Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 березня 2021 р. Справа№200/1042/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірними в частині не зарахування до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП “Шахта “ 1-3 Новогродівська” ДП “Селидіввугілля”, скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.01.2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2021 року з зарахуванням періоду роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП “Шахта “ 1-3 Новогродівська” ДП “Селидіввугілля” до страхового та пільгового стажу при призначенні пільгової пенсії згідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірними в частині не зарахування до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП “Шахта “ 1-3 Новогродівська” ДП “Селидіввугілля”, скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.01.2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2021 року з зарахуванням періоду роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП “Шахта “ 1-3 Новогродівська” ДП “Селидіввугілля” до страхового та пільгового стажу при призначенні пільгової пенсії згідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року.
02 лютого 2021 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд: визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування періоду роботи до страхового стажу з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2021 року, зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати період роботи до страхового стажу з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як такому який має право пільговий стаж роботи 25 років за період роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року згідно до трудової книжки з 04.01.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач посилається на те, що 04.01.2021 року він через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням від 12.01.2021 року відповідач відмовив в призначенні пільгової пенсії. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року у ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», у зв'язку з несплату підприємством єдиного внеску, оскільки відповідно до положень Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, на якому працює працівник, та саме страхувальник здійснює нарахування страхові внески із заробітної плати застрахованої особи. Позивач зазначає, що саме страхувальника покладено обов'язок своєчасно нараховувати та сплачувати єдиний внесок, а обов'язком відповідача є накладення штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових виплат. Позивач вказує на те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працював.
Крім того, позивач у заяві про уточнення позовних вказував на те, що відповідач протиправно при обчисленні його пільгового стажу період роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року на Шахті 1-3 Новогродівська зарахував згідно п. 6, 7 Порядку № 383, а саме на підставі розрахунку пільгового стажу для підприємств у разі неритмічної їх роботи зі застосуванням для обрахунку повного робочого для шляхом ділення відпрацьованого часу на 21.2. Позивач вважає, що період роботи позивача з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року повинен бути зарахований на підставі записів у трудовій книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Позивач зазначає, що у період з 01.11.1995 року по 01.04.1996 року він був направлений на курсове навчання з відривом від виробництва, отже вказаний період також на думку позивача повинен бути зарахований до пільгового стажу відповідно до Закону України «Про професійно - технічну освіту», та ч. 3 пункту 109 розділуVIII постанови Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року.
З огляду на викладені обставини позивач просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
04.01.2021 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначає, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України, але для визначення права на пенсію вони враховані до пільгового стажу за фактичними спусками в шахту. З урахуванням викладеного, страховий стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 складає 23 роки 6 місяців 04 дні. За таких обставин позивачу відмовлено в призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами частини 3 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах. Право на пенсію за нормами частини 3 статті 114 Закону України № 1058 позивач набуде за умови роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та набуття 25 років пільгового стажу роботи в підземних умовах або за нормами частини 2 статті 114 Закону № 1058 після досягнення 50 років за наявним стажем за умови підтвердження атестацією робочих місць.
Відповідач вважає, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2021 року прийнято в межах та у спосіб визначений чинним пенсійним законодавством.
У зв'язку з перебуванням судді Олішевської В.В. з 25 лютого 2021 року по 16 березня 2021 року на лікарняному, з 17 березня 2021 року по 22 березня 2021 року у відпустці, з 25 березня 2021 року по 26 березня 2021 року у відпустці, справа розглядається судом 29 березня 2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 9-12).
04.01.2021 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач до заяви були надані скан - копії наступних документів: паспорту, ідентифікаційного номеру, трудової книжки серії НОМЕР_3 , диплома серії НОМЕР_4 від 24.06.1992 року, довідки виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» № 164/09р від 29.09.2020 року, військового квитка серії УН № 0387784 від 01.12.1989 року, довідки, що підтверджує пільговий характер роботи виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» № 10 від 02.01.2021 року, довідки про підземні спуски виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» № 26/470 від 30.12.2020 року, виписки з наказів про проведення атестації робочих місць виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» № 10 від 02.01.2021 року.
12 січня 2021 року Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 12 січня 2021 року (а.с. 7-8).
Зі змісту рішення вбачається, що до пільгового стажу зараховано період роботи електрослюсарем підземним дільниці ЕМО роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» за фактичними спусками в шахту відповідно до п. 6, 7 Порядку № 383, яким передбачено, що для працівників спеціалізованих підприємств і організацій, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених списками, та у разі неритмічної роботи підприємства розрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах з шкідливими умовами праці, ділиться на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форми ОК-5 від 04.01.2021 року).
З урахуванням викладеного, страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 31 рік 07 місяців 20 днів, в тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за ст. 14-25 - шахтарі складає 23 роки 06 місяців 04 дні.
За таких обставин відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниження пенсійного віку за нормами ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах.
Позивач не погодившись з рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2021 року звернувся до суду з даним адміністративним позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Пунктами 6, 7 Порядку № 383 Працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.
У разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Цей же порядок застосовується при обчисленні пільгового стажу працівників, зазначених у пункті 6 цього Порядку.
Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 встановлено, що останній 17.04.1995 року прийнятий на Шахту 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» учнем електрослюсаря поверхні 4 розряду; 19.05.1995 року переведений поверхневим електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання; 24.10.1995 року переведений учнем електрослюсаря підземного; 01.11.1995 року направлений на курсове навчання з відривом від виробництва за професією електрослюсар підземний; 01.04.1996 року переведений підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем в шахті; на час розгляду справи продовжує працювати (а.с. 13-18).
Суд звертає увагу, що Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди працював на посаді «електрослюсарем підземним».
Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 .
Крім того, при зверненні до управління із заявою про призначення пенсії позивач була надана довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за № 10 від 02.01.2021 року, видані ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».
Відповідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за № 10 від 02.01.2021 року, видані ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», ОСОБА_1 у період з 24.10.1995 року по 01.11.1995 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді учня електрослюсаря підземного дільниці ЕМО-3, що передбачена Списком № 1 розділу 1. Підрозділу 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року; з 01.11.1995 року по 31.01.1996 року курси електрослюсаря підземного, оплата праці за тарифною ставкою електрослюсаря підземного робітника, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року (а.с. 61).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за № 10 від 02.01.2021 року, видані ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», ОСОБА_1 у період з 31.01.1996 року по 01.04.1996 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля та проходи практику на посаді електрослюсаря підземного, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року, у період з 01.04.1996 року по час видачі довідки виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді електрослюсаря підземного дільниці ЕМО , електропостачання з повним робочим днем у шахті, що передбачена Списком 1 розділу 1 Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року (а.с. 60).
Суд зазначає, що пільговий характер роботи позивача за період з 24.10.1995 року по 31.12.2020 у ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» підтверджується уточнюючими довідками підприємства від 02.01.2021 року № 10, які містять всі необхідні відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637, в тому числі, роботу за професіями, які передбачені Списком № 1, характер роботи на умовах зайнятості повний робочий день під землею, посилання на первинні документи, на підставі яких видано ці довідки.
Крім того, позивачем надано суду виписку з наказів про проведення атестації № 10 від 02.01.2021 року, видачу ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», відповідно до якої встановлено, що на підприємстві проводилась атестація робочих місць згідно наказів № 77-ТБ від 29.12.1995 року, № 781-ОТ від 26.05.200 року, № 2/33-От від 28.04.2005 року, № 2/44 від 23.04.2010 року, № 2/35-ОП від 06.03.2014 року, № 2/36-ОП від 05.03.2019 року (а.с. 58)
Отже матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 24.410.1995 року по 30.12.2020 року виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Як вбачається зі спірного рішення про відмову в призначенні період роботи позивача з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року зарахований до пільгового стажу на підставі п. 6, 7 Порядку № 383, якими передбачено, що для працівників спеціалізованих підприємств і організацій, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених списками, та у разі неритмічної роботи підприємства розрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах з шкідливими умовами праці, ділиться на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
З матеріалів справи встановлено, що управлінням на підставі довідок № 26/470 від 30.12.2020 року, здійснено підрахунок спусків в шахту, які в кількісному обчислені переведені у дні, та в подальшому зараховані до пільгового стажу позивача. Вказане призвело до часткового зарахування періодів роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», а саме період роботи з 24.10.1995 року по 26.04.2019 року, який складає 23 роки 6 місяців 4 днів, зарахований до пільгового стажу, а період з 27.04.2019 року по 31.12.2020 року, який складає 1 рік 8 місяців 5 днів, не зарахований до пільгового стажу (а.с. 62, 63).
Суд зауважує, що а ні в відзиві, а ні в додаткових поясненнях управлінням не наведено законів або нормативно-правових актів (в т.ч. Порядок, Інструкція, тощо), які б визначали механізм обчислення пільгового стажу працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день під землею, виходячи із кількості спусків в шахту з наступним перерахунком їх у дні та виокремлення із загального періоду, частки періоду, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Крім того, суд не погоджується з таким розрахунком пільгового стажу позивача та зазначає, що порядок підрахунку пільгового стажу, визначений пунктами 6, 7 Порядку №383 стосується лише підприємств з неритмічною роботою, проте в матеріалах справах не міститься доказів, які б свідчили, що у період роботи позивача з 24.10.1995 року по 30.12.2020 року ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» мало неритмічну роботу.
При цьому суд виходив з того, що відповідач, зараховуючи один період роботи позивача (з 24.10.1995 року по 26.04.2019 року), та не зараховуючи інший (з 27.04.2019 року по 31.12.2020 року) не звернув увагу на те, що умови і характер роботи впродовж зазначених періодів на одному і тому самому підприємстві та за професією, що відноситься до Списку №1, не змінювались і нічим не відрізнялись один від одного, а тому мали відноситись до пільгового стажу і мали бути однаково зараховані відповідачем.
Судом встановлено, що позивач у період з 24.10.1995 року по 30.12.2020 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді «електрослюсаря підземного» з повним робочим днем у шахті, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
З огляду на вище викладе, суд приходить висновку, що відповідач протиправно здійснив розрахунок пільгового стажу в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах з шкідливими умовами праці, ділиться на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні, у зв'язку з чим період роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року слід зарахувати до пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці позивача та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за № 10 від 02.01.2021 року.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року у ВП «Шахта1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», які здійснили нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 31 жовтня 2019 року № 266/1994/17.
Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5) позивача встановлено, що в період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08.2016 року по 31.12.2020 нараховувалась заробітна плата, але не сплачувался ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» єдиний соціальний внесок, отже, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Суд зазначає, що сам факт не зарахування сум єдиного соціального внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Державної податкової служби, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.
Враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд приходить висновку, що Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи у ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.08.2016 року по 31.12.2020 року, оскільки підприємство, де працював позивач, не сплачував єдиний внесок.
Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що спірне рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 12 січня 2021 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо визнання протиправними дій Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування періоду роботи до страхового стажу з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Стосовно вимоги позивача зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як такому який має право пільговий стаж роботи 25 років за період роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року згідно до трудової книжки з 04.01.2021 року, суд зазначає наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова “може”.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04 січня 2021 року, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області в частині визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2021 року, зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області період роботи ОСОБА_1 у ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»: з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року зарахувати до пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 10 від 02.01.2021 року, виданих ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»; з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року зарахувати до страхового стажу, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04 січня 2021 року, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частино 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 454 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування періоду роботи до страхового стажу з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2021 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати період роботи до страхового стажу з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як такому який має право пільговий стаж роботи 25 років за період роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року згідно до трудової книжки з 04.01.2021 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2021 року.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) період роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»: з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року зарахувати до пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 10 від 02.01.2021 року, виданих ВП «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»; з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року зарахувати до страхового стажу.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 04 січня 2021 року, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування періоду роботи до страхового стажу з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2018 року по 31.12.2020 року в ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як такому який має право пільговий стаж роботи 25 років за період роботи з 24.10.1995 року по 31.12.2020 року згідно до трудової книжки з 04.01.2021 року відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 29 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська