8 448,00 грн;
19 липня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 липня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;
19 жовтня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 жовтня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;
21 січня 2019 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску з фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 21 січня 2019 року в сумі 2 457,18 грн;
19 квітня 2019 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску з фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 квітня 2019 року в сумі 2 754,18 грн;
19 липня 2019 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску з фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 липня 2019 року в сумі 2 754,18 грн;
21 жовтня 2019 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску з фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 21 жовтня 2019 року в сумі 2 754,18 грн;
20 січня 2020 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску з фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 20 січня 2020 року в сумі 2 754,18 грн, а разом - 29 293,44 грн.
Відомості, вказані відповідачем в розрахунку до вимоги, відповідають даним інтегрованої картки платника - ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, у т. ч. що обрав спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за платежем 71040000.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-414872-46 надіслана на адресу ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією і вручена адресату 22 лютого 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.
Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваної вимоги критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, система оподаткування, податки і збори.
Так, відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску, що установлено ч. 2 ст. 2 Закону № 2464.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання соціальних виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Принципи збору та ведення обліку єдиного внеску визначає ст. 3 Закону № 2464; одним із таких принципів є законодавче визначення умов і порядку його сплати.
Платників єдиного внеску визначає ст. 4 Закону № 2464.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом № 2464 не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що платниками єдиного внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Саме таких висновків щодо застосування норм Закону № 2464 дійшов Верховний Суд (постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 04 лютого 2019 року у справі № 440/2149/19, від 16 березня 2021 року у справі № 500/2433/19 та інші).
Суд встановив, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, найманим працівником приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Азінко». Також позивач працює за сумісництвом в товаристві з обмеженою відповідальністю «Азовллойд Панді Сервіс».
Платником єдиного внеску за ОСОБА_1 виступають страхувальники-роботодавці - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Азінко» та товариство з обмеженою відповідальністю «Азовллойд Панді Сервіс», які впродовж періоду, за який контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску (з січня 2018 року по січень 2020 року), нараховували і сплачували за позивача єдиний внесок.
Відповідач не довів належними і допустимими доказами факт отримання позивачем доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально в період з січня 2018 року по січень 2020 року.
При цьому суд зазначає, що наявність у позивача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати єдиного внеску.
З огляду на те, що метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період з січня 2018 року по січень 2020 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального. Це виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску за цей самий період позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Виходячи з встановлених судом фактичних обставин, застосувавши до спірних правовідносин наведені вище норми права з урахуванням висновків Верхового Суду, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДПС у Донецькій області від 07 лютого 2020 року № Ф-414872-46 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Суд відхиляє заперечення відповідача, які ґрунтуються на положеннях п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, виходячи з такого.
Відповідно до абз. 1 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (в редакції, чинній на час формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-414872-46), платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
В період з січня 2018 року по січень 2020 року, за який контролюючий орган нарахував ОСОБА_1 недоїмку з єдиного внеску, позивач не був зобов'язаний нараховувати і сплачувати єдиний внесок як особа, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала доходу від такої діяльності.
Отже, вимога, яка є предметом спору, є протиправною безвідносно до того, чи перебуває платник єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, чи ні.
Щодо строку звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду визначений ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску, крім іншого, має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів.
Згідно з абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника у разі незгоди з отриманою вимогою, яким є адміністративне чи судове оскарження.
Таким чином, для оскарження вимоги ст. 25 Закону № 2464 встановлений десятиденний строк, який підлягає застосуванню як у випадку адміністративного, так і у випадку судового оскарження.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а.
Суд встановив, що позивач отримав вимогу, яка є предметом спору, 22 лютого 2020 року.
До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 02 березня 2020 року, тобто в межах десятиденного строку, визначеного ст. 25 Закону № 2464.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (квитанція від 02 березня 2020 року № 49768).
Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати позивача по сплаті судового збору належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-414872-46.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року.
Суддя Т.О. Кравченко